Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 726/1415/19

провадження № 51-6394км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Сиволапа А.С.,

захисників

(в режимі відеоконференції) Мізюка В.В., Черкеза М.І.,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260000000258, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27січня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 18 січня 2019 року після відбуття покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 28 травня 2019 року близько 22:20, не маючи посвідчення водія, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем Opel Omega, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Галицький Шлях зі сторони вул. Хотинської у напрямку вул. Коломийської в м. Чернівцях з перевищенням дозволеної швидкості руху (50 км/год), порушив вимоги пунктів 1.5., 2.1. «а», 2.3. «б», «д», 10.1., 12.4. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), біля будинку № 3-б змінив напрямок руху вліво, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з мотоциклом Honda-Faze, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги захисників Мізюка В.В., Черкеза М.І., обвинуваченого ОСОБА_3 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції або пом`якшення призначеного йому покарання. ОСОБА_3 стверджує, що суд не звернув уваги на доводи щодо порушення процедури відібрання у нього зразків крові, їх зберігання та направлення для проведення токсикологічної експертизи, безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про витребування медичної документації, не встановив обставин відібрання крові, внаслідок чого висновок вказаної експертизи не може бути належним доказом на підтвердження факту перебування його під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Суд не врахував, що гальмівна система мотоцикла була несправна, що вплинуло на технічну можливість потерпілого загальмувати для уникнення ДТП, проігнорував факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння. Поза увагою суду залишилось і те, що на передній осі керованого ним автомобіля були встановлені колеса з різним малюнком протектора, що згідно висновку автотехнічної експертизи впливало на курсову стійкість і, на думку ОСОБА_3 , призвело до ДТП. Однак суд відмовив у призначенні відповідної експертизи для перевірки цієї обставини. Також касатор стверджує, що слідчий експеримент за його участю проведено без захисника, а стороні захисту всупереч вимогам ст. 290 КПК не було відкрито медичної документації ОСОБА_3 . Вважає, що йому було призначено суворе покарання, без урахування даних про його особу та обставин, які пом`якшують покарання. Суд безпідставно послався на попередні судимості, не врахувавши, що останній злочин він вчинив з необережності. Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що апеляційний суд повторно не дослідив доказів, залишаючи скарги його та захисників без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Захисники та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим ОСОБА_3 , який не заперечував факту вчинення ним ДТП, свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.

Слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 проведено без захисника на підставі відповідної заяви підозрюваного (т. 2, а.п. 123), порушень вимог ст. 240 КПК під час проведення вказаної слідчої дії не встановлено.

Припущення ОСОБА_3 про те, що причиною ДТП була втрата курсової стійкості автомобілем, є безпідставними та спростовані висновком комплексної судової фото- та автотехнічної експертизи від 08 липня 2019 року № 245-А, згідно якої порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1. та 12.4. ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП, при цьому в діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам зазначених Правил, які б технічної точки зору могли б знаходитися в причинному зв`язку із настанням ДТП (т. 1, а.п. 196-203). Як зазначив експерт, у дорожньо-транспортній обстановці, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху, тобто на смугу руху мотоцикла, без гальмування, де вони надалі зіткнулися, досліджувати питання щодо технічної можливості у водія ОСОБА_4 уникнути зіткнення не має змісту, адже ні гальмування мотоцикла, ні його повна зупинка не виключали зіткнення, оскільки автомобіль за заданих умов його руху, міг наїхати і на повністю зупинений мотоцикл. Зіткнення транспортних засобів не виключалось і при виконанні ОСОБА_4 маневру, оскільки в цьому випадку, приймаючи рішення, він мав би прогнозувати перетинання не з самим автомобілем, який небезпечно змінив напрямок руху, а з гіпотетичною точкою його можливого перебування і рухомий автомобіль у будь-який момент часу може змінити темп і напрямок руху.

Тобто посилання ОСОБА_3 на перебування ОСОБА_4 у стані легкого алкогольного сп`яніння, а також на несправність гальмівної системи мотоцикла є безпідставними. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 27 червня 2019 року № 228-А гальмова система мотоцикла була у працездатному стані, і несправностей у ній, які могли спричинити ДТП, не виявлено.

Висновки місцевого суду про перебування ОСОБА_3 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння є вмотивованими та обґрунтованими.

Так за висновком судово-медичної експертизи від 24 червня 2019 року № 555 встановлено, що в дослідженій експертом медичної документації ОСОБА_3 наявний запис про забір у нього 28 травня 2019 року крові на наявність алкоголю. В інших досліджених у ході експертизи первинних медичних документах наявні й інші дані, що підтверджують факт перебування засудженого на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння («скарги хворий не пред`являє через важкість стану та стан алкогольної інтоксикації», «запах алкоголя з рота», «алкогольна інтоксикація», «свідомість спутана (ознаки алкогольної інтоксикації) із рота запах алкоголя», «на відстані визначається сильний запах алкоголя з рота», «набрана кров на алкоголь» тощо) (т. 2, а.п. 161-163).

Надалі відібрані зразки були направлені на судово-токсикологічну експертизу. Порушення цілісності їх упаковки під час проведення дослідження експертом не встановлено. Висновок цієї експертизи від 09 липня 2019 року № 793 підтвердив дані первинних медичних документів щодо перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння (3,42 проміле етилового спирту). Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 не встановлено. За наявності у сторони захисту питань щодо обставин та порядку проведення вказаних експертиз, сторона захисту не була позбавлена можливості заявляти перед судом клопотання про виклик для допиту експертів.

З приводу доводів скаржника про не відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК медичної документації ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів ст. 290 КПК захиснику Данку А.В. та підозрюваному було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими вони були ознайомлені 15 липня 2017 року.

Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК щодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення виду та ступеня тяжкості заподіяних підозрюваному тілесних ушкоджень, а також для встановлення факту його перебування на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння, стороною обвинувачення було забезпечено проведення вищезазначених експертиз.

Враховуючи, що ці експертизи проведено особами, які володіють спеціальними знаннями, мають право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення відповідних експертиз та були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертиз та вважати їх висновки недостовірними у суду не було.

Висновки експертів містять посилання на медичні документи, що були об`єктом експертних досліджень, а також перелік запитань, поставлених перед експертами. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертних досліджень, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК принципи змагальності й диспозитивності, відповідно до вимог ст. 93 КПК не була позбавлена можливості звернутися до відповідних медичних закладів для отримання необхідних медичних документів, зважаючи на те, що запитувана інформація стосувалася самого ОСОБА_3 , а у випадку відмови - заявити клопотання про надання відповідної інформації у суді. Порушень порядку отримання наданих експертам для дослідження медичних документів не встановлено.

Усупереч доводам засудженого місцевий суд у порядку ст. 350 КПК розглянув його клопотання про призначення повторних судових експертиз і обґрунтовано відмовив у його задоволенні, навівши в ухвалі мотиви свого рішення (т. 3, а.п. 79-80).

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який має ряд непогашених судимостей за вчинення умисних злочинів, задовільно характеризується за місцем останнього відбуття покарання, думку потерпілих щодо необхідності призначення обвинуваченому суворого покарання. Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду щодо призначеного ОСОБА_3 покарання, вважає його справедливим і таким, що відповідає принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів.

Посилання у вступній частині вироку на попередні судимості ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 65 КК, ст. 374 КПК.

Безпідставними є доводи засудженого про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки саме за клопотанням сторони захисту апеляційний суд повторно дослідив деякі докази та надав їм правильну оцінку. Інших клопотань перед закінченням апеляційного розгляду від учасників судового провадження не надійшло (т. 3, а.п. 153-156).

Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційні скарги сторони захисту і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва