Історія справи

Постанова КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/12500/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Краснова Є.В., суддів: Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

про відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ

28.07.2017 ТДВ "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" про відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 30.10.2015 між ТДВ "Експрес Страхування" та представництвом "Берлін Хемі/А.Менарріні України ГмбХ" укладено договір № 207.15.000001 добровільного страхування наземного транспорту, за яким застраховано, зокрема, автомобіль марки Skoda, д.н. НОМЕР_1.

27.09.2016 о 15:40 в м. Дніпро на пр. Слобожанському автомобілем "Пежо 607", латвійський державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням невставленого водія, скоєно зіткнення з автомобілями "Шкода-Октавія", н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, "ГАЗ-31021", н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого завдано матеріальних збитків. Водій "Пежо 607" зник з місця події.

Відповідно до звіту ФОП Якименка Р.М. № 24-11-16-3В від 05.02.2017 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ, пошкодженого в результаті ДТП вартість відновлювального ремонту становить 109 972,15 грн.

Згідно з рахунком №СЧТ0061035 від 17.10.2016 вартість ремонтних робіт та запчастин становить 103 958,03 грн.

Страхувальник звернувся до страховика (ТОВ "Експрес Страхування") із заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховик склав страховий акт № 11.16.1008-1 від 22.11.2016, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 103 958,03 грн.

На виконання вимог договору страховик (ТДВ "Експрес Страхування") виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 103 958,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЦО03205 від 23.11.2016.

Поряд з цим, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Peugeot, номерний знак НОМЕР_3 застрахована у ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АК/0962411, прізвище страхувальника: ОСОБА_5.

ТДВ "Експрес Страхування" звернулось до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" із заявою вих. № 826/16.1008 від 27.02.2017 про відшкодування шкоди, а саме коштів, сплачених позивачем своєму страхувальнику у сумі 103 958,03 грн.

Відмова ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" у відшкодуванні ТДВ "Експрес Страхування" виплаченого страхового відшкодування стала підставою звернення останнього до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" на користь ТДВ "Експрес Страхування" страхове відшкодування в розмірі 99 000 грн. 00 коп. Рішення суду мотивовано обгрунтованістю позовних вимог та прийнято на підставі ст.ст. 512, 514, 1191 Цивільного кодексу України.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних підстав. Суд керувався ст.ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" у касаційній скарзі просить рішення та постанову по справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник мотивує свою скаргу статями 1188, 1190 Цивільного кодексу України та зазначає про не взяття судами до уваги недоведеність вини водія Peugeot 607. Скаржник вважає, що матеріалами справи не підтверджено вини водія Peugeot 607, а лише констатовано факт зникнення водія та заподіяння матеріальних збитків в результаті ДТП, що підтверджує відсутність підстав для стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування.

ТДВ "Експрес Страхування" у відзиві зазначає про законність і обгрунтованість судових актів попередніх судових інстанцій, а також про те, що рішення попередніх інстанцій не можуть бути скасовані з підстав, які вказує відповідач, тим більше з урахуванням меж розгляду касаційної скарги, встановлених ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначає про наявність підстав для передачі справи на розгляд Верховної Палати для надання правового висновку щодо питання чи виникає зобов'язання з відшкодування шкоди у відповідальної за збитки особи, посилаючись на ст.1172 ЦК України, у разі відсутності заподіювача - водія транспортного засобу.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

В даній справі судами було встановлено, що страховик (ТДВ "Експрес Страхування") виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 103 958,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЦО03205 від 23.11.2016 та звернувся до страховика, яким застраховано автомобіль Peugeot 607, що згідно висновку від 11.11 2016 старшого інспектору відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП у м.Дніпро Департаменту патрульної поліції скоїв зіткнення, затв. Начальником Управління патрульної поліції в м. Дніпро, з вимогою про відшкодування виплаченої суми.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач - ТДВ "Експрес Страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Peugeot 607 номерний знак НОМЕР_3 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

ТДВ "Експрес Страхування" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення керувався ст.ст. 512, 514, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд апеляційної інстанції керувався ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія суддів зазначає наступне. Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

За результатами вивчення матеріалів справи можна зробити висновок, що суди змішали поняття "регрес" та "суброгація". І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

Хоча, у справі, що розглядається, суди ухвалюючи судові рішення про стягнення відшкодування керувалися ст. 1191 Цивільного кодексу України, яка регламентує право зворотньої вимоги (регресу), а не ст. 993 Цивільного кодексу України, однак задовольнивши позов, вірно вирішили спір, захистивши порушені права позивача щодо виконання обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні.

З урахуванням того, що внаслідок ухвалення Верховним Судом власного рішення результат по суті не зміниться, тому постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, слід залишити без змін.

Посилання скаржника на ст.ст. 1188, 1190 Цивільного кодексу України є необгрунтованим, оскільки ці норми регулюють відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами та відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тоді як судами попередніх інстанцій встановлено, що зіткнення скоїв саме автомобіль Peugeot 607, реєстраційний номер ННV297. Стаття 1191 Цивільного кодексу України не може бути застосована, в даному випадку, в зв'язку з наведеним вище.

Що стосується посилання скаржника на те, що матеріалами справи не підтверджено вини водія Peugeot 607, а лише констатовано факт зникнення водія та заподіяння матеріальних збитків в результаті ДТП, що підтверджує відсутність підстав для стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування, воно не приймається до уваги з огляду на положення ст. 1187 Цивільного кодексу України, частиною 2 якої передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, в даному випадку, ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега", уклавши договір страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обгрунтованості судових актів попередніх інстанцій та того, що згідно ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Колегія суддів погоджується з цими доводами.

Клопотання позивача, яке міститься у відзиві на касаційну скаргу, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання правового висновку щодо питання чи виникає зобов'язання з відшкодування шкоди у відповідальної за збитки особи (ст.1172 ЦК України) у разі відсутності заподіювача - водія транспортного засобу, задоволенню не підлягає, оскільки обставини, зазначені у клопотанні, не є підставами передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки підстав для скасування ухвали апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/12500/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір