Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.06.2018 року у справі №640/8507/17

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 640/8507/17

провадження № 61-28865св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт на її ім`я, посвідчений державним нотаріусом Восьмої харківської державної нотаріальної контори Гончаренко Л. А. 19 липня 1989 року. Спадковим майном є житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Вказувала на те, що на момент відкриття спадщини вона проживала за межами України, тому заява про прийняття спадщини була подана нею із пропуском шестимісячного строку, встановленого законом, у зв`язку із чим нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року у складі судді Губської Я. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини - два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з поважних причин пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вона знаходилася за межами України та тривалий час хворіла.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що у ОСОБА_1 існували причини, пов`язані з непереборними, істотними труднощами в прийнятті спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що причини пропуску нею встановленого законодавством України строку для звернення із заявою про прийняття спадщини є поважними, оскільки під час та після тяжкої хвороби вона була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений законом.

Зазначала, що матеріали справи містять докази, які доводять об`єктивність та непереборність причин пропуску строку для прийняття спадщини та наявність істотних для неї труднощів, а саме: докази наявності онкологічного захворювання, його тривалого лікування із застосуванням неодноразових оперативних утручань, тривалого процесу відновлення, проживання разом із сім`єю за межами України та наявність хвороб у членів сім`ї.

При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що складання заповіту було проявом особистого волевиявлення спадкодавця, який за життя розпорядився своєю власністю.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2010 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав останньому на підставі договору дарування від 26 вересня 2011 року.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Восьмої харківської державної нотаріальної контори Гончаренко Л. А. 19 липня 1989 року, згідно з яким ОСОБА_2 заповів все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, що буде належати йому на день смерті, ОСОБА_3 .

Після укладання шлюбу 05 лютого 2005 року « ОСОБА_1 » змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 .

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н. В. від 06 липня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Також установлено, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строкудля прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не проживала зі спадкодавцем за заповітом, на час відкриття спадщини вона проживала за межами України. Також об`єктивними поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини зазначала тривалу та тяжку хворобу, перебування на лікуванні як амбулаторному, так і стаціонарному, а також хвороби її дітей.

У абзаці шостому пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів позивача про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, згідно з витягом з історії хвороби № 12807 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 07 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року. 15 лютого 2012 року останній проведена хірургічна операція. Рекомендовано амбулаторне лікування (а. с. 111).

Відповідно до витягу з історії хвороби № 13917 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 17 травня 2012 року по 21 травня 2012 року. 17 травня 2012 року проведена хірургічна операція. Рекомендовано амбулаторне лікування, під наглядом хірурга, онколога (а. с. 37, 114).

20 червня 2012 року ОСОБА_1 проходила повторне медичне обстеження у лікаря - онколога (а. с. 126).

З 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні протягом трьох тижнів (а. с. 127).

Згідно з медичною документацією, яка міститься на а. с. 129-144, дочка позивача ОСОБА_6 тривалий час перебувала як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні у період з січня 2014 року по травень 2017 року.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , не врахував указаних обставин, формально поставився до дослідження доказів у справі в їх сукупності.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач є єдиним спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт на її ім`я, а згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тяжка та тривала хвороба ОСОБА_1 є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки призвела до об`єктивних та істотних труднощів щодо вчинення нотаріальної дії, а саме подання заяви про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України.

Разом із тим суд першої інстанції помилково посилався на те, що поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є проживання позивача за межами України, з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Положення частини другої статті 1269 ЦК України кореспондується зі змістом підпунктів 3.5, 3.23 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), які були чинними до 04 червня 2013 року.

Відповідно до підпунктів 3.5, 3.6, 3.23 Порядку, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. Своєчасно поданою вважається заява спадкоємця, підпис на якій повинен бути засвідчений нотаріально, направлена поштою до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, але яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. У такому випадку конверт підшивається у спадкову справу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 38 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення у позивача права на прийняття спадщини, консульські установи України вчиняють нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Отже, позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консула консульської установи України у Російській Федерації або направити нотаріусу заяву про прийняття спадщини поштою, а тому проживання позивача за межами України не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

За таких обставин суд першої інстанції помилково посилався у судовому рішенні на те, що проживання позивача за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Разом із тим, вказаний висновок суду першої інстанції не є підставою для скасування судового рішення, оскільки помилкове посилання у судовому рішенні на те, що проживання позивача за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, не призвело до неправильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідневиключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що проживання позивача за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, із виключенням із мотивувальної частини судового рішення посилання суду на те, що проживання позивача за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Щодо судових витрат

Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 1 208,00 грн, понесений останньою у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 400, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року залишити в силі, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Стягнути з Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 208,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк