Історія справи

Постанова

іменем України

2 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 761/13377/19

провадження № 51-5084 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва

від 5 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100001036, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК (в редакції закону № 2617-VIII

від 22 листопада 2018 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 23 січня 2017 року, більш точний час встановити не виявилось можливим, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання психотропних речовин тенамфетаміну (МДА),

3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА) та наркотичного засобу канабісу, знайшов сумку із вказаними предметами, що знаходилась біля гаража поблизу будинку

АДРЕСА_2 , яку забрав із собою, пішки направившись до місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де її залишив.

Після чого, 27 січня 2017 року приблизно о 20 год. 10 хв. в ході обшуку приміщення квартири АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_6 , на кухонному столі виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору та поліетиленовий пакет із таблетками невідомого походження.

Згідно з висновком експерта № 11-2/678 від 30 червня 2017 року надані на дослідження двадцять таблеток жовто-блакитного кольору містять особливо небезпечну психотропну речовину (обіг якої заборонено)

3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА). Маса МДМА в таблетках становить 1,813 г. Надані на дослідження тридцять таблеток зеленого кольору містять особливо небезпечні психотропні речовини (обіг яких заборонено) тенамфетамін (МДА) та

3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА). Маса МДА та МДМА в таблетках відповідно становить 1,916 г та 2, 514 г. Загальна маса 3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА) у таблетках та речовині складає 4,327 г. Надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом (обіг яких заборонено) канабісом. Маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 19,66 г. 3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА) та тенамфетамін (МДА), згідно з «Таблицею ІІ» «Списку № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» є психотропними речовинами.

Маса 3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА) становлять 4,327 г та тенамфетаміну (МДА) 1,916 г, що є великими розмірами вказаних психотропних речовин, а маса канабісу 19, 66 г становить невеликий розмір вказаного наркотичного засобу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Посилається на порушення судом першої інстанції вимог статей 17 94 373 КПК. При цьому вказує, що судами не були встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК. Зазначає про порушення права на захист ОСОБА_6 під час проведення огляду місця події та затримання. Вважає, що протокол огляду місця події від 27 січня 2017 року не відповідає вимогам ст. 104 КПК, а тому, на його думку, він повинен бути визнаний недопустимим доказом, у зв`язку з чим і висновки експертів № 679х від 15 лютого 2017року та № 11-2/678 від 30 червня 2017 року відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК не можуть ґрунтуватись на доказах, які визнані недопустимими. Крім того вказує, що ухвала про надання дозволу на проведення обшуку була винесена слідчим суддею з порушенням положень ст. 234 КПК. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 404 КПК, оскільки в ній не наведено вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, а апеляційний суд обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовільнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , котрий підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.

Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій в цілому було дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив та оцінив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст.94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2

ст. 309 КК.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК не визнав та показав, зокрема, що 27 січня 2017року перебував вдома по АДРЕСА_3 , у квартиру зайшли працівники поліції, яким він відчинив двері, потім його штовхнули, направили на нього автомат та посадили на кухні в кайданках, висловлювали йому погрози та насміхалися. У подальшому в цій квартирі було проведено огляд. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що в той день він дійсно вживав канабіс, курив маріхуану, вважав, що свідки по справі його обмовляли, оскільки він голосно слухав музику.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 суд всебічно й повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.

При цьому суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_8 , котрий розповів, що в загальному коридорі в будинку АДРЕСА_2 , де він проживав, було чутно специфічний запах наркотичної речовини. В зв`язку з цим викликали поліцію, яка провела обшук у квартирі АДРЕСА_5 . Обшук квартири проводився за його участю в якості понятого. Зазначав, що під час обшуку в кв. АДРЕСА_4 було виявлено таблетки, документи, прилад для вживання наркотичних засобів. ОСОБА_6 повідомляв, що всі виявлені речі йому не належать; всі відомості було зафіксовано в протоколі обшуку і скріплено його підписом.

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_9 , котрий пояснив, що працює у Шевченківському УП ГУНП у м. Києві інспектором-криміналістом слідчого відділу, прибув у складі слідчо-оперативної групи за викликом до квартири АДРЕСА_4 , в квартирі були виявлені наркотичні речовини в поліетиленовому пакеті близько 30 шт., предмет схожий на пістолет; ним була проведена фотофіксація, ОСОБА_6 зазначав, що ці речі знайшов і приніс додому.

Водночас, суд оцінив та врахував показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , котрі повідомили, що у січні 2017 року отримали виклик на 102 мешканці скаржилися на запах канабісу з квартири по АДРЕСА_2 . По приїзду з`ясували, що з квартири, де проживав ОСОБА_6 , запах був сильніший, останній мляво розмовляв. Вони повідомили власницю квартири, викликали слідчо-оперативну групу, яка в ході обшуку квартири вилучила пістолет, ваги, пігулки, маріхуану, пристрій для вживання наркотичних засобів.

Також суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_12 , котра повідомила, що обшук в квартирі АДРЕСА_4 проводився за її добровільною згодою, як власника квартири, та за її участю. Під час обшуку в квартирі було виявлено ваги, таблетки, маріхуану, при цьому ОСОБА_6 казав, що наркотичні засоби він зберігав для власного вживання.

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_13 , котрий повідомив, що йому запропонували бути понятим під час обшуку квартири АДРЕСА_4 , в квартирі було знайдено багато пакетиків з якимись речовинами, пістолет, у квартирі була власниця, ОСОБА_6 повідомляв, що зберігає речовини зеленого кольору для власного вживання.

При цьому суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_14 , котра пояснила, що коли приїхали працівники поліції до квартири ОСОБА_6 , вона перебувала у кімнаті, були виявлені наркотичні речовини на кухні та зброя, останній вказував, що наркотичні речовини він знайшов.

Судом покладено в основу вироку й дані, що містились у рапорті поліцейських Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , відповідно до якого 27 січня 2017 року о 18 год. 15 хв. була отримана інформація, що з квартири

АДРЕСА_4 на десятому поверсі йде запах наркотичної речовини, під час відвідування квартири було помічено речовини зеленого кольору рослинного походження (маріхуана), прозорий пакет поліетиленовий з таблетками жовтого кольору та пістолет; постанові слідчого про визнання МДМА, МДА, канабісу речовими доказами від 5 липня 2017 року у кримінальному провадженні №12017100100001036; постанові про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні №12017100100001036: електронних ваг, трьох паспортів, двох ксерокопій ідентифікаційного коду й однієї копії паспорту; заяві ОСОБА_12 про надання дозволу на проведення огляду у квартирі АДРЕСА_4 ; договорі оренди житлового приміщення квартири

АДРЕСА_4 від 6 серпня 2016 року, укладеному між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 ; довіреності, відповідно до якої ОСОБА_16 уповноважує ОСОБА_12 розпоряджатися квартирою АДРЕСА_4 , в тому числі здавати в оренду; ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року про надання дозволу на проведення обшуку квартири

АДРЕСА_4 ; ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року про виправлення описки.

Крім того, на підтвердження встановлених обставин суд навів у вироку дані висновку експерта № 679х від 15 лютого 2017 року, відповідно до якого у нашаруванні речовини темного кольору на трьох фрагментах фольги виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб екстракт канабісу, та дані висновку експерта № 11-2/678

від 30 червня 2017 року, відповідно до якого надані на дослідження двадцять таблеток жовто-блакитного кольору містять особливо небезпечну психотропну речовину (обіг якої заборонено) 3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА).

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет належності та допустимості й обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 27 січня 2017 року, відповідно до якого в присутності ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_8 і ОСОБА_13 , спеціаліста ОСОБА_9 , власника ОСОБА_12 в квартирі АДРЕСА_4 було виявлено рослини речовинного походження в поліетиленових пакетиках зеленого кольору, електронні ваги, предмети, схожі на набої, предмет, схожий на пістолет.

Таким чином, у вироку відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 309 КК.

Доводи ж касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 27 січня 2017 року є безпідставними.

Указані доводи сторони захисту були належно перевірені судами першої та апеляційної інстанцій та з наведенням відповідних мотивів, обґрунтовано визнані такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч.1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Такий підхід узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 30 Конституції України.

Як установлено судом та убачається зі змісту протоколу огляду місця події від 27 січня 2017 року, огляд квартири АДРЕСА_4 проводився слідчим ОСОБА_17 , в присутності двох понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , за участю спеціаліста ОСОБА_9 , а також ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , котра відповідно до довіреності мала право розпоряджатися вказаною квартирою та з добровільної згоди котрої й було надано дозвіл на проведення у цій квартирі огляду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234

та ч. 2 ст. 237 КПК.

Під час зазначеної слідчої (розшукової) дії було виявлено та вилучено рослини речовинного походження в поліетиленових пакетиках зеленого кольору, електронні ваги, предмети, схожі на набої, предмет, схожий на пістолет. Протокол огляду місця події був підписаний всіма особами, які були присутні під час вказаної слідчої (розшукової) дії, в тому числі й ОСОБА_6 , заяв та зауважень від них не надходило.

Вказані предмети знаходились у відкритому доступі, а тому в даному випадку не було жодної необхідності у проведенні активних пошукових дій, пов`язаних з необхідністю відкриття замкнених приміщень чи сховищ, що характерно для проведення обшуку.

А тому подальше звернення слідчого до слідчого судді з відповідним клопотанням з метою судової легалізації «пост-фактум» результатів огляду місця події на допустимість отриманих в ході цієї слідчої (розшукової) дії доказів не впливає. Відповідно, й допущені порушення вимог КПК у ході подання цього клопотання та його розгляду слідчим суддею також не змінюють цих висновків.

Також неспроможними є й доводи захисника про порушення права ОСОБА_6 на захист під час огляду місця події, з огляду на незаконність затримання останнього.

Так, захисник стверджує про обмеження ОСОБА_6 у вільному пересуванні в квартирі під час огляду місця події та незаконне доставлення його о 22 годині 58хвилин до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Вказані доводи перевірялись судом апеляційної інстанції та були визнані необґрунтованими, як такі, що належними доказами не підтверджуються та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає ці висновки обґрунтованими, адже будь-яких даних про те, що під час проведення огляду місця події 27 січня 2017 року у кв.

АДРЕСА_4 або після цього ОСОБА_6 був затриманий, матеріали кримінального провадження не містять.

Зокрема, не містить таких відомостей реєстр досудового розслідування, згідно з даними якого під час досудового розслідування ОСОБА_6 лише обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Відсутні дані про затримання ОСОБА_6 й у самому протоколі огляду місця події від 27 січня 2017 року, який лише констатує той факт, що огляд проводився у присутності останнього.

Водночас, ОСОБА_6 в суді першої інстанції підтвердив, що скарг на незаконні дії працівників поліції ні він, ні його захисник не подавали.

До того ж, стверджуючи про незаконне доставлення ОСОБА_6 після проведення вказаного огляду місця події до відділення поліції Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, захисник жодним чином не обґрунтовує вплив таких дій на отримання доказів винуватості свого підзахисного.

Також судом належно була перевірена версія сторони захисту про незаконне проникнення до квартири поліцейських Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ще до приїзду слідчо-оперативної групи, зокрема, шляхом допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, дотримуючись положень статей 370 404 419 КПК, перевірив всі доводи апеляційної скарги захисника, надавши вичерпні відповіді, навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався, а також зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, не встановлено.

Отже, касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3