Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2018 року у справі №303/2072/17

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 303/2072/17

провадження № 61-14926св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заінтересована особа - ОСОБА_4,

представник заінтересованої особи - ОСОБА_5,

інші особи - Мукачівська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року, у складі суддів: Маценича М. В., Фазикош Г. В., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Клопотання мотивоване тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року у місті Відень, помер громадянин Австрії - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 належало нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1, а також частка у ТОВ «Вілтекс Україна». Спадкоємцем першої черги на належне ОСОБА_7 нерухоме майно є його син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням районного суду Внутрішнє Місто міста Відень від 12 липня 2016 року у справі №59 А 189/15і - 16, під головуванням судді Магістр Хрістіне Візенталер, про передачу спадщини спадкоємцям в судовому порядку, вирішено, що спадщина, що належала ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року в повному обсязі передається спадкоємцю - сину, пану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, який у відповідності до закону надав заяву про прийняття спадщини. Як зазначено в самому рішенні, воно набрало законної чинності і може бути виконаним. Таким чином, для подальшого прийняття спадкоємцем спадщини на території України, вказане рішення суду підлягає визнанню без примусового виконання, виходячи з вимог статей 399-401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить визнати на території України, рішення районного суду району Внутрішнє Місто міста Відень, 59, відділ Місто Відень, від 12 липня 2016 року у справі №59 А 189/15і - 16, під головуванням судді Магістр Хрістіне Візенталер, про передачу спадщини спадкоємцю - сину, пану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, який у відповідності до закону надав заяву про її прийняття.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року клопотання задоволено. Визнано на території України, рішення районного суду району Внутрішнє Місто міста Відень, 59, відділ Місто Відень від 12 липня 2016 року у справі №59 А 189/15і - 16, під головуванням судді Магістр Хрістіне Візенталер, про передачу спадщини спадкоємцям в судовому порядку, спадщина що належала ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року в повному обсязі передається спадкоємцю - сину, пану ОСОБА_4, АДРЕСА_3, який у відповідності до закону надав заяву про прийняття спадщини.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням районного суду Внутрішнє Місто міста Відень, 59, відділ Місто Відень від 12 липня 2016 року в справі № 59 а 189/15і - 16 передано спадщину, що належала ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року спадкоємцю - сину ОСОБА_4, який у відповідності до закону надав заяву про прийняття спадщини. Рішення суду набуло законної сили 10 жовтня 2016 року, тому клопотання про визнання рішенняіноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні клопотання ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, відмовлено з підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 468 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до статей 71, 72 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018року до Верховного Суду, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не порушувала права ОСОБА_8, яка подала апеляційну скаргу, оскільки цією ухвалою вирішено виключно надання юридичного змісту та сили рішенню суду, яке набуло законної сили на території Європейського Союзу. Також, строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції був пропущений. Крім того, вимоги апеляційної скарги щодо незалучення спадкоємця і нотаріуса, не надання повного перекладу та тексту рішення іноземного суду та те, що це рішення не було зареєстроване на території України є безпідставними, оскільки не відповідають вимогам частини першої статті 394 та частини першої статті 400 ЦПК України. Також, судом апеляційної інстанції не прийнято у справі процесуального рішення щодо наданих до суду клопотань про закриття апеляційного провадження у справі та про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 квітня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження в указаній справі.

03 травня 2018 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що рішенням районного суду Внутрішнє Місто міста Відень, 59, відділ Місто Відень від 12 липня 2016 року в справі № 59 а 189/15і - 16 передано спадщину, що належала ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року спадкоємцю - сину ОСОБА_4, який у відповідності до закону надав заяву про прийняття спадщини (а.с. 8-11).

12 липня 2016 року ОСОБА_4, видано Європейське свідоцтво про спадщину після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 12-23).

ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до суду з приводу виконання вищезазначеного рішення австрійського суду з метою подальшого прийняття та оформлення спадкоємцем спадщини на території України.

З копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого 31 жовтня 2005 року Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки слідує, що домоволодіння АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності по ? частці ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с. 24).

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного Законодавства України.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина 1 статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно статті 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін, що вступили в законну силу рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо: а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу; б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.

Відповідно до частини першої статті 472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

Згідно частини сьомої статті 473 ЦПК України у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.

Пунктом третім частини другої статті 468 ЦПК України передбачено, що у задоволенні клопотання може бути відмовлено якщо рішення ухвалене в справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України.

Стаття 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Згідно статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні клопотання в повному обсязі, суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки про те, що питання щодо спадкування нерухомого майна, яке знаходиться на території України вирішується у відповідності до законодавства України та відноситься до компетенції відповідних органів держави Україна.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не порушувала права ОСОБА_8, яка подала апеляційну скаргу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі рішення Мукачівскього міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_8 однією сім'єю з ОСОБА_7, з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Доводи касаційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції був пропущений є необґрунтованими, оскільки до участі у справі ОСОБА_8 не залучалася й судові повістки про розгляд справи не отримувала.

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що вимоги апеляційної скарги щодо незалучення спадкоємця і нотаріуса, не надання повного перекладу та тексту рішення іноземного суду та те, що це рішення не було зареєстроване на території України не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, який правильно відмовив у задоволенні клопотання з підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 468 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято у справі процесуального рішення щодо наданих до суду клопотань про закриття апеляційного провадження у справі та про залишення апеляційної скарги без розгляду не впливає на законність прийнятого апеляційним судом рішення, оскільки апеляційним судом ухвалу суду першої інстанції переглянуто по суті за наявними доказами та перевірено законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик