Історія справи

Постанова ККС ВП від 04.05.2023 року у справі №930/2798/21
Постанова ККС ВП від 04.05.2023 року у справі №930/2798/21
Постанова ККС ВП від 04.05.2023 року у справі №930/2798/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 930/2798/21

провадження № 51-2314км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020070000248, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свою вимогу захисник мотивує тим,що вирок ґрунтується на припущеннях, у зв`язку з чим було незаконно засуджено ОСОБА_7 , винуватості якого поза розумним сумнівом не доведено.Ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України),оскільки суд апеляційної інстанції не навів в ній ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначалося, що суд не врахував пояснення ОСОБА_7 про те, що він не здійснював підпал свого покійного дядька ОСОБА_8 . Обвинувачений в суді не заперечував, що в нього з дядьком були сварки та непорозуміння, однак причин та мотивів вбивати його не було; припускав, що покійний міг сам здійснити самогубство чи пожежа почалась внаслідок необережного поводження з вогнем потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Констатує, що свідки не були безпосередніми очевидцями умисного підпалу, а висновки судових експертиз також не доводять поза розумним сумнівом те, що саме ОСОБА_7 безпосередньо перед початком пожежі, а не вже після брав у руки каністру, виливав бензин на покійного, після чого підпалив.

Зазначає, що суд не звернув уваги на недопустимість окремих доказів, а саме протоколу за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії (далі - НСРД) - контролю камери попереднього ув`язнення підозрюваного та протоколів слідчих експериментів з ним, оскільки в цих протоколах зафіксовано свідчення ОСОБА_7 на стадії досудового слідства, які суд не сприймав безпосередньо, а тому ці докази не можуть бути враховані судом відповідно до вимог статей 23 95 КПК України.

Крім того, протокол за результатами НСРД враховано судом першої інстанції без дослідження відповідної ухвали слідчого судді апеляційного суду, клопотання слідчого про проведення зазначеного негласного заходу та доручення слідчого оперативним працівникам про проведення відповідної дії.

Також посилається на те, що призначене покарання у виді 14 років позбавлення волі за своїм розміром є явно несправедливим. Суд не врахував, зокрема, висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи, згідно з якими ОСОБА_7 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розумової відсталості легкого ступеню із значними відхиленнями в поведінці, не може в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто підпадає під визначення «обмежена осудність», проте вимоги ч. 2 ст. 20 КК України не застосовано. Крім того, потерпіла (сестра померлого) в суді просила суворо не карати обвинуваченого.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок суду першої інстанції змінено, вказано, що початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дати набрання вироком законної сили. В іншій частині вирок залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 11 вересня 2021 року близько 23:00, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , після сварки на ґрунті довготривалих неприязних відносин із своїм дядьком ОСОБА_8 , яка виникла в ході спільного вживання алкогольних напоїв, керуючись жагою помсти, вирішив вчинити умисне вбивство останнього.

З метою реалізації вищевказаного умислу, спрямованого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 , ОСОБА_7 взяв у підсобному приміщенні житлового будинку металеву каністру ємністю 10 л, в якій знаходився бензин, та попрямував до веранди будинку, де в цей час на ліжку спав ОСОБА_8 .

Увійшовши до приміщення веранди, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, реалізовуючи свій злочинний умисел, бажаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8 та при цьому жадаючи завдати останньому особливих мук і фізичних страждань, діючи умисно, з метою вчинення вбивства з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що при цьому потерпілому буде завдано особливі муки та сильне фізичне страждання, облив бензином приміщення веранди і сплячого на ліжку ОСОБА_8 , після чого запальничкою здійснив підпал килимкової доріжки на підлозі у веранді, що призвело до займання полум`ям приміщення веранди та потерпілого ОСОБА_8 .

Згідно з висновком експерта смерть ОСОБА_8 настала внаслідок термічних опіків ІІІ-ІV ступеню, які займають більше як 90% поверхні тіла потерпілого, та опіків верхніх дихальних шляхів з частковим обгорянням внутрішніх органів, які виникли від дії високої температури (диму, вогню та полум`я), що могло бути спричинено запальною сумішшю (бензином і тому подібним).

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Межі перегляду та вимогизакону, якими керується Суд

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник оспорює, у тому числі, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Отже, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість призначеного покарання.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України вказано, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

На думку Суду, суд апеляційної інстанції дотримався цих вимог закону.

Щодо висновків суду про доведеність винуватості засудженого

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.

Обвинувачений в суді пояснив, що знаходився на великій відстані від місця виникнення пожежі та йому не відомо, за яких обставин вона сталася. При цьому не заперечував поганих відносин із дядьком, конфлікту в цей день, під час якого неодноразово бив потерпілого по голові та тулубу.

Проте суд першої інстанції встановив, що показання ОСОБА_7 щодо непричетності його до виникнення пожежі повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які вказали, що в цей день відвідували потерпілого ОСОБА_8 , який будь-яких суїцидальних намірів не висловлював, розмірковував про майбутнє лікування. При цьому свідки спостерігали за виникненням конфлікту між потерпілим та ОСОБА_7 , чули погрози з боку останнього на адресу його дядька. Крім того, свідки в момент перебування на місці події не бачили будь-яких предметів, схожих на каністру, та не відчували відповідних запахів пального на веранді. Свідки наполягали, що ОСОБА_8 в силу певних фізичних вад не мав можливості самостійно пересуватися, переносити на відстань важкі предмети, що спростовує доводи ОСОБА_7 про можливий «самопідпал» ОСОБА_8 або необережне поводження потерпілого з вогнем.

Вказані обставини підтверджуються висновками експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами проведення експертиз матеріалів, речовин та виробів, згідно з якими на наданих на дослідження матеріалах, зокрема на одязі, вилученому в ОСОБА_7 (шапці, куртці, светру, штанах, шкарпетках) та на досліджених нігтьових платинах виявлено сліди суміші зміненого світлого нафтопродукту (бензину, газу, дизельного палива тощо) та залишкового нафтопродукту (гудрону, бітуму), встановити вид яких не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін в процесі випаровування та сорбції, що також спростовує доводи сторони захисту щодо його непричетності до підпалу веранди, в якій перебував потерпілий.

Також суд першої інстанції встановив, що винуватість обвинуваченого об`єктивно підтверджується даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчих експериментів, висновками проведених у провадженні експертиз, протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю місцята іншими доказами, які узгоджуютьсяміж собою, є належними, допустимими і достатніми та доводять винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом.

Отже, за встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_7 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, оскільки він умисно позбавив потерпілого життя шляхом підпалу.

Щодо допустимості окремих доказів

Доводи в касаційній скарзі захисника про те, що протокол за результатами НСРД визнаний судом першої інстанції допустимим доказом без дослідження ухвали слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, якою надано дозвіл на проведення цієї слідчої дії, клопотання слідчого про проведення НСРД та без дослідження інших відповідних документів спростовується матеріалами кримінального провадження, в яких наявні вищевказані документи.

Також є необґрунтованими доводи захисника про те, що протокол за результатами проведення НСРД - контролю камери попереднього ув`язнення підозрюваного (т. 2, а.п. 114-116) і протоколи слідчих експериментів з останнім (т. 2, а.п. 74-77, 80-83) не можуть бути враховані судом як докази, оскільки вони є показаннями ОСОБА_7 на стадії досудового слідства, які суд не сприймав безпосередньо.

Частиною 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати і протоколи процесуальних дій.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України.

Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 в ході проведених з ним на місці події слідчих експериментів 12 вересня та 13 жовтня 2021 року показував будинок, де він проживав разом і дядьком, веранду та ліжко, де спав останній, місце, де в каністрі знаходився бензин, пояснював, куди він вилив вміст каністри та яким чином підпалив.

Також суд першої інстанції за результатами дослідження протоколу за результатами НСРД - аудіо, відеоконтролю місця від 02 листопада 2021 року встановив, що ОСОБА_7 в розмові 24 жовтня 2021 року, тобто після проведення слідчих експериментів, розповідав про те, як спалив свого дядька ОСОБА_8 ..

Таким чином, протокол за результатами НСРД та протоколи слідчих експериментів слід оцінювати як окремі джерела доказів. Підстав для визнання цих доказів недопустимими не вбачається.

Щодо призначеного покарання

За приписами ст. 20 КК Українипідлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 згідно висновків експертів КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 04 жовтня 2021 року № 289 та від 22 листопада 2021 року № 142 виявляв психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня із значними відхиленнями у поведінці, як потребують особливої уваги та лікування (F 70.1), а також в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7 не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 потребує застосування амбулаторного примусового лікування за місцем його подальшого перебування (т.3, а.п. 62).

Разом із тим суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності, з чим погоджується і Суд.

Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості злочину, який вчинений обвинуваченим відносно життя, що відповідно до Конституції України є найвищою цінністю в державі, та належить до категорії особливо тяжких; відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обставини, що його обтяжує (вчинення злочину особою в стані алкогольного сп`яніння); дані про особу обвинуваченого, який свою вину не визнав та не розкаявся, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за місяць до події повернувся з місць позбавлення волі, а також висновки експертів за результатами проведення судово-психіатричних експертиз.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений не бажає ставати на шлях виправлення, яке можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України.

Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з вироком суду першої інстанціїтадійшов висновку про необґрунтованість наведених в апеляційній скарзі сторони захисту доводів щодо суворості призначеного покарання, мотивувавши належним чином своє рішення.

Доводи захисника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували психологічний стан обвинуваченого та не застосували ст. 20 КК України, не відповідають змісту оскаржуваного вироку та ухвали. Разом із тим, застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, не є обов`язковим, виходячи з приписів указаної статті.

На думку Суду, виходячи із санкції ч. 2 ст. 115КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, обране ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, приймаючи до уваги вищевказані враховані судом першої інстанції обставини, не є явно несправедливим через суворість.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій та свідчили б про необґрунтованість призначеного ОСОБА_7 покарання, захисник у касаційній скарзі не навів.

За таких обставин Суд визнає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Висновки Суду по суті вимог касаційної скарги

З огляду на вищевказане в касаційній скарзі захисника не наведено доводів про допущення під час досудового розслідування чи судового розгляду провадження таких порушень вимог КПК України, які перешкодили чимогли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На думку Суду, наявні у провадженні докази є належними і допустимими, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - законними, обґрунтованими і вмотивованими.

Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, у тому числі щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 та допустимості окремих доказів, а також щодо призначеного покарання, і надав їм належну оцінку, навівши у вироку докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити беззміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3