Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №697/2349/21
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №697/2349/21
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №697/2349/21

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 697/2349/21

провадження № 61-6083св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2022 року у складі судді Льон О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити зарплату. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона працює в Канівському комунальному закладі дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області помічником вихователя. Відповідач порушив її конституційне право на роботу, оскільки постійно незаконно вимагав від неї на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у зв`язку з чим вона не мала змоги повноцінно виконувати свою роботу. Вона неодноразово повідомляла відповідача про протиправність його дій. 08 листопада 2021 року відповідач їй вручив їй наказ від 08 листопада 2021 року № 43-к про відсторонення з роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважала цей наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не відповідає вимогам статей 43 49 Конституції України. Відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Зазначала, що Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня 2020 року № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09 лютого 2021 року № 213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Чинна постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню, тому роботодавець не мав права примушувати працівників вакцинуватись від короновірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. У зв`язку з наведеним просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 08 листопада 2021 року № 43-к про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі з 08 листопада 2021 року, зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за фактичний час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що керівник закладу дошкільної освіти, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідним призупиненням трудових правовідносин та особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, підстави для поновлення на роботі відсутні. Оскільки вимога про визнання протиправним і скасування наказу від 08 листопада 2021 року

№ 43-к задоволенню не підлягає, тому не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення, починаючи з 08 листопада 2021 року до поновлення на роботі.

Аргументи учасників

У липні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення по суті спору, вирішити питання про передачу справи на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд, який є обов`язковим. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що починаючи з 08 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності нормативно-правовими актами про обов`язковість щеплення працівників закладів освіти від СОVID-19, до моменту відсторонення від роботи у неї було достатньо часу для проходження такого щеплення і що вона у встановленому законом порядку відмовилася від нього. Відсторонення повинно відбуватися виключно в законний спосіб. Документально не зафіксовано її відмови від щеплення. Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено порядок відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи відхилення від проходження обов`язкового щеплення і в якій є посилання на статтю 46 КЗпП України та статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 17 листопада 2020 року № 50-к ОСОБА_1 прийнята «помічником вихователя» з 18 листопада 2020 року (а. с. 32).

Згідно з повідомленням Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 29 жовтня 2021 року № 47 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», адресованим ОСОБА_1 , з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 повинні до 05 листопада 2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595. Якщо до цієї дати вона не надає один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-111 (а. с. 57).

Відповідно до акта Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 01 листопада 2021 року № 4 «Про відмову ОСОБА_1 ознайомитись з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» директор Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» ОСОБА_2 у присутності вихователя-методиста ОСОБА_3 , соціального педагога ОСОБА_4 , сестри медичної старшої ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 ознайомитися із повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та засвідчити ознайомлення особистим підписом. Від указаної пропозиції ОСОБА_1 відмовилася, після чого їй було зачитано зміст повідомлення, але остання повідомила, що з повідомленням не згідна, тому підпис не поставила (а. с. 58).

Згідно з актом Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 08 листопада 2021 року № 6 «Про відмову ОСОБА_6 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» директор ОСОБА_2 у присутності вихователя-методиста ОСОБА_3 , соціального педагога ОСОБА_4 , голови профспілкового комітету ОСОБА_7 , сестри медичної старшої ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 як «помічнику вихователя» надати документ, що підтверджує той факт, що вона отримала обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19. ОСОБА_1 відмовилась від пропозиції та не надала доказів, що вона вакцинована або докази того, що в неї є протипоказання до щеплення (а. с. 59).

Наказом Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 08 листопада 2021 року № 43-к ОСОБА_1 була відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою прийняття вказаного наказу зазначені: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_8 від 29 жовтня 2021 року № 47, акт № 4 про відмову ОСОБА_1 отримати ознайомлення з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року, акт № 6 про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 08 листопада 2021 року (а. с. 8).

ОСОБА_1 не надала доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що:

«застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, наказом Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 17 листопада 2020 року № 50-к ОСОБА_1 прийнята «помічником вихователя» з 18 листопада 2020 року (а. с. 32).

Згідно з повідомленням Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 «Дзвіночок» Канівської міської ради Черкаської області від 29 жовтня 2021 року № 47 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», адресованим ОСОБА_1 , з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 такі працівники повинні до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595. Якщо до цієї дати вона не надає один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-111 (а. с. 57).

Відповідно до робочої інструкції помічника вихователя ДНЗ, затвердженої наказом завідувача ДНЗ «Дзвіночок» від 15 грудня 2016 року № 58, з якою позивач ознайомлена 18 листопада 2020 року, помічник вихователя, зокрема: отримує їжу з харчоблоку, сервірує столи, здійснює повне доведення порцій дітям; здійснює вологе прибирання музичної зали перед заняттями дітей, проведенням спортивних і музичних дитячих заходів; організовує з дітьми заняття тоді, коли вихователь готується до заняття; забезпечує питний режим дітей; допомагає вихователю одягати та роздягати дітей, умивати, вкладати спати, загартовувати, готувати дітей до різних видів діяльності та режимних моментів; готує спальну кімнату до сну дітей, застилає ліжка; дбає про особисту безпеку й здоров`я, а також про безпеку й здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ДНЗ (а. с. 33-35).

Встановивши, що за характером виконуваних обов'язків помічника вихователя, які пов'язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх харчування і догляду, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Судами враховано, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

У зв`язку із викладеним суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08 листопада 2021 року № 43-к. Оскільки вимоги про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати є похідними, то суди обґрунтовано відмовили у їх задоволенні.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд палати чи Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частинами четвертою - шостою 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Касаційна скарга не містить обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд палати чи Великої Палати Верховного Суду.

Питання щодо правомірності відсторонення працівника у зв`язку з непроходженням щеплення від COVID-19 було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у справі № 130/3548/21 (постанова від 14 грудня 2022 року).

У зв`язку з цим у задоволенні клопотання належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук