Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №552/7360/18

Постанова

Іменем України

28 листопада2019 року

м. Київ

справа №552/7360/18

провадження № 61-6873св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2018 року у складі судді: Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 рокуу складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаною заявою у якій просив встановити факт проживання за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю понад п'ять років, а саме з 2010 року до часу відкриття спадщини. Встановлення даного факту необхідно для реалізації права на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави Яковенко Н. Л. від 27 грудня 2018 року, залишеною без зміни постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження за заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції з висновками якими погодився апеляційний суд виходили з того, що із поданої до суду заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, які просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Київського районного суду м. Полтави №552/7360/18.

У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що він - ОСОБА_1, з 2010 року проживав разом з нині померлим ОСОБА_2 та є його єдиним спадкоємцем четвертої черги. Посилаючись на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 07 листопада 2018 у справі №336/709/18-ц зазначає, що встановлення відповідного факту необхідне йому для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Інші спадкоємці відсутні, а тому висновок суду першої інстанції про те, що необхідність встановлення факту постійного проживання однією сім'єю у подальшому пов'язане з вирішенням спору про право є хибним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що заявник ОСОБА_1 26 грудня 2018 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту його проживання за адресою АДРЕСА_1 із ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю понад п'ять років, а саме - з 2010 року до часу відкриття спадщини (а. с.2-5).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Разом із тим відповідно до пункту 2 вказаної постанови справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, за відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315, ч.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, прийшли до обґрунтованого висновку про те, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, оскільки встановлення факту потрібно заявнику для отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності, про що роз'яснено заявнику, та обґрунтовано відмовлено у відкритті провадження на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров