Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №742/2415/22

провадження № 51-2865км24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

представник потерпілого ОСОБА_7 ,

представник цивільного відповідача ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270330000101, стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 ), засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

І. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_9 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

На думку адвоката висновок суду апеляційної інстанції про необхідність зменшення суми морального відшкодування обґрунтовано лише тим, що суд не врахував можливості винуватої сторони у практичному здійсненні такого відшкодування.

Вважає непереконливим, та таким що не ґрунтується на нормах матеріального права, висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд при стягненні матеріальної шкоди не врахував матеріальний стан ОСОБА_9 .

Зазначає, суд апеляційної інстанції не зазначив підстав зміни вироку місцевого суду, прийняв рішення всупереч висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року (справа № 572/3209/17, провадження №51-6448км19).

Вказує, що цивільний відповідач не надав жодних доказів перебування у скрутному матеріальному становищі та/або доказів непомірності розміру вимог про відшкодування шкоди, судом апеляційної інстанції не застосовано вимоги ч. 4 ст. 1193 Цивільного кодексу України, згідно з якими не допускається зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, у випадках, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Представник цивільного відповідача - захисник ОСОБА_8 надіслала заперечення на касаційну скаргу, у якому просила оскаржене судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

ІІ. Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України

Стягнуто із засудженого ОСОБА_9 4874 грн на користь держави в рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженню.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 25 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 грудня 2022 року виправлено описку у вироку Прилуцького міськрайонного суду від 19 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_9 , а саме в абзаці 10 мотивувальної частини фразу «а саме стягнути в користь потерпілого 20 000 грн моральної шкоди» вважати опискою та виправити на: «а саме стягнути в користь потерпілого 25 000 грн моральної шкоди».

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2023 року апеляційні скарги прокурора і потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_9 - скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 грудня 2022 року про виправлення описки у вироку місцевого суду скасовано.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2023 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю в один рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_9 4874 грн на користь держави в рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення завданої моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто із засудженого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 600 000 (шістсот тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті вимог цивільного позову відмовлено.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задоволено частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову змінено. Зменшено суму морального відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_6 до 200 000 гривень. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

Як установили суди, 30 січня 2022 року близько 22:30 ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21130 реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною вул. Прилуцька с-ще Ладан Прилуцького району в напрямку м. Прилуки, рухаючись в межах дії дорожнього знаку 5.49 Правил дорожнього руху України «Початок населеного пункту» (на білому тлі), порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, з урахуванням визначення терміну «безпечна швидкість» п. 1.10 Правил дорожнього руху України, а саме безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год., що згідно висновку судової інженерно - транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ - 19/125- 22/4225-ІТ від 12 вересня 2022 року є, як необхідною умовою, так і технічною причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в результаті чого, неподалік буд. 36 розташованого по вул. Прилуцька с-ще Ладан, автомобіль яким керував ОСОБА_9 рухаючись в заносі, виїхав за межі проїзної частини вул. Прилуцька с-ще Ладан, на праве відносно напрямку руху в бік м. Прилуки узбіччя проїзної частини, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який нерухомо стояв на узбіччі.

Під час даної ДТП, пішохід потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 122 від 18 серпня 2022 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження

Представник цивільного позивача - адвокат ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу представника цивільного позивача та просили скасувати оскаржене судове рішення.Представник цивільного відповідача - захисник ОСОБА_8 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без зміни.

Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, просила скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не з'явилися.

IV. Мотиви суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної статті цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Також ст. 374 КПК України передбачено, що в мотивувальній частині вироку суду зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, а в резолютивній частині - рішення про цивільний позов.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

При цьому розмір суми відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Цих вимог закону при розгляді зазначеного провадження суд апеляційної інстанції дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим був заявлений цивільний позов про стягнення на його користь з ОСОБА_9 заподіяної моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень.

Представником потерпілого ОСОБА_7 було подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_9 заподіяної моральної шкоди в розмірі 700 000 грн.

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди частково задовольнив позовні вимоги потерпілого і стягнув із засудженого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 600 000 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в частині вирішення цивільного позову, дійшов висновку, що місцевий суд при визначенні розміру завданої потерпілому моральної шкоди належним чином врахував ступінь тяжкості отриманих потерпілим ушкоджень, його моральні страждання, однак, залишив поза увагою засади розумності і виваженості, зокрема не врахував обставини, що мають значення та визначив розмір цього відшкодування у розмірі, який не відповідає дійсному обсягу заподіяних потерпілому моральних страждань, переживань та життєвих незручностей внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

На думку колегії суддів апеляційного суду потерпіла сторона належним чином не мотивувала за яких підстав було збільшено розмір моральної шкоди, а місцевий суд не врахував можливості винуватої сторони у практичному здійсненні такого відшкодування.

Щодо доводів касаційної скарги представника потерпілого про відсутність підстав зміни вироку місцевого суду та зменшення розміру стягнення з ОСОБА_9 суми відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 , то вони є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду, оцінюючи вимоги потерпілого та його представника щодо заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, врахувала наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_9 та шкодою, яка заподіяна здоров`ю потерпілого у виді тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, в результаті яких потерпілому завдано моральних та душевних страждань, що негативно вплинуло на його звичайний спосіб життя, характер та обсяг фізичних страждань потерпілого, морально-психологічні хвилювання у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, перенесення ряду оперативних втручань, тривалу реабілітацію, отримання інвалідності 3 групи пожиттєво, внаслідок чого останній змінив роботу та не може займатися своїми звичними справами. Окрім того, апеляційний суд врахував, що заявлений розмір грошового стягнення є непомірним для відповідача, а також відсутність переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, тому частково задовольнив вимоги поданої апеляційної скарги захисника та зменшив розмір морального відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_6 до 200 000 гривень.

В контексті доводів касаційної скарги щодо безпідставного зменшення розміру моральної шкоди Суд зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Ба більше, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №607/4341/20).

Суд погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди було визначено виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого і конкретних обставин справи, а тому вважати зменшення розміру моральної шкоди необґрунтованим немає підстав.

Посилання в касаційній скарзі представника цивільного позивача на постанову Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, у справі № 572/3209/17 не є релевантним, оскільки у оскаржуваній ухвалі Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року колегія суддів не посилалась на скрутне матеріальне становище винного.

Крім того, у матеріалах цього провадження наявна розписка потерпілого ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_9 коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди у сумі 96 000 грн та відсутність претензій до останнього.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції, потерпілий та його представник підтвердили, що позов про відшкодування матеріальної шкоди потерпіла сторона не заявляла, та у порядку цивільного судочинства не зверталась.

Суд зазначає, що потерпілий не позбавлений права звернення до суду з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

Інших доводів, що були б підставами для скасування судового рішення, представник цивільного відповідача у касаційній скарзі не навела.

Ухвала апеляційного суду відповідає приписам ст. 419КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення, Суд не встановив.

Отже, підстави для скасування судового рішення, призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача відсутні.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_9 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3