Історія справи

Постанова ККС ВП від 05.07.2018 року у справі №701/582/16

Постанова

Іменем України

05 липня 2018 р.

м. Київ

справа № 701/582/16-к

провадження № 51-2325 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І.О.,

за участю:

прокурора Хейлик Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250210000051 за обвинуваченням

ОСОБА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2016 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами; за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій вирок, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу в редакції 14.04.2009 року.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на порушення ОСОБА_2 п. 2.9 а Правил дорожнього руху України та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Також виключено з резолютивної частини вироку посилання на конфіскацію в дохід держави автомобіля НОМЕР_1, який передано на зберігання на майданчик тимчасового тримання ТЗ при Маньківському В.П. Уманського ВП ГУНП в Черкаській області.

Визначено автомобіль НОМЕР_1, який зберігається на майданчику тимчасового тримання ТЗ при Маньківському В.П. Уманського ВП ГУНП в Черкаській області - передати за належністю.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду з урахуванням внесених змін вироком апеляційного суду, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 03 березня 2016 року, приблизно о 05 год. 30 хв., рухаючись по вул. Карла Маркса в смт. Маньківка Черкаської області в напрямку центра с. Кишенці Маньківського району Черкаської області, порушив вимоги п.1.2.; 2,3 б; п.12.3 Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому перебуваючи біля будинку №29, під час виникнення перешкоди для його руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу для руху де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалась біля лівого краю проїзної частини зустрічної смуги руху, в попутному з автомобілем напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди.

Крім того, ОСОБА_2, 03 березня 2016 року, приблизно о 05 год. 30 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по вул. Карла Маркса, поряд з будинком № 29 в смт. Маньківка Черкаської області в напрямку центра с. Кишенці Маньківського району Черкаської області, здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_4 у результаті чого остання померла, в порушення вимог п.2.10. а, г Правил дорожнього руху України, не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги останній, не викликав карету швидкої медичної допомоги та з місця пригоди зник.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість, оскільки вважає відсутніми підстави для застосуванням ст. 75 КК України.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_2 подав заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а вирок Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року - без зміни. Крім того до заперечень додає ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року, якою ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки призначеного згідно вироку Маньківського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2017 року та вироку Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року - звільнено на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Хейлик Н.М. не підтримала касаційну скаргу прокурора та просила залишити її без задоволення.

Потерпіла ОСОБА_5 у письмовій заяві зазначає про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх цивільних зобов'язань, фактично припинив виплати по відшкодуванню спричиненої шкоди. У зв'язку з цим вважає касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 апеляційний суд Черкаської області встановив, що місцевий суд при визначенні основного виду покарання правильно врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу ОСОБА_2 який раніше не судимий, позитивно характеризується, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, обставин, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, при відсутності обставин, що його обтяжують, і обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_2 покарання, в межах санкцій ч. 2 ст. 286 ч. 1 ст. 135 КК України, а остаточне покарання за сукупністю злочинів, із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України з чим погодилася і колегія суддів з урахуванням зазначених вище обставин в їх сукупності та позицію потерпілої ОСОБА_5 про залишення вироку місцевого суду без змін, в тому числі і щодо призначеного судом покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для погіршення становища обвинуваченого шляхом призначення покарання у виді реального позбавлення волі, як про це просить прокурор в апеляційній скарзі, не знайшла.

Однак, доводи прокурора про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно залишено вирок щодо ОСОБА_2 в частині звільнення останнього від відбування призначеного на підставі ст. 75 КК України, є обґрунтованими.

Так, обґрунтовуючи свій висновок про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням апеляційний суд послався на пом'якшуючі відповідальність ОСОБА_2 обставини, а саме: щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, часткове відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання.

Проте, враховуючи дані, що характеризують особу засудженого та обставини , що пом'якшують покарання, апеляційний суд в достатній мірі не врахував, що хоча ОСОБА_2 і вчинив кримінальне правопорушення з необережності, однак відповідно до ст. 12 КК України воно належить до тяжких кримінальних правопорушень, і внаслідок таких протиправних дій настала смерть потерпілої ОСОБА_4 Тяжкість наслідків у виді смерті людини є непоправимими і не не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Крім того, позитивні характеристики ОСОБА_2 носять формальний характер та жодним чином не зменшують суспільну небезпечність як його самого, так і правопорушень, які він вчинив.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував, а також не вказав, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчинених правопорушень і особі засудженого через м'якість.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а в разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Могильний О.П. Марчук В.В. Наставний