Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 221/6129/17

провадження № 51-1180 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Щепоткіної В.В., Остапука В.І.,

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Підгорного Д.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Бєжанової А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 листопада 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050630001409, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Червоний Перекоп Каховського району Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), військовослужбовець військової частини п.п. ВО0095 , в силу ст. 89 КК України такий, що немає судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 19 вересня 2017 року.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 листопада 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, проходячи військову службу у військовій частині польова пошта В0095, 18 вересня 2017 року близько 16:40 год., в бліндажі на території ВОП 28252 зазначеного військового формування, розташованого в с. Гранітне Волноваського району Донецької області, під час конфлікту з командиром 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0666 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , який виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел заподіяти смерть іншій людині, застосовуючи закріплену за ним автоматичну вогнепальну зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_2 , здійснив автоматичною чергою не менш як 14 пострілів в бік ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть потерпілого.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та просить перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України, оскільки вони носили необережний характер, умислу на вбивство потерпілого у нього не було.

Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема:

- стверджує про неефективний захист адвокатом Лісодід О.В.;

- після завершення досудового розслідування його не ознайомлено із матеріалами кримінального провадження;

- місцевий суд не надав право виступити в судових дебатах та з останнім словом;

- 20 вересня 2018 року вирок ухвалено суддею одноособово та за відсутності захисника.

В решті наводить доводи, що стосуються неповноти судового розгляду та оскарження фактичних обставин справи.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу засудженого від прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону надійшло заперечення, у якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 , просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Аналогічну позицію висловив прокурор Підгорний Д.В. в судовому засіданні.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бєжанова А.В. вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з положеньстатті 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до статті 94 зазначеного Кодексу.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про відсутність умислу на вбивство потерпілого та необхідність перекваліфікації його дій на ст. 119 КК України, оскільки, на його думку, вони носили необережний характер, не заслуговують на увагу.

Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Як встановили суди , ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем,застосовуючи закріплену за ним автоматичну вогнепальну зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_2 , здійснив автоматичною чергою не менш як 14 пострілів в бік ОСОБА_2 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №196 від 19 вересня 2017 року смерть ОСОБА_2 настала від наскірзного кульового вогнепального поранення грудної клітини справа з крайовими переломами 4, 3 ребер справа, 9,10 ребер зліва, з пошкодженням нижньої долі правої легені, багато уламкового перелому 10 грудного хребця, розривом спинного мозку, крововиливу в плевральні порожнини, які ускладнилися гострою крововтратою, нерівномірним кровонаповненням внутрішніх органів з переважним недокрів`ям, дистрофічними змінами внутрішніх органів, набряком легенів та головного мозку,що знаходиться у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого.

Таким чином характер пострілів та локалізація отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень вказують на те, що постріли не були випадковими, а навпаки - прицільними, адже здійснювалися в грудну клітину, де розташовані життєвоважливі органи, крім того, ОСОБА_1 продовжував стріляти аж доки не досяг бажаного результату, постріли припинив після того, як потерпілий упав на землю, що виключає можливість характеризувати дії засудженого як необережні.

Значення має також і обстановка в місці вчинення злочину, а саме обмежений простір окопу та в місці входу до бліндажу, де під час пострілів перебував ОСОБА_2 . Водночас, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, мав гарні навики стрільби та поводження з автоматом «АК 74» ( про що засуджений неодноразово стверджував в ході судових розглядів), тому він достеменно знав та не міг не передбачати тяжкі наслідки, які потягне застосування автоматичної зброї в умовах окопу і те, що вогнепальна зброя, направлена в бік потерпілого, обов`язково вразить його. Крім того, ОСОБА_1 в судових засіданнях зазначав, що він спочатку зняв автомат з запобіжника, відвів затворну раму назад, а потім провів постріли, тобто цілеспрямовано та усвідомлено вчинив усі необхідні дії для здійснення пострілів з вогнепальної зброї. Заслуговує на увагу і той факт, що до настання події вчиненого, передував конфлікт між засудженим та потерпілим з приводу грошей, під час якого ОСОБА_2 агресивно відреагував на висловлювання ОСОБА_1 , на що останній провів дві черги пострілів із вогнепальної зброї в бік потерпілого.

Усі наведені вище обставини спростовують версію засудженого ОСОБА_1 про те, що куля відрикошетила від поверхні окопу та влучила у потерпілого ОСОБА_2 випадково. Більше того, вказані твердження були предметом ретельної перевірки судів нижчих інстанцій, які встановили відсутність на місці події поверхонь від яких міг відбутися рикошет кулі, що підтверджено показаннями спеціаліста-криміналіста Третьяка О .В. , а також даними протоколів огляду та додаткового огляду місця події від 18 вересня та 14 жовтня 2017 року.

Таким чином, врахувавши усі встановлені обставини справи, зокрема, характер та спосіб дій засудженого, місце вчення злочину, тактико - технічні характеристики застосованої зброї - автомата АК 74, а також кількість проведених пострілів, суди дійшли вірного переконання про наявність у ОСОБА_1 умислу саме на заподіяння смерті потерпілому, а тому його дії за ч.1 ст.115 КК України кваліфіковано вірно.

Аргументи засудженого про неефективність його захисту в суді, внаслідок неналежного виконання захисником Лісодід О.В. своїх обов`язків є необґрунтованими.

Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

Як видно з матеріалів справи, адвокат Лісодід О.В. здійснював захист ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій за призначенням, на підставі доручення регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги. Під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 від послуг адвоката не відмовлявся, на якість юридичних послуг не скаржився і не порушував перед судами питання про залучення іншого адвоката для здійснення його захисту. Об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_1 , передбачених частиною третьою статті 6 Конвенції, статтею 59 Конституції України, статтею 20, частинами третьою, четвертою статті 42 КПК України, у матеріалах справи не міститься.

Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що під час досудового розслідування мало місце порушення його права на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження є надуманими.

Так, положеннями ст.290 КПК України регламентовано, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування із дотриманням вимог ст. 290 КПК України.

Доводи касаційної скарги про порушення вимог процесуального закону у зв`язку з ненаданням місцевим судом можливості засудженому виступити в судових дебатах та з останнім словом є безпідставними. Так, із аудіозапису та журналу судового засідання слідує, що засуджений ОСОБА_1 скористався своїм правом на виступ в судових дебатах, а також йому було надано можливість виступити з останнім словом.

Посилання засудженого на те, що 20 вересня 2018 року вирок ухвалено суддею одноособово і за відсутності захисника, повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, журналом та аудіозаписом судового засідання місцевого суду від 20 вересня 2018 року.

Переконливих аргументів, які б свідчилипро наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального чи неправильного застосування кримінального законів та були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень судом не встановлено, а тому підстав для задоволення скарги немає.

У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик В.В. Щепоткіна В.І. Остапук