Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 628/468/17

провадження № 51-1342 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки підгоспу «Піщане» Куп`янського

району Харківської області, яка зареєстрована

та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області вироком від 29 вересня 2021 року засудив ОСОБА_7 за:

- ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з наданням фінансових послуг, на строк 3 роки;

- ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з наданням фінансових послуг, на строк 3 роки.

Цивільні позови потерпілих задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_8 - 110 330 грн матеріальної та 10 000 грн моральної шкоди; ОСОБА_9 - 51 000 грн матеріальної та 20 000 грн моральної шкоди, а також 5 000 грн витрат на правову допомогу.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2023 року вирок суду стосовно ОСОБА_7 змінив: звільнив обвинувачену від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК у виді 2 років обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ч. 2 ст. 49 КК; виключив із резолютивної частини вироку посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК при призначенні покарання; в решті судове рішення залишив без змін.

За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні нею кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_7 з 22 серпня 2011 року була головою правління кредитної спілки «Куп`янський взаємний кредит» (далі - КС «Куп`янський взаємний кредит»), тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками.

Протягом 2011-2014 років ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні КС «Куп`янський взаємний кредит» ( м. Куп`янськ, Харківська область ), повторно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, на підставі договорів про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок та заяв про внесення коштів на додатковий пайовий внесок, отримала від громадян грошові кошти для внесення на депозитні рахунки та додаткові пайові внески, які вона на розрахунковий рахунок кредитної спілки не внесла, а незаконно ними заволоділа.

Таким чином, ОСОБА_7 привласнила грошові кошти потерпілих: ОСОБА_9 в сумі 46 000 грн; ОСОБА_10 - 100 000 грн., ОСОБА_11 - 43 000 грн, ОСОБА_12 - 7 000 грн, ОСОБА_13 - 70 300 грн, ОСОБА_14 - 5 000 грн, ОСОБА_15 - 3 200 грн, ОСОБА_16 - 126 671 грн 21 коп., ОСОБА_17 - 83 500 грн, ОСОБА_18 - 1 000 грн, ОСОБА_19 - 20 000 грн, ОСОБА_20 - 10 500 грн, ОСОБА_21 - 32 500 грн, ОСОБА_22 - 7 000 грн, ОСОБА_23 - 48 000 грн, ОСОБА_24 - 93 000 грн, ОСОБА_25 - 80 000 грн, ОСОБА_26 - 14 000 грн, ОСОБА_27 - 20 000 грн, ОСОБА_28 - 50 000 грн.

Крім того, ОСОБА_7 08 квітня 2014 року, знаходячись у приміщенні Куп`янського міськрайонного суду Харківської області (вул. 1 Травня, 27, м. Куп`янськ, Харківська область), діючи умисно, з метою затягування розгляду справи у суді за її обвинуваченням, надала для огляду у судовому засіданні завідомо підроблений листок непрацездатності АБО № 481467, нібито виданий 12 березня 2014 року лікарем ОСОБА_29 на ім`я ОСОБА_7 про перебування у період із 12 березня до 01 квітня 2014 року на стаціонарному лікуванні в Державному лікувально-профілактичному закладі «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» м. Харкова.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник, не погодившись з судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції:

- безпідставно визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні нею інкримінованих кримінальних правопорушень;

- в ході розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 не надав належної оцінки дослідженим доказам, вдався лише до їх перерахування;

- взяв до уваги показання потерпілих та свідків, які не підтверджують той факт, що, отримуючи грошові кошти від потерпілих, ОСОБА_7 не мала намірів виконувати в подальшому договірні зобов`язання та їх повертати, а незаконно обернула на свою користь;

- врахував численні письмові докази, які підтверджують лише діяльність КС «Куп`янський взаємний кредит» з надання фінансових послуг;

- послався на докази, які не доводять поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК;

- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження - закрити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, допущене, зокрема, судом апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду стосовно ОСОБА_7 за апеляційними скаргами прокурора та захисника в повній мірі не дотримався з огляду на таке.

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області вироком від 29 вересня 2021 року засудив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК та призначив їй за вказаними нормами кримінального закону відповідне покарання.

Прокурор та захисник оскаржили вирок суду стосовно ОСОБА_7 в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, за яким призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст.191 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з наданням фінансових послуг, на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 358 КК на підставі статей 49 74 КК звільнити її від призначеного покарання.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК, відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії кримінальних проступків, а, оскільки з моменту його вчинення минуло більше 5 років, обвинувачена підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, просив при призначенні покарання за ч. 3 ст. 191 КК врахувати, що ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення у зв`язку зі зловживанням своїм службовим становищем, стосовно осіб похилого віку, матеріальну шкоду яким не відшкодовано, а також те, що досудове розслідування та судовий розгляд відбулися без участі обвинуваченої, що свідчить про її небажання нести відповідальність та стати на шлях виправлення.

Захисник в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, просив вирок суду скасувати, провадження у справі - закрити.

На обґрунтування свої вимог вказував на те, що ОСОБА_7 підозра не вручалася, судовий розгляд було проведено за її відсутності, підстав для проведення спеціального досудового розслідування та розгляду справи не було. Зазначав також про те, що ОСОБА_7 показань по справі не надавала, судом не встановлено, що саме вона вчинила кримінальні правопорушення, відсутні докази щодо її дій по відношенню до потерпілих. Крім того, посилався на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК, відноситься до категорії кримінальних проступків, а оскільки з моменту його вчинення минуло більше 5 років, обвинувачена підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

За наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та захисника, змінив вирок суду стосовно ОСОБА_7 , звільнивши обвинувачену від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК у виді 2 років обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ч. 2 ст. 49 КК, та виключивши із його резолютивної частини посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК при призначенні покарання.

Водночас суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, допущення істотних порушень кримінального процесуального закону, безпідставне визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень без достатніх доказів, та залишив ці доводи без жодної відповіді.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції, маючи процесуальні можливості, не перевірив належним чином усіх доводів апеляційної скарги захисника, не зробив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав відповідної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги захисника, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, оскільки зазначене могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відтак касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3