Історія справи

Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 295/13086/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/776/581/17

Провадження № 51 - 158 км 17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Іванової Г.В.,

прокурора Міщенко Т.М.,

представника ОСОБА_1 адвоката Сірої А.В.

розглянув в судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сірої А.В. на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2017 року.

Обставини справи та зміст оскарженого судового рішення

В межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12016060170001392 від 02 листопада 2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, слідчий Житомирського РВП ЖВП ГУ НП в Житомирській області Рибачук Г.В. звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира із клопотанням про надання дозволу йому та іншим працівникам оперативного підрозділу Житомирського РВП ЖВП ГУ НП в Житомирській області із залученням спеціалістів КНІДІСЕ на проведення огляду території земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розташовані в с. Буки Житомирського району Житомирської області на території Буківської сільської ради, які відповідно до державного акту належать ОСОБА_1

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2017 року таке клопотання слідчого Житомирського РВП ЖВП ГУ НП в Житомирській області Рибачука Г.В. задоволено та на підставі ст.ст. 40, 233, 234, 237 КПК України надано дозвіл на проведення огляду вказаних земельних ділянок.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2017 року на підставі положень ст. 399 ч. 4 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Сірої А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на зазначену ухвалу слідчого судді та надіслано апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Сіра А.В. просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що за відсутності в чинному КПК України норми, яка безпосередньо передбачає можливість звернення слідчого і розгляду слідчим суддею клопотань про проведення огляду земельних ділянок, та норми, що передбачає оскарження стороною кримінального провадження такого рішення в апеляційному порядку, апеляційному суду належало керуватися положеннями Конституції України, загальними засадами КПК України та практикою Європейського суду з прав людини й розглянути її апеляційну скаргу.

Позиції учасників судового провадження

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сіра А.В. підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила в її задоволенні відмовити.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Положення частин першої та другої статті 309 КПК України узгоджуються з вказаним принципом та містять вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження; повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження за скаргою по ній. За змістом частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже законодавець визначив саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді, інший ніж ті, що включені до статті 309 КПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2017 року про надання дозволу на проведення огляду земельних ділянок, винесена в порядку ст.ст. 233, 237 КПК України, не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Сіроїї А.В., діючої в інтересах ОСОБА_1

Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, порушень прав ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сірої А.В. на доступ до правосуддя не встановлено, в зв'язку з чим ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ОСОБА_1- адвоката Сірої А.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний