Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 161/5719/17

провадження № 51-3938 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С.М.,

суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Голубенко О.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисника Сорокопуда М.О.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кирик І.С., яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12015030130000673, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сухумі Республіки Грузія, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу 02 квітня 2013 року вироком Апеляційного суду Волинської області за ч. 1 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; звільненого за відбуттям покарання 04 квітня 2014 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 і 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, частинами 1 і 3 ст. 357, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 12 серпня 2009 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; звільненого за відбуттям покарання 08 серпня 2014 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді арешту на строк 3 місяці;

- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт на строк 100 годин.

На підставі ч. 1 ст. 70, підпунктів а), г) п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

ОСОБА_4 засуджено до покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі частин 1 і 4 ст. 70, підпункту а) п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Цим вироком ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості за епізодами вчинення злочинів, передбачених частинами 3 і 5 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_4 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості за епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визначено обчислювати з дня їх фактичного затримання, тобто з 14 січня 2017 року, зарахувавши їм у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) строк попереднього ув`язнення з 14 січня 2017 року до моменту набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо пред`явлених у кримінальному провадженні цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів.

Оскаржуваною ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційні скарги захисника Сорокопуда М.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Луцької місцевої прокуратури Неродика А.А. залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 в період часу з 19:15 18 березня 2016 року по 09:45 19 березня 2016 року, діючи повторно, проник у приміщення салону-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: АДРЕСА_5, звідки таємно викрав належне потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майно, чим завдав останнім майнову шкоду на загальну суму 6 154 грн та 325 грн відповідно.

19 грудня 2016 року близько 22:30 ОСОБА_1 , знаходячись навпроти квартири АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_7 наніс останній лівим кулаком руки два удари у тулуб, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження у виді синців у ділянці лівого плеча, лівого ліктьового суглобу, правого плеча, садна в ділянці правого плеча.

Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановленому місці, діючи без мети збуту, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, яку в подальшому незаконно зберігав при собі. 03 січня 2017 року близько 17:00 ОСОБА_1 , продовжуючи незаконно зберігати при собі психотропну речовину - амфетамін, під час керування транспортним засобом марки «Фольксваген Гольф - 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , автодорогою сполученням Луцьк - Рівне, у с. Ромашків Ківерцівського району Волинської області, біля кафе «Садиба на джерелах», був зупинений працівниками Управління патрульної поліції м. Луцька, якими у ОСОБА_1 було вилучено два прозорих поліетиленових пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком експерта № 9/9 від 12 січня 2017 року є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, масою в перерахунку на амфетамін-основу відповідно 0,3194 г та 0,1082 г, а всього загальною масою 0,4276 г, який ОСОБА_1 незаконно придбав, зберігав та перевозив без мети збуту.

14 січня 2017 року близько 05:45 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , діючи повторно, проникли до АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_8 майно, завдавши йому майнову шкоду на загальну суму 63 415 грн 24 коп., а також викрали особистий документ на ім`я ОСОБА_9 .

Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу стартовий пістолет марки «Ekol», який є короткоствольною гладкоствольною нестандартною вогнепальною зброєю - переробленою із стартового пістолета марки «Ekol», моделі «Botan», заводський номер № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., шляхом внесення конструктивних змін (видалення заглушки каналу ствола та перекриття газовідвідного отвору патронника), що відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 20 від 20 січня 2017 року є вогнепальною зброєю, який 14 січня 2017 року під час проведення огляду транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , був виявлений та вилучений працівниками поліції.

Також цим вироком ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості за епізодами вчинення злочинів: у період часу з 27 серпня 2015 року по 23 грудня 2016 року стосовно потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , «Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом»», ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 185 КК України; за фактами придбання та зберігання без передбаченого законом дозволу бойових припасів, вилучених під час обшуку 12 вересня 2015 року та 8 серпня 2016 року у приміщенні гаража АДРЕСА_6 і вогнепальної зброї, вилученої під час огляду 14 січня 2017 року в приміщенні гаража АДРЕСА_7, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_4 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості за епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, стосовно потерпілого ОСОБА_14 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушеннь та особам засуджених внаслідок м`якості. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 23, 404 ч. 3, 405 КПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не перевірив викладені у ній доводи.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Шевченко О.О. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити з наведених у ній підстав.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Сорокопуд М.О. просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Викладені у вироку суду першої інстанції висновки щодо винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у пред`явленому обвинувачені, яке визнане судом доведеним, у касаційній скарзі прокурора під сумнів не ставляться і в апеляційній скарзі сторони обвинувачення не заперечувались.

Оспорюючи вказаний вирок у частині виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за окремими епізодами злочинної діяльності, прокурор в апеляційній скарзі посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не погоджувався з оцінкою доказів судом і просив дослідити їх повторно. Водночас указував на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених внаслідок м`якості.

Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, погодився з висновками місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд у своїй ухвалі навів відповідні аргументи на користь такого висновку, зазначивши, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив докази обвинувачення за епізодами злочинної діяльності стосовно потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , «Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також за фактами придбання і зберігання без передбаченого законом дозволу бойових припасів та вогнепальної зброї, і дійшов правильного висновку про те, що вони не містять жодних відомостей про безпосередню участь обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а лише підтверджують факти подій цих правопорушень, передбачених частинами 3 і 5 ст. 185, ч. 1 ст. 357 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Усупереч доводам прокурора положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, тільки якщо про це заявлено клопотання. Процесуальний закон такий обов`язок не зробив беззаперечним, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження, тому в разі відсутності таких підстав відмова у задоволенні клопотання учасника судового розгляду не може розцінюватися як порушення апеляційним судом вимог процесуального закону.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду кримінального провадження не вдався до іншої оцінки доказів, відмінної від їх оцінки місцевим судом, наведеної у вироку, встановлена ст. 23 КПК України засада безпосередності дослідження доказів апеляційним судом порушена не була.

Щодо тверджень прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м`якості, колегія суддів вважає, що з огляду на обсяг обвинувачення, який за результатами судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано доведеним, при призначенні їм покарання судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, у достатній мірі було враховано дані про особу кожного із засуджених та конкретні обставини вчинених ними кримінальних правопорушень і призначено їм покарання, яке відповідно до вимог статей 50, 65 КК України є достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд вважає за необхідне залишити ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Кирик І.С. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.М. Вус С.В. Єремейчук А.О. Чистик