Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №686/4560/21
Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №686/4560/21
Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №686/4560/21

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 686/4560/21

провадження № 61-20125св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Розсошанська сільська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Розсошанської сільської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності, припинення речового права власності, зобов`язання не чинити перешкод

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення Розсошанської сільської ради від 05 вересня 2014 року № 08/7 стосовно ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 07 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 6825087300:01:003:1443, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис від 06 жовтня 2014 року № 7248490 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 6825087300:01:003:1443, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши речові права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в доступі до горища будівлі, вхід до якого знаходиться на спірній земельній ділянці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 в цьому ж будинку. Крім неї та ОСОБА_2 , власниками ще восьми квартир є інші фізичні особи. До її квартири на підставі відповідних дозвільних документів була здійснена добудова, в якій знаходиться система опалення квартири. Для обслуговування системи опалення слід мати доступ до будинку по його периметру. Однак відповідачка не дає згоди на доступ до частини прибудови, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, на якій розташована її квартира. ОСОБА_2 перешкоджає їй та іншим мешканцям будинку, в доступі до горища будівлі, вхід до якого знаходиться на земельній ділянці, яка передана відповідачці у власність.

На думку позивачки, передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог закону та її прав, оскільки Розсошанська сільська рада рішенням від 05 вересня 2014 року № 08/7 незаконно надала у власність відповідачки частину прибудинкової території багатоквартирного будинку, яка належить на праві спільної сумісної власності мешканцям цього будинку. У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 07 липня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав неправомірним та скасував рішення Розсошанської сільської ради від 05 вересня 2014 року № 08/7 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її у приватну власність». Визнав недійсним та скасував свідоцтво від 07 жовтня 2014 року № 27773275 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 6825087300:01:003:1443, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Скасував запис від 06 жовтня 2014 року № 7248490 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 6825087300:01:003:1443, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши речові права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. В іншій частині позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 , Розсошанської сільської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 2 724,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, в рівних частках з кожного.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки передана у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка фактично є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, тому згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалося передання у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований цей будинок або його частина. При цьому суд дійшов висновку що позивачка не пропустила позовної давності, про застосування якої заявляла відповідачка, оскільки про порушення свого права дізналася у листопаді 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 не чинити перешкод у доступі до горища багатоквартирного будинку, суд виходив з того, що доступ до горища є з іншої сторони будинку. Крім цього, позивачка не надала доказів створення відповідачкою перешкод у доступі до горища.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Хмельницький апеляційний суд постановою від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що посилання суду першої інстанції на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку», який на час виникнення спірних правовідносин не був чинним, не впливають на висновки суду, адже посилання на цей закон зроблено лише з метою визначення терміна - прибудинкова територія. Водночас правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема ЗК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 18 квітня 2018 року у справі № 802/950/17.

Касаційна скарга мотивована не врахуванням судами того, що вимога про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та скасування запису про право власності з припиненням речових прав власності на земельну ділянку з 16 січня 2020 року законом не передбачена, а тому задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора є неналежним способом захисту порушеного права. Суди безпідставно задовольнили вимогу про визнання неправомірним та скасування рішення Розсошанської сільської ради від 05 вересня 2014 року № 08/7, адже позивачка обрала спосіб захисту, який не відповідає закону. У спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а не визнання неправомірним рішення. Крім того, суди не врахували, що надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки, затвердження проєкту, реєстрація права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 відбулися у 2014 році, що повністю виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку», який набрав чинності лише 01 липня 2015 року. Таким чином, суди при розгляді справи грубо порушили норми матеріального права, а саме застосували зворотну дію нормативно-правового акта у часі на правовідносини, що мали місце до набрання цим актом чинності у встановленому порядку. Також суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачкою позовної давності.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

04 лютого 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на АДРЕСА_1 розташований багатоквартирний одноповерховий житловий будинок на десять квартир.

ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 липня 2003 року належить на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_2 в цьому багатоквартирному житловому будинку.

ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12 липня 2012 року на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 в цьому ж багатоквартирному житловому будинку.

Рішенням Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 05 вересня 2014 року № 08/7 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0591 га із земель комунальної власності (для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 6825087300:01:003:1443) площею 0,0591 га із земель комунальної власності (для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) за вказаною адресою.

07 жовтня 2014 року право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0591 га зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що було вчинено відповідний запис № 7248490 та видано свідоцтво про право власності від 07 жовтня 2014 року № 27773275.

Згідно з листом Розсошанської сільської ради від 05 лютого 2021 року № 08 на території села Ружичанка є багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

З листа Управління соціально-економічного розвитку території, архітектури, забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування та державної реєстрації від 01 липня 2021 року № 20/05-176/21 відомо, що на АДРЕСА_1 знаходиться зблокований житловий будинок, а саме, складається з двох і більше квартир (є 10), кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку (вулицю).

Листом Розсошанської сільської ради від 02 липня 2021 року № 252 повідомлено, що будинок на АДРЕСА_1 не знаходиться на балансі сільської ради, земля належить до комунальної власності.

У довідці Розсошанської сільської ради від 05 липня 2021 року № 256 зазначено, що на АДРЕСА_1 розташований житловий будинок квартирного типу, земля належить до комунальної власності, земля під житловим будинком не підлягає приватизації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені лише в частині задоволених позовних вимог, а тому переглядаються тільки в частині вирішення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснюється в порядку та на умовах, передбачених статтею 42 ЗК України, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення). Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК України, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до статті 42 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

У статті 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об`єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.

Відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї, і таке інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Виходячи із цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що у разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належатиме співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 295/7193/15-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 526/86/19, від 31 травня 2021 року у справі № 308/2974/15-ц.

З огляду на зазначені норми співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для його обслуговування та задоволення їх житлових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри такої земельної ділянки визначаються відповідно до технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Встановивши, що спірна земельна ділянка фактично належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а її передача у власність відповідачки відбулася всупереч вимогам закону, чим також порушені права позивачки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення сільської ради підлягає скасуванню, як і свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане на підставі цього рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка не пропустила позовну давність, оскільки справа не містить доказів про її обізнаність про приватизацію земельної ділянки поза межами позовної давності.

Доводи ОСОБА_2 про пропуск позивачкою позовної давності з посиланням на акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, підписаний ОСОБА_1 22 липня 2013 року не заслуговують на увагу, оскільки передання спірної земельної ділянки та її реєстрація відбулося у вересні-жовтні 2014 року.

У цій справі суди встановили, позивачка дізналася про те, що відповідачці передано у власність спірну земельну ділянку в листопаді 2020 року, тільки після виникнення між нею та відповідачкою конфлікту з приводу облаштування прибудови до квартири позивачки та встановлення в цій квартирі опалення. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди безпідставно задовольнили вимогу про визнання неправомірним рішення сільської ради на правильність оскаржуваних рішень в цій частині не впливають, оскільки суди встановили, що оспорюване рішення сільської є незаконним та скасували його.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що місцевий суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку», який на час виникнення спірних правовідносин не був чинним. Водночас застосування цього закону лише з метою визначення терміна «прибудинкова територія» не призвело до неправильного вирішення позову, адже правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема ЗК України.

При цьому Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позовна вимога про скасування запису про право власності з припиненням речових прав власності на земельну ділянку з 16 січня 2020 року законом не передбачена.

Так, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи зазначену вимогу, не врахував, що на час подання позову та ухвалення судового рішення про скасування запису про державну реєстрацію права власності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення скасування запису про державну реєстрацію права власності суперечило положенням частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому рішення суду першої інстанції в цій частині не можна буде виконати.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності не можуть бути залишеними в силі та підлягають зміні шляхом зазначення про скасування державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на спірну земельну ділянку, припинивши речові права власності ОСОБА_2 на неї, що гарантуватиме можливість виконання судового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно та припинення речового права власності, змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення в такій редакції:

Скасувати державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,0591 га, кадастровий номер 6825087300:01:003:1443, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , припинивши речові права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 6825087300:01:003:1443, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в іншій частині задоволених вимог позову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов