Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.04.2025 року у справі №132/50/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 132/50/24

провадження № 61-17155св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Оніщука В. В.,

Копаничук С. Г., Медвецького С. К., від 14 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року виконуючий обов`язки керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання за власником земельної ділянки, на якій відповідачем здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ. А) - площею 51,1 кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ. Б) - площею 93,1кв .м, цокольного поверху (літ. п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ. В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області у складі судді Сєліна Є. В. від 25 липня 2024 року позов керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області задоволено.

Визнано за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ. А) - площею 51,1кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ. Б) - площею 93,1кв. м, цокольного поверху (літ. п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ. В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9 185,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач самочинно збудував спірне майно на земельній ділянці, яка належить на праві власності Калинівській міській раді Вінницької області та яка не була передана відповідачу для цієї мети, а тому в силу частини п`ятої статті 376 ЦК України за міською радою слід визнати право власності на самочинно збудоване майно.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року спільну заяву Калинівської міської ради Вінницької області та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди задоволено.

Затверджено мирову угоду, укладену між Калинівською міською радою Вінницької області та ОСОБА_1 , у редакції, викладеній сторонами.

Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 % сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги, що становить 6 889,00 грн.

Визнано нечинним рішення Калинівського районного суду Вінницької області

від 25 липня 2024 року.

Провадження у справі № 132/50/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, закрито.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що між позивачем Калинівською міською радою та відповідачем ОСОБА_1 укладено мирову угоду, в якій, зокрема, зазначено, що з метою врегулювання спору, задля нестягнення з міської ради вартості збудованого відповідачем майна для відшкодування витрат на будівництво, Калинівська міська рада відмовляється від позовних вимог і не наполягає на їх розгляді, а свою чергу відповідач в подальшому відмовляється від вимог щодо відшкодування витрат на будівництво. Відповідач зобов`язався протягом 12 місяців з моменту затвердження мирової угоди виконати всі обов`язкові дії щодо належного оформлення у встановленому порядку всіх необхідних документів по закінченому будівництвом об`єктів нерухомості, а позивач зобов`язався протягом розумних строків вжити заходів щодо формування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, оформлення прав користування землею та укладення договору оренди земельної ділянки.

Суд, дослідивши подану на затвердження мирову угоду, встановив, що її умови стосуються прав та обов`язків сторін безпосередньо щодо предмета позову, не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, не суперечать закону та є виконуваними, а тому підлягає затвердженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 грудня 2024 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року (надійшла до суду 24 грудня 2024 року), в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову є визнання права комунальної власності на самочинно збудовані відповідачем будівлі та споруди на землі, яка перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради.

Вказана вимога є односторонньою, будь-яких зустрічних позовних вимог відповідачем не заявлено, отже врегулювання спору можливе лише задоволенням/відмовою щодо наявних позовних вимог. Відмова відповідача від стягнення витрат на будівництво не є передбаченою законом поступкою для вирішення спору, оскільки таких вимог ним заявлено не було.

Умова мирової угоди про те, що Калинівська міська рада відмовляється від позовних вимог суперечить процесуальному законодавству, оскільки відмова від позову та укладення мирової угоди - це окремі процесуальні дії, одна з яких вчиняється виключно позивачем, а інша - спільно сторонами з метою вирішення спору на основі спільних взаємних поступок.

Також не відповідають чинному законодавству і інші умови мирової угоди, зокрема, щодо обов`язку відповідача належно оформити у встановленому порядку всі необхідні документи по закінченому будівництвом об`єктів нерухомості, оскільки такі виходять за межі даного спору та стосуються прав і обов`язків та дискреційних повноважень компетентних державних органів у сфері містобудування та архітектури, які не залучені до участі у справі.

Вважає, що умова мирової угоди про обов`язок позивача протягом розумних строків вжити заходів щодо формування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, оформлення прав користування землею та укладення договору оренди земельної ділянки також суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право оренди підлягає продажу на конкурентних засадах на земельних торгах у формі аукціону. У мировій угоді не зазначено, що відповідач має право на набуття земельної ділянки у неконкурентний спосіб з підстав, встановлених законом.

Зазначає, що мирова угода не містить визначення певних дій, які має вчинити відповідач, то ухвала суду, якою вона затверджена, не відповідає вимогам до виконавчого документа, що робить її невиконуваною.

Зазначає, що оскільки міська рада, укладаючи мирову угоду, діяла всупереч інтересам місцевого самоврядування, у дотриманні яких має інтерес держава та є їх гарантом, у органів прокуратури виник обов`язок захистити ці інтереси шляхом застосування представницьких повноважень: оскарження даної мирової угоди та ухвали суду про її затвердження і закриття провадження у справі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 13 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження разом із копією касаційною скаргою відповідач отримав 04 січня 2025 року, однак правом на подання відзиву не скористався.

Встановлені судами обставини справи

У січні 2023 року виконуючий обов`язки керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання за власником земельної ділянки права власності на самочинно збудоване відповідачем нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144, 2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ. А) - площею 51, 1 кв. м, тераси, сходів, кафе-бару (літ. Б) - площею

93, 1 кв .м, цокольного поверху (літ. п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ. В), підпірної стінки (літ. 1), підпірної стінки (літ. 2), вигрібної ями (літ. 3), вигрібної ями (літ. 4).

25 липня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення про задоволення позову прокурора в інтересах Калинівської міської ради Вінницької області.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

У процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції, 06 листопада 2024 року між Калинівською міською радою та ОСОБА_1 укладено мирову угоду, якою передбачено, зокрема, що з метою врегулювання спору, задля нестягнення з міської ради вартості збудованого відповідачем майна для відшкодування витрат на будівництво, Калинівська міська рада відмовляється від позовних вимог і не наполягає на їх розгляді, а свою чергу відповідач в подальшому відмовляється від вимог щодо відшкодування витрат на будівництво (пункт 1 угоди).

Відповідач зобов`язався протягом 12 місяців з моменту затвердження мирової угоди виконати усі обов`язкові дії, передбачені для забудовника чинним земельним та містобудівним законодавством, щодо належного оформлення у встановленому порядку всіх необхідних документів по закінченому будівництвом об`єктів нерухомості (пункт 2 угоди).

Відповідно до пункту 2.1. угоди протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди судом апеляційної інстанції вжити заходів щодо: розроблення проекту землеустрою (документації із землеустрою) щодо відведення земельної ділянки з визначенням категорії і цільового призначення та її затвердження; оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (договору земельного сервітуту, тощо) під об`єктами нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, з урахуванням загального строку виконання прийнятих відповідачем на себе зобов`язань згідно з пунктом 2 цієї мирової угоди, зобов`язується протягом розумних строків вжити заходів щодо формування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, в тому числі затвердження відповідачу землевпорядної документації з визначенням категорії і цільового призначення земельної ділянки, оформлення прав користування землею та укладення договору оренди земельної ділянки, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису щодо права оренди цієї земельної ділянки (пункт 3 угоди).

07 листопада 2024 року Калинівська міська рада в особі міського голови Поліщука В. К. та ОСОБА_1 подали до суду апеляційної інстанції спільну заяву про затвердження вказаної мирової угоди (а. с. 87, 88, т. 2).

14 листопада 2024 року заяву Калинівської міської ради та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди задоволено. Затверджено мирову угоду, укладену між Калинівською міською радою Вінницької області та ОСОБА_1 , у редакції, викладеній сторонами. Визнано нечинним рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року. Провадження у справі закрито.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (частина сьома статті 49 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (пункт 5 частини першої статті 255 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди.

За своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом: 1) сторони справи укладають мирову угоду; 2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це; 3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди;

4) суд перевіряє: чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди; чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок; чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін; якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб;

5) суд постановляє ухвалу, якою: затверджує мирову угоду; вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету; закриває провадження у справі. Затвердження мирової угоди змістовно є сукупністю процесуальних дій і рішень суду та сторін справи, які становлять системну послідовність.

Затверджуючи укладену між Калинівською міською радою Вінницької області та ОСОБА_1 мирову угоду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, стосується прав та обов`язків сторін, не суперечать законодавству України та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

З таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.

Так, предметом позову є визнання права комунальної власності на самочинно збудовані відповідачем будівлі та споруди на землі, яка перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради.

Вказана вимога є односторонньою, будь-яких зустрічних позовних вимог відповідачем не заявлено, отже врегулювання спору можливе лише задоволенням/відмовою щодо наявних позовних вимог. Отже, відмова відповідача від стягнення витрат на будівництво не є передбаченою законом поступкою для вирішення спору, оскільки таких вимог ОСОБА_1 в межах цієї справи заявлено не було, а сторони, укладаючи на таких умовах мирову угоду, вийшли за межі предмета спору.

Враховуючи, що сторони можуть вийти за межі предмета спору лише у випадку, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (частина перша статті 207 ЦПК України), суд апеляційної інстанції повинен був перевірити такі обставини.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що не відповідає чинному законодавству і є порушенням прав громадян на приватизацію/надання у користування земельною ділянкою пункт 3 мирової угоди.

Відповідно до цього пункту мирової угоди міська рада, з урахуванням загального строку виконання прийнятих відповідачем на себе зобов`язань згідно з пунктом 2 цієї мирової угоди, зобов`язалася протягом розумних строків вжити заходів щодо формування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, в тому числі затвердження відповідачу землевпорядної документації з визначенням категорії і цільового призначення земельної ділянки, оформлення прав користування землею та укладення договору оренди земельної ділянки, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису щодо права оренди цієї земельної ділянки.

За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини перша-третя статті 124 ЗК України).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України).

Земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (пункти «б», «ґ» статті 5 ЗК України).

Законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Таким чином, лише після проведення земельних торгів у формі аукціону укладається відповідний договір.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16.

З урахуванням викладеного, взятий Калинівською міською радою у мировій угоді обов`язок щодо надання в оренду земельної ділянки саме ОСОБА_1 без проведення земельних торгів виходить за межі її повноважень, суперечить закону, посилює соціальну нерівність та непрозорий перерозподіл землі.

Таким чином, оскільки умови мирової угоди суперечать чинному законодавству України, то суд апеляційної інстанції повинен був відмовити у її затвердженні і продовжувати розгляд справи по суті.

Крім того, сама по собі умова мирової угоди про те, що відповідач в подальшому відмовляється від вимог щодо відшкодування витрат на будівництво (пункт 1) є недійсною в силу частини третьої статті 4 ЦПК України (відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною).

Таким чином, укладення мирової угоди не є перешкодою для звернення відповідача до суду із відповідним позовом. Отже, умови мирової угоди не містять жодних законних поступок з боку відповідача щодо предмета спору.

Крім того, колегія суддів погоджується також із доводами касаційної скарги прокурора про те, що умова мирової угоди щодо відмови міської ради від позову суперечить процесуальному законодавству, оскільки відмова від позову та укладення мирової угоди - це окремі процесуальні дії, одна з яких вчиняється виключно позивачем, а інша - спільно сторонами з метою вирішення спору на основі спільних взаємних поступок.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович