Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2021 року у справі №466/3550/20

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 466/3550/20

провадження № 61-71св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою (стягувач) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Пащук Артем Ігорович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова

від 12 червня 2020 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії

та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. перебувало виконавче провадження № 61537461 з примусового виконання виконавчого листа № 466/366/15-ц, виданого Шевченківським районним судом

міста Львова 22 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 5 995,51 грн та інфляційних виплат у розмірі 1 206,51 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 61537461 винесена приватним виконавцем Білецьким І. М. 25 березня 2020 року та скерована ОСОБА_1. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження також винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про арешт коштів боржника.

Постанову про арешт коштів боржника скеровано для виконання до Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк"), в якому відкриті рахунки на ім'я ОСОБА_1. При цьому, приватний виконавець не з'ясовував цільове призначення відкритих на ім'я ОСОБА_1 рахунків, зокрема, чи це є рахунки зі спеціальним призначенням коштів. Приватний виконавець з порушенням норм матеріального права наклав арешт на рахунки (зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом), які відкриті для зарахування аліментів на двох неповнолітніх дітей боржника та для зарахування платежів соціального призначення - державної допомоги для малозабезпечених сімей.

Зазначає, що боржник письмово зверталася до приватного виконавця

з вимогою про зняття арешту з рахунків та повернення їй коштів, однак, виконавець відповіді не дав і жодних дій не вчинив.

На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог, просила:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні виконавчого провадження № 61537461 в частині не зняття арештів з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, які мають спеціальне цільове призначення,

а саме: з рахунку НОМЕР_1 (соцзахист)

в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання аліментів, та з рахунку НОМЕР_2 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні виконавчого провадження № 61537461 в частині стягнення з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, які мають спеціальне цільове призначення, а саме:

8 457,49 грн з рахунку НОМЕР_1 (соцзахист)

в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання аліментів, та

145,97 грн з рахунку НОМЕР_2 (соцзахист)

в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. скасувати арешт з рахунків, відкритих на ім'я

ОСОБА_1, які мають спеціальне цільове призначення, а саме:

з рахунку НОМЕР_1 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання аліментів, та з рахунку НОМЕР_2 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. повернути ОСОБА_1 8 603,47 грн, стягнутих при здійсненні виконавчого провадження № 61537461 з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, які мають спеціальне цільове призначення, а саме: 8 457,49 грн з рахунку НОМЕР_1 (соцзахист)

в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання аліментів, та 145,97 грн

з рахунку НОМЕР_2 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 12 червня

2020 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні виконавчого провадження № 61537461 в частині не зняття арештів з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, які мають спеціальне цільове призначення, а саме:

з рахунку НОМЕР_1 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання аліментів та з рахунку НОМЕР_2 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні виконавчого провадження № 61537461 в частині стягнення з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, які мають спеціальне цільове призначення, а саме:

8 457,49 грн з рахунку НОМЕР_1 (соцзахист)

в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання аліментів, та 145,97 грн

з рахунку НОМЕР_2 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", який відкрито для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. на користь ОСОБА_1 3 710 грн понесених витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на 18 травня

2020 року приватному виконавцеві було відомо від боржника, що кошти, які знаходяться на рахунках в АТ "Ощадбанк" і на які накладено арешт, мають спеціальне призначення - для утримання дітей (аліменти та соціальна допомога).

Приватний виконавець під час розгляду скарги ОСОБА_1 не скасував накладеного арешту на рахунки, які мають спеціальне цільове призначення. Всупереч вищевикладеному заборгованість стягнуто

з боржника та перераховано стягувачу платіжним дорученням від 03 червня 2020 року, в результаті чого ОСОБА_1 втратила кошти, які були призначені для малолітньої та неповнолітньої дітей.

Щодо вимог про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. повернути ОСОБА_1 спірні кошти, то місцевий суд зазначив, що такі вимоги слід розглядати у позовному провадженні, шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Внаслідок неправомірних дій та бездіяльності приватного виконавця ОСОБА_1 була змушена звернутися за правовою допомогою, тому понесені витрати на вказану допомогу підлягають стягненню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 12 червня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що не може бути звернено стягнення на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

ОСОБА_1 письмово зверталась до приватного виконавця з вимогою про зняття арешту та повернення коштів, однак, виконавець відповіді не надав і жодних дій щодо перевірки режиму використання арештованих коштів на рахунках боржника не вчинив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Пащук А. І., просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу оскарження судових рішень у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України

(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). При цьому заявник послався на постанову Верховного Суду

від 13 травня 2020 року у справі № 904/1209/18.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України),

а саме зазначає, що: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України

(пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що надані боржником виписки по рахунку не свідчать про те, що звернення стягнення відбулося за рахунок коштів зі спеціальним призначенням. Від банку не надходило повідомлень про те, що арештовані рахунки ОСОБА_1 є рахунками, на які заборонено звертати стягнення.

У матеріалах справи відсутні докази належного звернення боржника до приватного виконавця з відповідними заявами, оскільки копії електронних листів на адресу виконавця не містять електронного цифрового підпису.

Суд зобов'язаний був залучити до участі у справі стягувача, проте таких дій не вчинив. Подана представником ОСОБА_3 заява про залучення стягувача не була задоволена судами першої та апеляційної інстанцій.

Боржник має можливість виконати судове рішення про стягнення з неї заборгованості, проте свідомо ухиляється від виконання покладених на неї обов'язків. На спірні рахунки ОСОБА_1 зараховувалися кошти за різним цільовим призначенням, проте суди цій обставині не дали належної правової оцінки.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

23 березня 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. перебувало виконавче провадження № 61537461 з примусового виконання виконавчого

листа № 466/366/15-ц, виданого Шевченківським районним судом

міста Львова 22 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_3, ОСОБА_3,

ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 5 995,51 грн та інфляційних виплат у розмірі 1 206,51 грн, яке відкрите постановою приватного виконавця від 25 березня 2020 року.

Постановою приватного виконавця Білецького І. М. від 25 березня

2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках, які відкриті в АТ "Ощадбанк" і належать боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення - 8 491,22 грн.

Суди встановили, що надана заявником виписка по картковому рахунку НОМЕР_1 (соцзахист) в АТ "Ощадбанк", відкритомк на ім'я ОСОБА_1, свідчить про те, що грошові кошти на вказаному картковому рахунку використовуються як безготівкове зарахування коштів між власними рахунками як стягнення коштів на аліменти, а рахунок НОМЕР_2 (соцзахист)

в АТ "Ощадбанк" для отримання платежів соціального призначення - державної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

З цих виписок суди також встановили, що на вказані рахунки було накладено арешт і за рахунок грошових коштів, які на них містились, шляхом безготівкового списання, проведено виконання виконавчого листа.

Постановою приватного виконавця від 03 червня 2020 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, стягнуті з боржника кошти перераховано стягувачу платіжним дорученням від 03 червня

2020 року.

Вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Суди також встановили, що 18 травня 2020 року ОСОБА_1 письмово зверталась до приватного виконавця з вимогою про зняття арешту та повернення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зверталася із заявою до суду першої інстанції про залучення її до участі у справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані

у пунктами 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову

у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 3 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Задовольняючи скаргу частково, суди виходили з обґрунтованості доводів боржника про те, що саме за рахунок коштів, які перебували на рахунках зі спеціальним режимом використання та які були призначені для виплати соціальної допомоги та аліментів, відбулося виконання рішення про стягнення заборгованості.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 2 статті 450 ЦПК України).

Отже, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за участю державного (приватного) виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня

2020 року у справі № 554/352/18.

Як вбачається зі скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., боржник не зазначила у ній як заінтересовану особу (стягувача) ОСОБА_3.

Представник ОСОБА_3 звертався до суду першої інстанції із заявою про залучення її (стягувача) заінтересованою особою у справі.

Разом з тим, суд першої інстанції розглянув справу без участі стягувача

у виконавчому провадженні - ОСОБА_3, а також не вирішив належним чином клопотання представника останньої, яке надійшло до суду 03 червня 2020 року, про залучення її як заінтересованої особи (а. с. 36), чим позбавив вказану особу можливості користуватися процесуальними правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України, що, в свою чергу, не сприяло всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи та ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_3 зазначив про порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, стягувач вказувала на невірне обґрунтування судом першої інстанції висновку про порушення приватним виконавцем норм матеріального права, зокрема Закону України "Про виконавче провадження".

У мотивувальній частині рішення слід наводити оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, мотиви відхилення вищевказаних доводів стягувача та її представника не знайшли свого відображення у висновках апеляційного суду, викладених в оскаржуваній постанові.

Оскільки державним виконавцем було виконане рішення та стягнуто кошти зі спірних рахунків (на які, на думку боржника, заборонено звертати стягнення), то перевірці підлягали доводи апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності спеціального режиму використання вищевказаних рахунків (коштів).

ОСОБА_3 була позбавлена можливості доводити свої заперечення

у суді першої інстанції щодо скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця у зв'язку з незалученням її до участі у справі як стягувача.

При цьому вказані вище порушення норм процесуального права, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового судового рішення.

Отже, помилковими є висновки апеляційного суду про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу місцевого суду, не звернув уваги на зазначені вище порушення місцевого суду, рішення суду першої інстанції не скасував, не перевірив належним чином доводи представника

ОСОБА_3, зазначені в апеляційній скарзі, та не дав їм належної правової оцінки у повній мірі, зокрема про те, що на спірні рахунки надходили кошти, цільове призначення яких не забороняє приватному виконавцю накладати на них арешт та здійснювати звернення стягнення,

а банк, інша фінансова установи або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері держаного казначейського обслуговування, не надав виконавцю або до суду довідку (інший доказ) наявності спеціального режиму використання вищевказаних рахунків (коштів).

Таким чином, вказані вище обставини є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня

2018 року у справі № 755/21388/15-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 554/352/18.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 3 статті 411 ЦПК України; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Пащук Артем Ігорович, задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 12 червня

2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня

2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук