Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/2745/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2018 (суддя Євстигнеєва Н.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (Дармін М.О. - головуючий, судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.) у справі

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі №904/2745/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"

про стягнення 2 489 975, 66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", стягувач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" (далі - КП "Жовтоводськтепломережа", боржник) 2305777,3 грн. заборгованості, 103135,74грн., 11375,68 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 69686,94грн., а всього 2489975,66грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Жовтоводськтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2305777,3 грн. заборгованості, 93408,12 грн. пені, 3% річних у сумі 69272,7 грн., 6 333,57 грн. інфляційних втрат і 49495,83 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання рішення місцевим судом було видано наказ №904/2745/13 від 11.06.2013.

12.02.2018 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВДВС), в якій просив: 1) визнати незаконними дії ВДВС щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №39200940 (далі - ВП №39200940); 2) визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №39200940, яку було винесено 18.01.2018 головним державним виконавцем ВДВС Дрижирук О.О.; 3) зобов'язати ВДВС скасувати постанову від 18.01.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №39200940.

Скарга обґрунтовується безпідставним прийняттям державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження, оскільки, на думку скаржника, Закон України від 30.11.2016 № 1730-VІІІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730-VІІІ) не поширюється на спірні відносини між сторонами, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не відповідає критеріям, визначеним пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону №1730-VІІІ, згідно з яким постачальником природного газу визначено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірню компанію "Газ України", тоді як з рішення суду вбачається, що зобов'язання по справі виникли з договору про відступлення права вимоги №42/12 від 16.10.2012, за умовами якого ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) передав право вимоги НАК "Нафтогаз України" (новому кредитору), тобто продавцем газу та первісним кредитором було саме ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз". Відтак, скаржник вважає, що зазначені обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин в межах ВП №39200940 норм Закону №1730 та пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, відмовлено в задоволенні скарги стягувача у повному обсязі.

Судові акти мотивовані положеннями статей 1, 5, 34 Закону №1404-VІІІ, статей 1, 5, 7 Закону №1730-VІІІ, статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а також включенням відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіонбуд) від 06.12.2017 №319, внаслідок чого у державного виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у межах ВП №39200940.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить ухвалу та постанову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення вимог скарги стягувача.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень статей 1, 2, 18, пункту 10 частини 1 і частини 4 статті 34 Закону №1404-VІІІ, пункту 7 частини 1 статті 1 Закону №1730-VІІІ та статей 86, 236 ГПК, наголошуючи на тому, що: 1) стягувач не був продавцем (постачальником) природного газу і його вимоги ґрунтуються на положеннях договору, тому заборгованість, яка виникла у зв'язку з його неналежним виконанням, не може бути врегульована згідно з механізмами Закону №1730-VІІІ; 2) судами не було надано оцінки доводам позивача про те, що положення Законів №1730-VІІІ і №1404-VІІІ не врегульовують заборгованість в частині стягнення судового збору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Боржник надав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових актах.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

08.08.2013 державним виконавцем ВДВС Дрижирук О.О. було відкрито виконавче провадження №39200940 за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/2745/13 від 11.06.2013.

18.01.2018 головним державним виконавцем ВДВС Дрижирук О.О. прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № 39200940 на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404-VІІІ, що передбачає обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій з підстав включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведения, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 18.01.2018, державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/2745/13 від 11.06.2013 в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновки судів про те, що матеріалами справи підтверджено факт внесення боржника - КП "Жовтоводськтепломережа" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 06.12.2017 №319 та повідомлення Департаменту економіки системи життєзабезпечення Мінрегіонбуду, у зв'язку з чим, на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404-VІІІ у державного виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій в межах ВП №49842055 у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Частиною 3 статті 343 ГПК передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням суду у даній справі з відповідача стягнуто на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" основний борг, три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню, нараховані на суму основного боргу за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової енергії в період з листопада 2011 року по квітень 2012 року. При цьому стягнута судом сума основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних складається з сум, які нараховані як до 01.01.2013, так і після 01.01.2013.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

30.11.2016 набрав чинності Закон №1730-VІІІ, яким внесено зміни до Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до статті 1 Закону №1730-VІІІ заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону №1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730-VІІІ, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є НАК "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до частини 4 статті 34 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням встановлених судами обставин, державний виконавець цілком обґрунтовано у відповідності до вимог Законів №1730-VІІІ і №1404-VІІІ прийняв постанову про зупинення виконавчих дій в межах ВП №39200940 в частині стягнення основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно залишили без задоволення скаргу стягувача на дії ВДВС, оскільки частиною 4 статті 34 Закону №1404-VІІІ прямо передбачено необхідність зупинення виконавчого провадження у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електроенергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).

За наведених обставин оскаржувані ухвала та постанова ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція відхиляє безпідставні твердження скаржника про те, що стягувач не був продавцем (постачальником) природного газу і його вимоги ґрунтуються на положеннях договору, тому заборгованість, яка виникла у зв'язку з його неналежним виконанням, не може бути врегульована згідно з механізмами Закону №1730-VІІІ, оскільки відповідно до статті 2 Закону №1730 його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, і застосування зазначених положень закону не перебуває у залежності від суб'єкта господарювання, що продавав відповідні енергоносії, тоді як в аспекті суб'єктного складу спірних правовідносин істотним є лише наявність ПАТ "НАК "Нафтогаз України", його дочірньої компанії "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз" як стягувачів у відповідних виконавчих провадженнях (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі №911/1719/13).

Колегія суддів вважає безпредметними доводи скаржника про ненадання судами оцінки доводам позивача про неврегулювання положеннями Законів №1730-VІІІ і №1404-VІІІ заборгованості в частині стягнення судового збору, оскільки за змістом оскаржуваної стягувачем постанови від 18.01.2018 державний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/2745/13 від 11.06.2013 у частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і 3 % річних, тобто виконавчі дії в частині стягнення 49495,83 грн. витрат по сплаті судового збору цією постановою не зупинялися.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами боржника, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги стягувача.

З урахуванням положень статей 300, 301, 308 ГПК, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано приписи процесуального закону, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №904/2745/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков