Історія справи

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 353/627/17

провадження № 51-8707км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

Любчика С.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090240000104, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого

у АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від

22 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі

ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки із покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 22 травня 2016 року приблизно о 22:00, в умовах сутінків, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Фольцваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався проїзною частиною на вул. Грушевського, що у м. Тлумач

Івано-Франківської області.

При наближенні до зустрічного транспортного засобу, а саме скутера марки «Fada-21 Тh», водій вказаного вище автомобіля ОСОБА_2 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.2.;

п. 2.3. б); п. 2.9. а); п. 10.1.; п. 12.1.; п. 12.3. виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив зіткнення із скутером марки «Fada-21 Тh», який рухався під керуванням ОСОБА_3 з пасажиром ОСОБА_4

У результаті ДТП потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя у момент заподіяння та потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2018 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.

Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні покарання.

Також зазначає, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції було проведено у відсутність потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що могло вплинути на прийняття апеляційним судом рішення про скасування вироку місцевого суду та призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Крім того, вказує на те, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано, чи зрозумілі засудженому його права та обов'язки та не роз'яснено їх, у тому числі його право мати захисника. Таким чином, апеляційним судом порушено право засудженого на захист.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника

не надходило.

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу захисника стосовно доводів про порушення апеляційним судом права засудженого

на захист.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3

ст. 349 КПК України.

Так, доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції було проведено у відсутність потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що могло вплинути на прийняття апеляційним судом рішення про скасування вироку місцевого суду не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час апеляційного розгляду провадження потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про дату, час і місце судових засідань, проте до суду вони не з'являлися, будь-яких заяв чи клопотань про перенесення розгляду провадження, у тому числі про причини неявки, до суду не направляли.

У зв'язку з чим у судовому засіданні 26 червня 2018 року, за погодженням з прокурором та засудженим в цьому судовому засіданні, суд ухвалив за можливе проводити розгляд провадження за відсутності потерпілих.

Таким чином, розгляд скарги за відсутності потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду провадження не суперечить вимогам КПК України.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано, чи зрозумілі засудженому його права та обов'язки та не роз'яснено їх, у тому числі його право мати захисника, що призвело до порушення його права на захист, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Згідно із ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства в України (п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

З огляду на положення статті 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає зокрема, у наданні йому можливості користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права передбачені цим Кодексом. А суд зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

За правилами п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення.

Незабезпечення обвинуваченому можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися правовою допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування вироку чи ухвали.

Відповідно до вимог ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК України. Також апеляційний суд повинен виконувати дії передбачені ст. ст. 342-345 КПК України.

Однак, на порушення цих вимог закону, апеляційний суд при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 не виконав вимоги ст. 345

КПК України, оскільки не перевірив питання щодо вручення засудженому пам'ятки про його права та обов'язки, а головуючий не з'ясував, чи зрозумілі засудженому його права та обов'язки і у разі необхідності не роз'яснив їх.

Вказане підтверджується як журналом судового засідання (т. 1 а. п. 260) так і звукозаписом носія інформації на якому зафіксовано перебіг судового процесу у суді апеляційної інстанції від 26 червня 2018 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд відбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме порушено право засудженого на захист, а тому вирок апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке призначено засудженому без застосування положень ст. 75 КК України, підлягають до перевірки під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Любчика С.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний