ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/23277/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (головуючий суддя: Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

за позовом Львівської міської ради

до 1. Львівської обласної ради, 2. Львівської обласної державної адміністрації, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд компані",

про визнання недійсним рішення, розпорядження, договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки,

За участю представників:

позивача - Бартош С.Б. - представник

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - Карпин М.І. - представник

відповідача-3 - Биструшкін В.Ю. - адвокат

відповідача-4 - Биструшкін В.Ю. - адвокат

третьої особи - Биструшкін В.Ю. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 19.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Львівської міської ради до 1. Львівської обласної ради, 2. Львівської обласної державної адміністрації, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" про:

- визнання недійсним Рішення №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га;

- визнання недійсним Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" в частині продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., укладеного 27.12.2000 між Львівською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів";

- визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ЛВ №028583, виданого 23.01.2001 Львівською обласною державною адміністрацією Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на підставі Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові", щодо земельної ділянки площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №5 кн.5-1;

- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" на користь Львівської міської ради земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва АЗС, площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, кадастровий номер №4610136800:07:001:0016.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до загальнодоступної інформації, що міститься у Державному земельному кадастрі, позивачу стало відомо, що право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4610136800:07:001:0016, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код 12.08. згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548) вид використання - для будівництва АЗС, яка знаходиться у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, зареєстровано у Державному земельному кадастрі за ТОВ "Новел - Істейт".

На думку позивача, прийняття рішення Львівською обласною радою в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки, видання Львівською обласною державною адміністрацією розпорядження в частині продажу земельної ділянки, укладення договору купівлі-продажу, видача державного акта Львівською обласною державною адміністрацією ТОВ "Нафта - Львів" були вчинені з порушенням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та повинні бути визнані недійсними, а земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Новел - Істейт".

3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач-1 послався на те, що оскаржуване позивачем рішення №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" ніяким чином не порушує прав та законних інтересів Львівської міської ради. Одночасно, відповідачем-1 вказано, що оспорюване позивачем розпорядження Львівської обласної державної адміністрації прийнято у відповідності до Указу №608 від 12.07.1995 Президента України "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності", Указу №168 від 04.02.2000 Президента України "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення", згідно яких голови облдержадміністрацій були наділені повноваженнями щодо здійснення продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність фізичних та юридичних осіб для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, вказаним учасником судового процесу заявлено про застосування строків позовної давності.

4. Відповідач-2 зазначив про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин не існувало комунальної власності на землю, а мала місце лише державна, колективна чи приватна власність. Вказане, на думку Львівської обласної ради, вказує на необґрунтованість тверджень заявника щодо приналежності земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, до комунальної власності територіальної громади міста Львова.

5. Відповідач-3 проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що оскаржувані акти прийнято у відповідності до приписів чинного на момент їх видання законодавства та відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Львівською обласною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів". До того ж, відповідач-3 наголосив, що Львівською міською радою вчинялись дії на підтвердження законності перебування спірної земельної ділянки у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів". Вказаним учасником судового процесу також було заявлено про застосування строків позовної давності.

6. Відповідач 4 у відзиві проти задоволення позову заперечив з огляду на відсутність підстав для витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" згідно приписів ст.388 Цивільного кодексу України та пропуск позивачем строків позовної давності.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі №910/23277/16 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю.

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

9. 31.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Львівською міською радою подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 910/23277/16 до Вищого господарського суду України.

10. На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/23277/16 передано до Касаційного господарського суду.

11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 року у справі № 910/23277/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2018 касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме не доплачено судовий збір у сумі 38 938,48 грн; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 03.03.2018.

13. 02.03.2018 Львівською міською радою до суду подано оригінал платіжного доручення № 94 від 28.02.2018 про доплату судового збору у розмірі 38 938,48 грн.

14. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 10.05.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 27.03.2018.

15. 27.03.2018 (згідно із поштовими штемпелями на конвертах) Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт", Львівською обласною державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" подані відзиви на касаційну скаргу, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" - письмові пояснення по справі.

16. Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2018 провадження у справі № 910/23277/16 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 907/50/16.

17. 20.11.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №907/50/16, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 28.11.2018.

18. Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2018 провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 поновлено, розгляд скарги призначено на 17.01.2019.

19. У судовому засіданні 17.01.2019 судом було оголошено перерву з розгляду вищезазначеної касаційної скарги до 31.01.2019, про що ухвалою суду від 17.01.2019 повідомлено учасників справи, які не прибули. Учасники справи, які були присутні у судовому засіданні, про наступне судове засідання зі справи № 910/23277/16 повідомлені під розписку.

20. До початку судового засідання 31.01.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

21. У судове засідання 31.01.2019 з'явилися представники позивача, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 та третьої особи. Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

22. У касаційній скарзі Львівська міська рада (скаржник, позивач) просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 910/23277/16 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі №910/23277/16 залишити без змін.

23. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що оскільки земельна ділянка відповідно до ч.2 ст.31 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на момент видання розпорядження) перебувала у комунальній власності та Львівська міська рада не уповноважувала відповідача-2 здійснювати продаж земельної ділянки, то зважаючи на положення чинного на той час законодавства, продавцем земельної ділянки могла бути лише Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування. Укладати договір купівлі-продажу земельної ділянки (вибуття земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність) вправі була лише Львівська міська рада (бути стороною договору). Львівська міська рада на пленарних засіданнях жодного разу не уповноважувала будь-який орган виконавчої влади виступати продавцем даної земельної ділянки, не приймала будь-якого рішення щодо продажу земельної ділянки відповідачу-2.

Також позивач вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми ст. 261 ЦК України та строк позовної давності до спірних правовідносин.

24. У відзивах на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт", Львівська обласна державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" у письмових поясненнях по справі, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 910/23277/16 - без змін.

25. У відзиві на касаційну скаргу Львівська обласна державна адміністрація вказує, що оскільки спірна земельна ділянка знаходилася у державній власності, а також враховуючи, що на момент відчуження земельної ділянки не було проведено законодавчого розмежування земель державної та комунальної власності, голова Львівської обласної державної адміністрації законно та правомірно здійснив розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її у власність ТОВ "Нафта-Львів". Відповідач-2 вважає, що міська рада знала про можливе порушення свого права щодо спірної земельної ділянки, не вживала жодних заходів для її повернення більше 15 років та постійно вчиняла дії та приймала рішення, які свідчили про те, позивач визнає правомірність відчуження земельної ділянки Львівською обласною державною адміністрацією та належність її до приватної власності. Крім того, на думку відповідача-2, в матеріалах справи відсутні докази, коли саме Львівській міській раді стало відомо про спірні правовідносини та докази поважності причин пропуску строку позовної давності.

26. У відзивах на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" зазначають, що Львівська міська рада своїми рішеннями неодноразово підтверджувала законність перебування спірної земельної ділянки у власності відповідача-3, а видавши відповідачу-4 Державний акт на право власності на земельну ділянку фактично підтвердила законність перебування земельної ділянки у власності відповідача-4. Крім того, відповідач-3 та відповідач-4 вважають, що позивач не надав доказів чи заяви щодо пропуску строку позовної давності з поважних причин, таким чином пропустив строк звернення до суду.

27. Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд Компані" у письмових поясненнях по справі вважає, що набуло у власність земельну ділянку у встановленому законом порядку, як внесок до статутного капіталу товариства та є її законним власником. Разом з тим, третя особа погоджується з доводами, викладеними ТОВ "Нафта-Львів" та ТОВ "Новел-Істейт".

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

28. Розпорядженням №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" на виконання Указу №608 від 12.07.1995 Президента України "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності", Указу №168 від 04.02.2000 Президента України "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення", Розпорядження №1009 від 06.09.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення для продажу", з метою ефективного використання земельного фонду у ринкових умовах, залучення додаткових коштів до бюджету, вирішено: продати суб'єктам підприємницької діяльності земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що відносяться до державної власності, загальною площею 2,58 га на території міста Львова згідно з додатком, для будівництва АЗС; встановити ціну продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС згідно з додатком; зобов'язати начальника Львівського обласного управління земельних ресурсів Лавейкіна Михайла Івановича у десятиденний термін укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок та посвідчити їх нотаріально.

Згідно додатку №1 до Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу Товариству з обмеженою діяльністю "Нафта-Львів", є земельна ділянка площею 0,1 га, розміщена за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50.

29. За поясненнями відповідачів 2 та 3, 27.12.2000 між Львівською обласною державною адміністрацією (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого продавець на підставі Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, загальною площею 0,10 га, згідно генерального плану, який додається до договору.

Вказана земельна ділянка продається для будівництва АЗС (автозаправної станції), на умовах дотримання покупцем вимог відповідних служб при здійсненні будівництва (п.1.2 договору від 27.12.2000).

30. Рішенням №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" погоджено перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення під розміщення свердловини по забору питної води, торгового комплексу та АЗС для продажу у власність з додатком; доручено Львівській обласній державній адміністрації здійснити прямий продаж вищезгаданих земельних ділянок; прямий продаж земельних ділянок провести за умови сплати покупцем вартості земельних ділянок у п'ятиденний термін з дня підписання угоди та в розмірах згідно п.57.4 "Положення про порядок продажу та передачі в оренду земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності на території Львівської області".

Відповідно до додатку до Рішення №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" погоджено продаж, в тому числі, земельної ділянки площею 0,1 га, розміщена за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50.

31. 23.01.2001 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" було отримано державний акт №028583 на право власності на землю, виданий Львівською обласною державною адміністрацією та зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №5 кн.5-1.

Згідно означеного державного акту Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,10 га в межах, визначених на плані, яка знаходиться на території м.Львова, пр.Червоної Калини, 50, для будівництва АЗС.

32. 03.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1 якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва автозаправної станції. Кадастровий номер земельної ділянки 10902003.

У п.2 договору від 03.04.2009 зазначено, що вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ЛB №028583 10902003, виданого Львівською обласною державною адміністрацією 23.01.2001 на підставі Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові".

Приймання і передача земельної ділянки проводиться протягом трьох робочих днів після підписання даного договору, шляхом оформлення акту прийому-передачі (п.6 договору від 03.04.2009).

Вказаний правочин підписано представниками сторін, скріплено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною A.B. й зареєстровано в реєстрі за №1265.

33. Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" - прийнято земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, про що сторонами складено акт прийому-передачі від 06.04.2009.

34. На підставі договору від 03.04.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" 08.12.2010 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №017673. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №02:10:470:0001 Зкн. 02-6.

35. Реєстрація права власності відповідача-4 на земельну ділянку також підтверджується витягом №НВ-4604842592017 від 27.03.2017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

36. Суд першої інстанції вказав, що законодавством питання регулювання земельних відносин були віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, як представницьких органів територіальних громад, а отже, вирішення питання щодо передання земельної ділянки, розміщеної на території міста (за виключенням земель, що перебувають під об'єктами загальнодержавної власності), належало саме до компетенції відповідної міської ради.

Вказане свідчить, що у даному випадку, розпорядження шляхом продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розміщеної за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, належало саме Львівській міській раді.

Одночасно, посилання відповідача 2 на те, що розпорядження спірною земельною ділянкою було здійснено Львівською обласною державною адміністрацією на підставі Указу №608 від 12.07.1995 Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності», Указу №168 від 04.02.2000 Президента України "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення" не нівелюють висновків суду стосовно того, що право продажу земельних ділянок в межах міста належить до виключної компетенції відповідної міської ради народних депутатів.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що земельна ділянка площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, підлягає витребуванню у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" на користь Львівської міської ради.

37. Суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи відповідачами 1 та 3 було заявлено про застосування строків позовної давності.

При цьому, відповідачем 3 вказано, що про наявність оспорюваного державного акту на землю та розпорядження, на підставі якого останній видано, позивач був обізнаний з 05.09.2003р. з огляду на прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення №779 від 05.09.2003 "Про надання дозволу на проектування та будівництво тимчасової (в межах червоних ліній проспекту) АЗК Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта- Львів" на проспекті Червоної Калини, 50", в преамбулі якого міститься посилання на державний акт на право власності на землю серії ЛВ №028583. До того ж, вказаним учасником судового процесу також представлено суду рішення №199 від 17.02.2006 виконавчого комітету Львівської міської ради "Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр. Червоної Калини, 50", дозвіл №198/05 від 16.05.2005 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт та лист №0304/юрд- 2015 від 01.07.2003 юридичного управління Львівської міської ради.

Суд першої інстанції вказав, що Львівська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.05.2011р., від 03.03.2010р. Вищого господарського суду України по справах №36/234 та № 2-9/3223.1 -2009(2-7/813 -2008).

Тобто, у даному випадку встановлення моменту, коли у даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів пов'язується, насамперед, з тим коли про це дізналась Львівська міська рада як колегіальний орган місцевого самоврядування.

Судом також прийнято до уваги, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Проте, доказів того, що виконавчим органом Львівської міської ради було доведено до відома ради обставини щодо наявності оспорюваних актів та набуття у власність відповідачем 4 земельної ділянки площею 0,1 га, розміщена за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, матеріали справи не містять.

38. Суд апеляційної інстанції вказав, що продаж земельної ділянки площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові було здійснено Львівською ОДА за наявності погодження Львівської міської ради щодо продажу цієї земельної ділянки (ухвала ЛМР від 04.09.2000 № 773), а цільове призначення земельної ділянки "для розміщення АЗС" було встановлено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.04.1999 № 167 та ухвалою Львівської міської ради від 27.05.1999 № 244. Крім того, прямий продаж земельної ділянки площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові було доручено здійснити Львівській ОДА рішенням Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408 "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" (п.23 додатку до рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408).

На підставі рішень Львівської міської ради в подальшому ТОВ "Нафта-Львів" збудувало на земельній ділянці площею 1000 м кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові у відповідності до вимог закону тимчасову автозаправну станцію.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Львівська міська рада приймаючи рішення від 05.09.2003 № 779 та від 17.02.2006 № 199 підтвердила законність Державного акта на право власності на землю (Серія ЛВ № 028583) та право власності ТОВ "Нафта-Львів" на земельну ділянку площею 1000 м кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові.

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009, укладеного між ТОВ "Нафта-Львів" та ТОВ "Новел-Істейт", земельна ділянка площею 0,1000 га на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові була придбана у власність відповідачем-4 і передана йому відповідачем -3 згідно Акту прийому - передачі земельної ділянки від 06.04.2009. У відповідності до вимог чинного на той час законодавства на замовлення ТОВ "Новел-Істейт" у 2010-му році Львівським міським відділом Львівської регіональної філії ДП ЦДЗК в установленому порядку було розроблено "Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ "Новел-Істейт" у м. Львові на просп. Червоної Калини,50 (Сихівський р-н)". Дана Технічна документація була погоджена згідно вимог закону і стала підставою для видачі 28.10.2010 Львівською міською радою для ТОВ "Новел-Істейт" Державного акта на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЛ № 017673) площею 0,1000 га на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові з цільовим призначенням "будівництво та обслуговування АЗС". Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 02:10:470:00013 кн.02-6 від 08.12.2010.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що Львівська міська рада своїми рішеннями неодноразово підтверджувала законність перебування оспорюваної земельної ділянки у власності відповідача-3, а видавши відповідачу - 4 Державний акт на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЛ № 017673) фактично підтвердила законність перебування оспорюваної земельної ділянки у власності відповідача-4.

Суд апеляційної інстанції вказав, що як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо про порушення його прав ще з 05.09.2003, тобто з моменту прийняття рішення виконавчого комітету ЛМР №779 від 05.09.2003 року, в якому зазначено про наявність у ТОВ "НАФТА-ЛЬВІВ" державного акта на право власності на землю (Серія ЛВ №028583), виданого Львівською обласною державною адміністрацією.

Крім того, позивачу було відомо про перехід права власності до ТОВ "НОВЕЛ-ІСТЕЙТ" з моменту видачі ЛМР державного акта на право власності на земельну ділянку серія АЛ №0176773, тобто з 26.10.2010.

В матеріалах справи відсутні докази, щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду.

VІІ. Позиція Верховного Суду

39. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

40. У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 917/100/17 викладено такий правовий висновок:

"6.2. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції фактично виходив із наявності двох підстав - відсутності порушеного права та спливу строку позовної давності.

6.8. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

6.9. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону."

41. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 922/3581/17 та від 11.09.2018 у справі № 904/191/18.

Колегія суддів касаційного суду по даній справі погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначених постановах Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

42. Місцевий суд в даній справі з відповідним детальним правовим та фактичним обґрунтуванням дійшов висновку саме про законність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки право розпорядження шляхом продажу спірною земельною ділянкою площею 0,1 га, розміщеною за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, належало саме Львівській міській раді.

43. Відповідно до п.п."а,б" 1, п.3 ч.1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України:

"Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

3) мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції."

В свою чергу, суд апеляційної інстанції чітко не вказав, чи погодився він, чи не погодився з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Проте, при цьому апеляційний суд зазначив, що Львівська міська рада своїми рішеннями неодноразово підтверджувала законність перебування оспорюваної земельної ділянки у власності відповідача-3, а видавши відповідачу - 4 Державний акт на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЛ № 017673) фактично підтвердила законність перебування оспорюваної земельної ділянки у власності відповідача-4, що опосередковано свідчить, що апеляційний суд не погодився з вказаними висновками місцевого суду по суті позову, фактично відмовивши в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, що суперечить вищевказаній статті 261 ЦК України та правовій позиції щодо її застосування.

44. В свою чергу, суд першої інстанції, вказавши, що на підставі договору від 03.04.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" 08.12.2010 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №017673, не дослідив належним чином та не вказав, ким або від імені кого був виданий даний акт, чи видавався він саме позивачем по даній справі, і, якщо так, чи може це свідчити про обізнаність позивача про свої порушені права ще з дати видачі вказаного акту та впливати на визначення питання пропуску позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, дослідження, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

45. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

46. Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

47. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

48. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Львівської міської ради, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі №910/23277/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі №910/23277/16 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський