Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 686/2894/17

Провадження № 51 - 2959 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, кримінальне провадження

щодо якої закрито, ОСОБА_6 ,

її захисника адвоката ОСОБА_7 в режимі

відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016240000000009 від 02 березня 2016 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лагодинці Красилівського району Хмельницької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, від покарання за який її звільнено на підставі ст. 74 ч. 5, ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, за епізодом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду та виправдано через відсутність в її діянні складу цього кримінального правопорушення.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 1 762 грн процесуальних витрат.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 14 грудня 2015 року, обіймаючи посаду керівника апарату Красилівського районного суду Хмельницької області та будучи службовою особою, яка має право доступу до автоматизованої системи документообігу суду, перебуваючи за адресою по АДРЕСА_2 , в порушення п. 2.2.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, та Посадової інструкції керівника апарату Красилівського районного суду від 21.05.2013 р. умисно здійснила несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу цього суду шляхом зміни та видалення попередніх даних і внесення змін в обліково-статистичні картки у судових справах № 677/2376/15-к і № 677/2377/15-к.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задоволено, вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 за епізодом її засудження за умисне здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, скасовано та закрито провадження у зв`язку із відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009. Процесуальні витрати в сумі 1 762 грн вирішено стягнути за рахунок держави. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на її думку, є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1, ст. 412 ч. 1 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд порушив одну з основних засад кримінального судочинства - безпосередність дослідження доказів, передбачену ст. 23 94 КПК України, внаслідок чого сформував хибне уявлення про фактичні обставини цього кримінального провадження. Прокурор не погоджується із висновками апеляційного суду про те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ст. 376-1 ч. 1 КК України, оскільки її вина в умисному здійсненні несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу Красилівського районного суду Хмельницької області, підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 указує на безпідставність її доводів та просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заперечення на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходили.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити.

ОСОБА_6 та її захисник в судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

У разі встановлення апеляційним судом обставин для скасування судового рішення відповідно до ст. 417 284 КПК України рішення апеляційного суду про закриття кримінального провадження має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, то і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими.

Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_6 , будучи виправданою за частиною обвинувачення, не погодилась із вироком суду першої інстанції, в частині визнання її винуватою у тому, що вона умисно здійснила несанкціоновані дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, подавши апеляційну скаргу. При цьому вона, даючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні і фактичним обставинам, вважала помилковою оцінку судом першої інстанції таких її дій, оскільки вона діяла у межах і у спосіб згідно наданих їй повноважень. Зокрема, ОСОБА_6 указувала на те, що вона діяла відповідно вимог Положення

про автоматизовану систему документообігу суду і правомірність її дій в подальшому були підтверджені результатами проведеної службової перевірки ТУ ДСА в Хмельницькій області.

Для перевірки та надання відповідей на доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , апеляційному суду необхідно було оцінити правильність вироку суду першої інстанції в частині наявності у її діях щодо зміни та видалення попередніх даних і внесення змін в обліково-статистичні картки у судових справах № 677/2376/15-к, № 677/2377/15-к складу злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, а саме умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду.

Частиною першою статті 376-1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009 передбачено кримінальну відповідальність за умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, чи інше втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до автоматизованої системи документообігу суду.

Основним безпосереднім об`єктом цього злочину є порядок роботи автоматизованої системи документообігу суду, а також безпека роботи такої системи, що забезпечує збереження інформації, яка в ній міститься.

Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, - це вчинення службовою особою, яка має право доступу до автоматизованої системи документообігу суду, будь-яких дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, без відповідного дозволу.

Апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 23 94 КПК України дослідив докази у кримінальному провадженні, погодився із доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо відсутності у її діях складу злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, скасував обвинувальний вирок щодо неї за епізодом її засудження за умисне здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, та закрив провадження у зв`язку із відсутністю в її діях складу цього злочину, мотивувавши своє рішення.

Апеляційний суд заслухав та врахував пояснення самої ОСОБА_6 щодо подій, внаслідок яких вона, обіймаючи посаду керівника апарату Красилівського районного суду Хмельницької області, діючи згідно своїх посадових обов`язків, відповідно до вимог п. 2.2.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Посадової інструкції керівника апарату Красилівського районного суду Хмельницької області від 21.05.2013 р., 14 грудня 2015 року внесла зміни до обліково-статистичних карток у судових справах № 677/2376/15-к і № 677/2377/15-к.

Відповідно до п. 2.2.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, що діяла станом на 14 грудня 2015 року, внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи не допускається, крім випадків, зумовлених необхідністю, що підтверджується матеріалами судової справи, виправлення технічних помилок, описок тощо. Зміни та видалення реєстраційних даних фіксуються автоматизованою системою автоматично.

ОСОБА_6 пояснила свої дії тим, що після повернення матеріалів провадження № 677/2376/15-к і № 677/2377/15-к з судового розгляду слідчим суддею ОСОБА_9 , нею було виявлено їх невідповідність первинним матеріалам, зокрема щодо суті, змісту, учасників та кримінальних проваджень, у межах яких подавалися такі клопотання. У зв`язку із чим нею вживалися заходи щодо отримання відповідних роз`яснень від слідчого судді, яким було вказано, що так повинно бути.

В подальшому вона звернулась до ТУ ДСА в Хмельницькій області для консультації щодо її подальших дій, на що їй порекомендували привести матеріали провадження у відповідність з тими, які повернулися від слідчого судді на підставі відповідного розпорядження, яке повинно ґрунтуватися на змісті судових рішень слідчого судді і матеріалах справи, що остання і зробила, а саме винесла відповідне розпорядження і лише після цього 14.12.2015 року внесла зміни до АСДОС.

При цьому апеляційний суд зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_6 12 грудня 2015 року отримала два клопотання в межах кримінального провадження за № 12015240170000435 від 19.08.2015 року та відмовилася їх реєструвати, як про це зазначено у вироку суду першої інстанції. Не містять матеріали кримінального провадження і відомостей про причини таких дій керівника апарату суду (відмови у реєстрації нових клопотань в день їх надходження до суду). Також апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин, вказав на необґрунтованість визначеної місцевим судом мети таких дій ОСОБА_6 , а саме приховати факти внесення первинних відомостей до АСДОС.

Апеляційний суд зазначив, що показання ОСОБА_6 , викладені у вироку суду першої інстанції, в цій частині суперечать її ж показанням зафіксованим на носії інформації, що міститься у матеріалах справи. ОСОБА_6 послідовно зазначала про отримання 12 грудня 2015 року лише двох первинних клопотань, які нею і були зареєстровані, та передані на розгляд слідчому судді, тоді як про існування нових клопотань вона дізналися після повернення матеріалів провадження від слідчого судді. Це і стало безпосередньою причиною винесення нею відповідного розпорядження та внесення 14 грудня 2015 року до АСДОС відповідних змін на основі тих даних, які містилися в судових рішеннях та матеріалах проваджень, повернутих від слідчого судді.

Такі твердження ОСОБА_6 , на думку апеляційного суду, узгоджуються із даними протоколу огляду реєстру вхідної та вихідної кореспонденції Красилівського районного суду від 06.05.2016 року, даними скріншотів облікових карток, даними огляду коригувань в АСДС, даними контрольного журналу слідчого судді, даними протоколу огляду особистого зошита діловода канцелярії Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, розпорядженням керівника апарату щодо приведення у відповідність ОСК по справах № 677/2376/15-к та № 677/2377/15-к.

Крім того, під час апеляційного розгляду була допитана свідок ОСОБА_10 , яка на момент події працювала заступником начальника ТУ ДСА України в Хмельницькій області та яка показала, що внесення керівником апарату суду ОСОБА_6 відомостей про фактичний стан справ та прийнятих слідчим суддею рішень було для неї обов`язковим. Після вказаної події ТУ ДСАУ в Хмельницькій області проводилася службова перевірка з питань дотримання законності внесення 14.12.2015 року ОСОБА_6 змін до автоматизованої системи документообігу суду, в ході якої жодних порушень з боку керівника апарату суду встановлено не було. Результати такої перевірки були направлені слідчому відділу СБУ у Хмельницькій області, який на той час проводив досудове розслідування, є чинними на даний час та ніким не оскарженні. Даною перевіркою констатовано відсутність в діях ОСОБА_6 несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду.

Допит свідка ОСОБА_10 апеляційним судом здійснено в судовому засіданні відповідно до положень процесуального закону, з попередженням її про кримінальну відповідальність. Прокурор ОСОБА_11 брала безпосередню участь у допиті зазначеного свідка та мала можливість ставити їй запитання щодо обставин кримінального провадження. За таких обставин та, з огляду на висновок щодо застосування норми права, сформульований в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року в справі № 537/984/20, провадження № 51-1747 кмо 22, доводи касаційної скарги прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України є безпідставними.

Також під час апеляційного розгляду було досліджено та дано оцінку доповідній записці заступника начальника ТУ ДСА України в Хмельницькій області ОСОБА_12 , адресованій начальнику ТУ ДСА України в Хмельницькій області ОСОБА_13 , щодо проведення службової перевірки з питань дотримання законності внесення 14.12.2015 року змін до автоматизованої системи документообігу суду, яка підтверджує, що зміни в ОСК на судові справи № 677/2376/15-к та № 677/2377/15-к вносилися саме 14.12.2015 року і стосувалися в тому числі інформації щодо категорії справи, а саме інформації «зайняття забороненими видами господарської діяльності» на інформацію «крадіжка». Крім того, те, що 12 грудня 2015 року до Красилівського районного суду Хмельницької області надійшли два клопотання пов`язані з гральним бізнесом, саме в межах кримінального провадження за № 12015240170000567, на основі яких в АСДОС було створено обліково-статистичні картки по судовим справам № 677/2376/15-к та № 677/2377/15-к, сторонами провадження не оспорюється. Долучення доповідної записки свідка ОСОБА_10 відбулося в судовому засіданні апеляційного суду 09 квітня 2024 року та розгляд відкладено за клопотанням прокурора про ознайомлення з матеріалами справи. 16 квітня 2024 року прокурор висловила свою думку щодо змісту цієї доповідної записки і її думка була врахована апеляційним судом при постановленні ухвали. За таких конкретних обставин указаного кримінального провадження апеляційним судом не було допущено порушень вимог ст. 290 КПК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_6 вносила зміни до автоматизованої системи діловодства лише після повернення їй матеріалів провадження від слідчого судді на основі тих даних, які містилися в справах, та тих судових рішеннях, які були постановленні слідчим суддею. Саме такий алгоритм дій, на думку колегії суддів апеляційного суду, і передбачає п. 2.2.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 02.04.2015 року.

При цьому апеляційний суд зазначив, що показання свідка ОСОБА_14 , надані ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції, узгоджуються з показаннями ОСОБА_6 , оскільки цей свідок підтвердив, що після направлення до суду клопотань, пов`язаних з гральним бізнесом (первинних клопотань), він 12.12.2015 року мав розмову із слідчим суддею ОСОБА_9 щодо їх майбутньої долі, на що останній повідомив про недостатність доказів для їх задоволення, а тому їх потрібно дозбирати і повторно подати.

Також апеляційний суд врахував показання свідка ОСОБА_9 , надані ним у ході його допиту в суді першої інстанції, який, хоч і підтвердив, що розглянув як слідчий суддя 12.12.2015 року два клопотання, не пов`язаних з гральним бізнесом (тобто вторинні клопотання), однак пояснити як саме ним було прийнято до розгляду ці клопотання без відповідного авторозподілу і визначення складу суду не зміг.

Апеляційний суд також дослідив лист Ради суддів України від 16 травня 2017 року № 9 рс-613/16 та не погодився із наданою йому оцінкою судом першої інстанції про те, що керівник апарату не мала права самостійно вносити зміни до системи документообігу суду в цій ситуації та посилатися на п. 2.2.7. Положення і зазначив, що висновки місцевого суду суперечать точному змісту цього листа.

Проаналізувавши цей лист, апеляційний суд указав, що в абзаці 4 даного листа зазначено «аналіз вказаної ситуації та вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, із наступними змінами), вказує на те, що після отримання від слідчого судді закінчених матеріалів проваджень керівник апарату повинен був внести відомості про фактичний стан справ та прийняті суддею рішення. Самостійно вносити зміни до системи документообігу суду в цій ситуації та посилатися на п. 2.2.7. Положення керівник апарату не мала права. Тобто, самостійно вносити зміни до системи керівник апарату дійсно не мав повноважень, однак у вказаній ситуації мав такі повноваження на підставі закінчених матеріалів провадження, що ОСОБА_6 і зробила у цьому провадженні.

За таких обставин апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення та суд першої інстанції не встановив наявність у ОСОБА_6 умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, що є обов`язковим елементом складу цього злочину. Апеляційний суд указав, що місцевий суд у своєму рішенні не обґрунтував, яким чином встановлені ним обставини справи, а саме внесення ОСОБА_6 відомостей до АСДС про фактичний стан справ та прийнятого слідчим суддею рішення, доводять наявність у неї умислу на вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, який є необхідним елементом складу інкримінованого їй злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Врахувавши наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що докази, покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку, в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009 як кожен окремо, так і в своїй сукупності не містять даних, які б поза розумним сумнівом доводили умисне здійснення нею несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду. При цьому, в ході апеляційного розгляду не здобуто жодних даних, які б указували на наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009, за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду.

Встановивши обставини, передбачені ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, апеляційний суд відповідно до ст. 407 ч. 1 п. 5, ст. 417 КПК України скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_15 за епізодом її засудження за умисне здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду та закрив кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Апеляційний суд дотримався вимог ст. 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись статтями 436 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3