Історія справи

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 191/2369/17

провадження № 51-6595км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М.В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Сингаївської А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040390001775, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 23 травня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 30 листопада 2017 року.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року з 18 травня по 30 листопада 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 18 травня 2017 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» (далі - філія) 67 672,69 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а на користь держави - 1015,10 грн у рахунок відшкодування суми судового збору.

Вирішено питання щодо речових доказів у порядку ст. 100 КПК.

Ухвалою того ж суду від 4 грудня 2017 року постановлено виправити описку, допущену в абзаці 5 резолютивної частини вироку, зокрема замість слів «шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року більш суворим, призначеним за даним вироком», постановлено вважати правильними слова: «шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вказаним вироком від 23 травня 2017 року».

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період з 20 вересня 2016 року по 18 травня 2017 року на території м. Синельникова Дніпропетровської області вчинив 19 крадіжок телефонного кабеля (різних типів та метражу) та 2 оптоволоконних муфт типу FOSC-400A4-S24-1, із них 18 епізодів поєднані з проникненням до сховищ, чим завдав матеріальної шкоди філії на загальну суму 89 505,69 грн.

Апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 18 травня до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Цей же суд виключив із вироку суду рішення про стягнення із ОСОБА_1 у рахунок відшкодування суми судового збору на користь держави 1015,10 грн та скасував ухвалу місцевого суду від 4 грудня 2017 року про виправлення описки у вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року, а в іншій частині вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 374, 420 КПК скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та призначив за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК таке ж покарання, яке призначив суд першої інстанції. Прокурор вважає, що оскільки згаданий суд лише замінив принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим на принцип часткового складання покарань за вироками, виключив рішення про стягнення судового збору із засудженого і на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 період попереднього ув'язнення з 18 травня до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (що віднесено до питань, пов'язаних з виконанням вироку), а тому під час вирішення апеляційних скарг по суті суд не мав підстав, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 420 КПК, для скасування вироку суду та ухвалення нового.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу, просила скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Від засудженого ОСОБА_1, а також представника потерпілого ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд провадження за їх відсутності.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій за частинами 2, 3 ст. 185 КК в касаційній скарзі не оспорюються. Не заперечує прокурор і справедливості призначеного апеляційним судом покарання, а також правомірність обрання судом принципу визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань.

Поряд з цим, доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону Верховний Суд не вважає слушними, з огляду на нижченаведене.

Так, за результатом розгляду кримінального провадження місцевий суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі відповідно на строк 2 роки та 4 роки, а також на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. При цьому, з огляду на те, що вказані злочини ОСОБА_1 вчинив до постановлення вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року, суд визначив засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком від 23 травня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком.

Це й же суд 4 грудня 2017 року постановив ухвалу про виправлення описки в резолютивній частині вироку міськрайонного суду, зокрема зазначив про призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК із застосуванням принципу часткового складання покарань за цим вироком та покарання за вироком від 23 травня 2017 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, подали апеляційні скарги. В них, наводячи конкретні доводи, перший апелянт, зокрема, порушував питання про зміну вироку в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та скасування ухвали місцевого суду, якою внесено виправлення до резолютивної частини вироку суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 70 КК, а інший апелянт, на вищевказаних підставах, просив апеляційний суд скасувати згадане рішення в частині призначеного заходу примусу та ухвалити новий вирок.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження у межах, установлених ст. 404 КПК, дійшов висновку, що доводи, наведені в апеляційних скаргах, є обґрунтованими, і відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а також на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком міськрайонного суду від 23 травня 2017 року визначив засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців. При цьому скасував ухвалу місцевого суду від 4 грудня 2017 року про виправлення описки у вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року.

Мотивуючи таке рішення, згаданий суд зазначив, що виправлення допущених у вироку описок допускається, якщо це не стосується зміни суті судових рішень. Однак місцевий суд постановив виправити описку в резолютивній частині вироку, зазначивши інший принцип складання покарання, тобто вирішив питання щодо призначення засудженому покарання, що не є опискою в розумінні ст. 379 КПК. З таким рішенням погоджується і Верховний Суд., оскільки воно є належно мотивованим та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Твердження прокурора про те, що апеляційний суд в аспекті ст. 420 КПК не мав передбачених законом підстав для скасування вироку суду та ухвалення нового є безпідставними, оскільки зміна принципу визначення покарання за сукупністю злочинів у виді поглинення менш суворого покарання більш суворим (який є більш м'яким) на принцип часткового складання (який є більш суворим) було законною підставою для ухвалення нового вироку, хоча зміна апеляційним судом принципу визначення покарання і не призвела до призначення більш суворого остаточного покарання.

Таким чином, доводи сторони обвинувачення про те, що суд апеляційної інстанції допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення, є неспроможними.

Усупереч твердженням прокурора в касаційній скарзі, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 374, ч. 2 ст. 420 КПК.

Істотних порушень норм права, які є безумовними підставами для скасування оскаржуваного вироку, під час касаційного розгляду кримінального провадження Верховним Судом не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_1- без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М.В. Мазур Т. В. Матієк