Історія справи

Постанова

Іменем України

19 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 484/749/17

провадження № 51-1777км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.

суддів Наставного В.В., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М.О.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року та захисника Сологуба С.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Петродолинське Овідіопольськогорайону Одеської області та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого: 25.03.2011 Суворівським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, звільненого 24.02.2016 по відбуттю покарання,

за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку та мешканку АДРЕСА_2 та мешканку громадянку України, непрацюючу, несудиму,

за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року:

- ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ОСОБА_3засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробування строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Як встановив суд, 28 грудня 2016 року, приблизно о 20 годині ОСОБА_3, заздалегідь домовившись зі своїм знайомим ОСОБА_2 про вчинення крадіжки з домоволодіння АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_4, зайшли на територію зазначеного домоволодіння та за допомогою підсобних інструментів - ОСОБА_2 зламав вхідні двері до гаражу та разом із ОСОБА_3 проникли всередину, де вчинили крадіжку металобрухту загальною вагою 643 кг 680 г. Указаними діями обвинувачені спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 3025,3 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу захисника Сологуба С.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. задоволено частково. Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року стосовно ОСОБА_2 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання - «вчинення злочину повторно». У решті вирок залишено без змін.

Судове рішення стосовно ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що ОСОБА_2 було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, тобто у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у приміщення. Втім, суд залишив поза увагою таку кваліфікуючу ознаку, як «повторність». Всупереч положенням ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції не проаналізував всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, не дав на кожен із них вичерпну відповідь, не мотивував своє рішення;

- захисник Сологуб С.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості, просить вирок та ухвалу змінити, пом'якшити ОСОБА_2 покарання на підставі положень ст. 69 КК та керуючись ст. 75 КК - звільнити від його відбування. Зокрема, захисник зазначає, що призначаючи покарання суд не врахував, що у ОСОБА_2 на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та непрацездатна хвора мати, а також зважаючи на те, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та просив залишити без задоволення касаційну скаргу захисника.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, оцінено відповідно до ст. 94 КПК.

Згідно з приписами статті 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, а також положення закону, яким він керувався. Резолютивна частина ухвали має містити рішення по суті вимог апеляційної скарги, яке б відповідало висновкам, викладеним у мотивувальній частині ухвали.

Твердження у касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний розгляд цього кримінального провадження відбувся з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, є неприйнятними.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, зокрема й тим, на які прокурор послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд дотримався вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив всі доводи апеляційної скарги та дав на неї мотивовані відповіді. Зазначив, з яких підстав апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, та вирок місцевого суду змінив.

Ухвала апеляційного суду вмотивована та в цілому відповідає вимогам ст. ст. 404, 419 КПК. Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.

Доводи касаційної скарги захисника в частині суворості призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання є безпідставними.

Судом відповідно до вимог ст. ст. 65-66 КК враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким; наявні дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі ті на які посилається захисник визнання вини, щире каяття, відшкодування матеріального збитку.

Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд призначив ОСОБА_2 покарання, яке за своїм розміром є мінімальним покаранням, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 185 КК. Крім того, суд врахував й те, що ОСОБА_2 новий злочин вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, а також інші обставини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Отже, підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК , про що просить у своїй касаційній скарзі захисник, відсутні.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає визначеній ст. 50 КК меті покарання. Суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Посилання у касаційній скарзі захисника, як на підставу для пом'якшення покарання ОСОБА_2 на те, що на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей та хвора матір, з врахуванням особи винного й усіх обставин провадження - не є достатніми підставами для застосування положень ст. 69 КК та призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом.

Згідно викладеного, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2, як про це просить захисник, Суд не вбачає.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому кримінальному провадженні неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2 допущено не було, тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні. За таких обставин, як касаційна скарга прокурора, так і касаційна скарга захисника не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Сологуба С.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Л.Ю. Кишакевич В.В. Щепоткіна В.В. Наставний