Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 755/15620/17

провадження № 61-5235св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2016 року позивач придбав у відповідача штучну риболовну акустичну приманку (воблер) Deps Balisong Minnow 100SP за 641 грн. Придбання вказаної акустичної приманки зроблено під впливом реклами та описів споживчих властивостей приманок цього типу, розміщених на офіційному сайті мережі магазинів « Рибалка ».

Вказував, що ФОП ОСОБА_2 не надав достовірну інформацію про штучну риболовну акустичну приманку, продав продукцію неналежної якості та вчинив інші порушення прав споживача.

На підставі викладеного просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 завдану шкоду в розмірі 317 279 грн, яка складається з: вартості придбаного товару неналежної якості - 641 грн; вартості засвідченого перекладу англомовного документа - 170 грн; шкоди, завданої порушенням його прав як споживача, виходячи із середнього розміру мінімальної заробітної плати для європейських країн, оскільки товар закордонного виробництва - 239 776 грн; шкоди за порушення прав позивача, як людини, на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, з урахуванням податку на доходи фізичних осіб - 76 692 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено придбання 08 серпня 2016 року воблера Deps Balisong Minnow 100SP.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач має будь-яке відношення до мережі магазинів « Рибалка » (на сайті яких, зі слів позивача, він отримав недостовірну інформацію про спірний товар), а відтак повинен нести відповідальність за надання недостовірної або неповної інформації. При цьому, позивачем не було пред`явлено позовних вимог до магазину «Рибалка», а у листах, направлених на електронну адресу магазину, позивачем не ставилося питання про розірвання договору купівлі-продажу воблера та повернення йому сплачених грошових коштів.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року відмовлено.

07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з заявою про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року у зв`язку з нововиявленими обставинами відповідно до п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України.

В заяві, поданій на усунення недоліків заяви від 07 травня 2019 року зазначив, що про наявність нововиявлених обставин він дізнався 12 березня 2019 року з листа адміністратора інтернет-магазину. Оскільки він був вимушений чекати на остаточне рішення суду касаційної інстанції, вважав, що строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинен обраховуватися починаючи з 27 квітня 2019 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року залишено без руху на підставі статті 424, 426 ЦПК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі за його позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що очікування заявником остаточного рішення суду касаційної інстанції та отримання ухвали Верховного Суду 27 квітня 2019 року не перешкоджали останньому подати таку заяву у визначений законом строк, а тому не є поважною причиною пропуску ним строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Разом з цим, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики у сфері захисту прав споживачів в умовах, з наголосом на тому, що проблема правових взаємостосунків споживачів з фізичними особами-підприємцями і інтернет-магазинами набула суспільного розголосу і спонукала депутатів Верховної Ради України до законодавчого врегулювання цієї суспільно важливої проблеми.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не були встановлені всі обставини справи, не належним чином вивчені всі докази у справі, не враховані всі доводи та документи, що були пред`явлені у судовому засіданні. Інтернет-магазин «Берег» здійснює продажі через фізичних осіб-підприємців, а останні, зокрема в особі ОСОБА_2 , не надають покупцю належні розрахункові документи. Вказана справа становить суспільний інтерес, що є підставою для поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Вказані вище судові рішення, зокрема надані у пунктах 1 та 2 Додатків, є не тільки незаконними і необґрунтованими, а й суспільно небезпечними, оскільки ці рішення заохочують інтернет-магазини ухилятися від сплати податків у повному обсязі шляхом залучення мережі фізичних осіб-підприємців, а підприємців заохочують уникати цивільно-правової відповідальності шляхом надання споживачам неналежних розрахункових документів.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, в якому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року.

Відзив мотивований тим, що тягар доказування факту придбання замовлення товарів (послуг) покладається на споживача, а не на відповідача. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про придбання товару саме у відповідача, а з огляду на ту кількість спорів, яка розглядається в суді поданих до продавців товарів рибальського призначення взагалі виникає питання стосовно можливого придбання такого товару.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у відкритті касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в частині відмови в поновленні строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 755/15620/17 надійшли до Верховного Суду та 13 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 рокувідмовлено узадоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 755/15620/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду рішення суду є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Встановлено, що 07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на лист адміністратора інтернет-магазину « Берег » про те, що фізична-особа підприємець ОСОБА_2 є співробітником цього магазину а саме продавцем даного інтернет-магазину.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року за нововиявленими обставинами залишено без руху відповідно до вимог положень статей 424, 426 ЦПК України, а саме, у заяві необхідно зазначити дату коли саме заявнику стало відомо про лист адміністратора інтернет-магазину ОСОБА_4 від 12 березня 2019 року, на який позивач посилається, як на нововиявлену обставину, на підтвердження чого надати докази та у разі пропуску строку на подання заяви подати клопотання про його поновлення з обґрунтуванням та посиланням на докази у підтвердження пропущеного процесуального строку.

27 червня 2019 року на виконання вимог ухвали, ОСОБА_1 подав заяви, у яких зазначає, що про нововиявлені обставини йому стало відомо 12 березня 2019 року, тому просить поновити строк розгляду заяви, вказуючи, що тридцятиденний строк для подання заяви слід відраховувати з 27 квітня 2019 року, а саме з моменту отримання ним ухвали Верховного Суду від 18 квітня 2019 року за результатами розгляду касаційної скарги.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у поновленні строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно із частиною другою статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відмовивши у поновленні строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди дійшли обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержанням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі за його позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії за нововиявленими обставинами залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат