Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №910/6850/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

За участю помічника судді - Чепурної О. В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 (суддя Джарти В. В. ) та постанову Північного апеляційного господарського суду від
20.02.2019 (головуючий суддя: Михальська Ю. Б., судді: Тищенко А. І., Разіна Т. І.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"

про визнання укладеним договору №32AZH1923-18 від 22.02.2018

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про визнання укладеним договору №32AZH1923-18 від 22.02.2018 з урахуванням протоколу розбіжностей від 24.04.2018

За участю представників:

позивача за первісним позовом - Дороніна О. М. - адвокат

відповідача за первісним позовом - Бакулін О. Ю. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ЖИТОМИРГАЗ" (далі - позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), Житомиргаз) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" (далі - відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), Товариство) про визнання укладеним договору №32AZH1923-18 від 22.02.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю погодження між сторонами щодо редакції договору від 22.02.2018, викладеного в Протоколі розбіжностей від
22.02.2018, оскільки, за твердженням Житомиргаз, зазначена редакція не узгоджується з нормами діючого законодавства України, у зв'язку з чим заявлено вимогу визнати укладеним договір від 22.02.2018 №32АZh1923-18 на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання, з додатком 1 "Розрахунок на виконання робіт".

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про визнання укладеним договору від 22.02.2018 №32AZH1923 з урахуванням протоколу розбіжностей від 24.04.2018 з 14.05.2018.

4. В обґрунтування зустрічної позовної заяви Товариство посилається на те, що договір від 22.02.2018 №32AZH1923 має бути укладений із урахуванням протоколу розбіжностей від 24.04.2018, оскільки редакція пунктів 2.2., 2.4., підпункту "а" пункту 3.1.4. договору, викладена у ньому, відповідає Правилам постачання природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496.

5. Житомиргаз у відзиві на позов вказує, що договір від 22.02.2018, в редакції позивача, не тільки враховує всі ризики, пов'язані з процедурою припинення газопостачання споживачам, за ініціативи відповідача, але й усуває їх повністю.

На думку позивача, позиція відповідача, що відновлення газопостачання, у випадку припинення газопостачання за ініціативи постачальника природного газу, має здійснюватись виключно за заявою останнього є такою, що не відповідає нормам діючого законодавства України та порушує права споживача природного газу, які закріплені Кодексом ГРМ та Типовим договором розподілу природного газу.

6. ТОВ "Нафтогаз-Альянс" заперечує проти задоволення первісного позову з підстав, аналогічних тим, що покладені в основу обґрунтування зустрічних позовних вимог.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/6850/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019, первісний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" про визнання укладеним договору №32AZh1923-18 від 22.02.2018 задоволено повністю.

Визнано укладеним договір №32AZh1923-18 на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання від 22.02.2018 в редакції, вказаній в резолютивній частині рішення.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про визнання укладеним договору №32AZH1923-18 від
22.02.2018 з урахуванням протоколу розбіжностей від 24.04.2018 відмовлено повністю.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

8.18.03.2019 (згідно з реєстраційним номером АГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/6850/18.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
28.03.2019 року у справі №910/6850/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г. М., Краснов Є. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/6850/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" залишено без руху до 08.05.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

22.04.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою на виконання ухвали Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/6850/18. До заяви скаржник долучив квитанцію № 45 від 22.04.2019 на суму 3 524 грн.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 23.05.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

12.22.05.2019 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на касаційну скаргу, до якого додано клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

В обґрунтування поважності пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу позивач за первісним позовом зазначив, що ухвалою Верховного Суду від
25.04.2019 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 17.04.2019, тобто мала місце описка в частині визначення строку на подання відзиву, тому просить вважати причини пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу та поновити строк.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

4. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію."

Враховуючи, що в ухвалі Верховного Суду від 25.04.2019 допущено описку в даті визначення строку для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, суд касаційної інстанції вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, поновити вказаний строк та прийняти відзив на касаційну скаргу.

13. У судове засідання 23.05.2019 з'явилися представники сторін. Представник відповідача за первісним позовом підтримав касаційну скаргу. Представник позивача за первісним позовом виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

14. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (скаржник, відповідач за первісним позовом) просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/6850/18, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.

На думку відповідача за первісним позовом, законом не передбачено для ТОВ "Нафтогаз-Альянс" обов'язку укладати з ПАТ "Житомиргаз" договір на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання.

Скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, якими, на думку суду, встановлюється такий обов'язок, є безпідставними, оскільки вказані Правила є підзаконним нормативно-правовим актом, а статті 179, 187 ГК України встановлюють обов'язковість укладення договору в силу закону. Крім того, зазначені Правила встановлюють, що укладення договору на припинення (обмеження) є правом постачальника - ТОВ "Нафтогаз-Альянс" та обов'язком для оператора ГРМ - ПАТ "Житомиргаз".

Також відповідач за первісним позовом вказує, що спірний договір в редакції позивача за первісним позовом не відповідає Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженому постановою КМУ від 08.12.2006 №1687, Правилам постачання природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, Кодексу газорозподільних систем, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

Скаржник вважає, що вибір шляху припинення постачання газу є правом постачальника, в разі обрання припинення постачання через залучення Оператора ГРМ, в даному випадку ПАТ "Житомиргаз", повідомлення надсилається постачальником такому оператору, а копія - споживачу, для постачальника не передбачено обов'язку надавати Оператору ГРМ докази вручення копії повідомлення споживача про таке припинення. Відповідач за первісним позовом вказує, що зазначений порядок повідомлення споживачів Оператором ГРМ підтверджується листом НКРЕКП №11430/16.3.1/7-18 від 03.12.2018, який не прийнятий апеляційним судом.

На думку ТОВ "Нафтогаз-Альянс", безпідставними є посилання судів на Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498. Скаржник вказує, що в п.9.1. договору передбачено декілька підстав припинення/обмеження розподілу природного газу споживачу, з яких до постачальника відноситься тільки п. п.3 цього пункту, а всі інші підстави - до Оператора ГРМ. У всіх інших випадках припинення газопостачання - це ініціатива Оператора ГРМ і відповідно припинення відбувається за його ініціативою.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, скаржник вказує, що перебуває в нерівному становищі в порівнянні з позивачем за первісним позовом, оскільки ринок робіт з припинення (обмеження) газопостачання перебуває у стані штучної монополії.

ТОВ "Нафтогаз-Альянс" вважає, що спірний договір в редакції Товариства відповідає Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженому постановою КМУ від 08.12.2006 №1687, Правилам постачання природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від
30.09.2015 №2496, Кодексу газорозподільних систем, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

16. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" проект договору №32AZH1923-18 від 22.02.2018 на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання (далі - Договір).

Публічним акціонерним товариством "Житомиргаз" було запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" укласти договір №32AZH1923-18 від
22.02.2018, зокрема, із наступними умовами:

"2.2. Замовник не менше ніж за 6 (шість) робочих днів до початку проведення робіт з припинення (обмеження) газопостачання споживачу надсилає Виконавцю по факсимільному зв'язку:

- письмове Доручення (заяву) на припинення (обмеження) газопостачання споживачу та пломбування вхідної запірної арматури (далі - Доручення);

- копію повідомлення (з позначкою про вручення споживачу Замовника) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання, яке було надіслано Замовником споживачу Замовника".

"2.4. Відновлення газопостачання споживачу здійснюється Виконавцем протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням Замовника (його споживача) про відновлення газопостачання та після усунення порушень (після письмового підтвердження Виконавцю Замовником врегулювання наслідків причин, за яких Замовник доручив Виконавцю здійснити припинення (обмеження) газопостачання споживачу) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання.".

"3.1.4. Надавати Виконавцю:

а) письмові доручення про припинення (обмеження) та пломбування вхідної запірної арматури та копію повідомлення (з позначкою про вручення споживачу Замовника) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання, яке було надіслано Замовником споживачу Замовника в строки і на умовах, викладених у п.
2.2. даного договору".

17.14.05.2018 Житомиргаз отримав лист №229/4 від 11.05.2018 від Товариства, до якого був доданий договір, що підписаний із Протоколом розбіжностей №1 від
24.04.2018 (далі - Протокол).

Із наданої копії Протоколу вбачається, що Товариство наполягає на укладенні договору в наступній редакції окремих пунктів, а саме:

"2.2. Замовник не менше ніж за 6 (шість) робочих днів до початку проведення робіт з припинення (обмеження) газопостачання споживачу надсилає Виконавцю по факсимільному зв'язку:

- письмове Доручення (заяву) на припинення (обмеження) газопостачання споживачу та пломбування вхідної запірної арматури (далі - Доручення);

- копію повідомлення про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання, яке було надіслано Замовником споживачу Замовника".

"2.4. Відновлення газопостачання споживачу здійснюється Виконавцем протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням Замовника про відновлення газопостачання та після усунення порушень (після письмового підтвердження Виконавцю Замовником врегулювання наслідків причин, за яких Замовник доручив Виконавцю здійснити припинення (обмеження) газопостачання споживачу) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання.".

" 3.1.4. Надавати Виконавцю:

а) письмові доручення про припинення (обмеження) та пломбування вхідної запірної арматури та копію повідомлення про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання, яке було надіслано Замовником споживачу Замовника в строки і на умовах, викладених у п. 2.2. даного договору".

18. Житомиргаз, частково прийнявши розбіжності Товариства щодо пункту 3.1.4., не погоджуючись із редакцією інших спірних пунктів, звернувся із первісним позовом до суду, в межах якого просить визнати укладеним договір в редакції Житомиргаз, доданій до позовної заяви.

19. Товариство, не погоджуючись із запропонованою позивачем за первісним позовом редакцією, звернулось до суду в межах даної справи із зустрічною позовною заявою, в межах якої просить суд визнати укладеним договір з урахуванням Протоколу розбіжностей від 24.04.2018.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

20. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції беручи до уваги, що Товариством пропущений строк на складення та направлення протоколу розбіжностей, передбаченого частиною 5 статті 181 ГК України, дійшов висновку про наявність підстав визнання спірного договору укладеним у редакції Житомиргаз та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, судом встановлено, що право здійснення робіт по припиненню (обмеженню) газопостачання є виключним правом оператору ГРМ, тобто в межах даного спору Житомиргаз. При цьому, припинення газопостачання постачальником, яким є Товариство, можливо лише у разу укладення договору з оператором ГРМ.

Отже, оскільки Товариство є постачальником, який обмежений у вчиненні дій щодо припинення (обмеження) газопостачання, то його дії регламентуються вищевказаними положеннями кодексу ГРМ та Правил, якими в свою чергу передбачено обов'язок Товариства надсилати споживачу (з позначкою про вручення) відповідне письмове повідомлення про припинення та надання такого повідомлення оператору ГРМ.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що запропонована Житомиргаз редакція пунктів 2.2., 2.4. та 3.1.4. узгоджується з приписами норм чинного законодавства.

Крім того, судом встановлені обставини відсутності доказів в обґрунтування правової підстави для врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні вищезазначеного договору, які в обсязі предмета доказування у даній справі в межах зустрічної позовної заяви належним чином Товариством не доведені, що свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що інші доводи та заперечення Товариства не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення

21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

VІІ. Позиція Верховного Суду

22. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

23. Відповідно до ч.3 ст.179 Цивільного кодексу України:

"Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування."

Отже дана норма передбачає, що укладення господарського договору є обов'язковим саме для сторін (а не однієї сторони), якщо існує пряма статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Скаржник сам зазначає в касаційній скарзі, що відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, укладення договору на припинення (обмеження) є саме обов'язком для оператора ГРМ - ПАТ "Житомиргаз" і саме скаржник подав відповідний зустрічний позов про визнання укладеним вказаного договору на власних умовах.

24. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2, 4, 5, 7 ст.181 Господарського кодексу України:

"1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими."

25. Скаржник сам зазначає в касаційній скарзі, що перебуває в нерівному становищі в порівнянні з позивачем за первісним позовом, оскільки ринок робіт з припинення (обмеження) газопостачання перебуває у стані штучної монополії, тому що ПАТ "Житомиргаз" є єдиним суб'єктом ринку природного газу, який має можливість здійснити примусове припинення газопостачання.

26. Крім того, судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів встановлено, що Житомиргаз направив проект договору, а Товариство отримало проект договору 01.03.2018. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями з офіційного сайту кур'єрської компанії Welt Express Worldwide Ltd.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу вбачається, що Товариство склало спірний протокол 24.04.2018 та направило його 11.05.2018.

Житомиргаз отримав спірний протокол 14.05.2018, що підтверджується відтиском штемпелю вхідної кореспонденції позивача за первісним позовом. При цьому, Товариством доказів протилежного до суду не надано.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні зауважував, що оскільки укладення договору не є обов'язковим, в силу приписів спеціального законодавства, то складання протоколу розбіжностей може бути здійснено в строк відмінний від передбаченого приписами Господарського кодексу України. Водночас, суди не погодилися із такими твердженнями Товариства оскільки правовідносини, що склалися між сторонами за своїм правовим характером є господарськими, а тому право Товариства, як постачальника, на укладення договору на проведення робіт з припинення (обмеження) газопостачання не нівелює приписів Господарського кодексу України щодо порядку та строків укладення договору та погодження його умов (розбіжностей).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх умов договору, не складено протокол про узгодження розбіжностей, що зумовило звернення Житомиргаз із позовом до суду.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, отримавши 14.05.2018 протокол розбіжностей, позивач за первісним позовом звернувся до суду 29.05.2018, що підтверджується поштовою накладною кур'єрської компанії Welt Express Worldwide Ltd.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції фактично встановлено, що первісний позивач діяв у межах вимог та строку, передбачених положеннями вищевказаною частиною 7 статті 181 ГК України.

27. За викладених обставин, колегія суддів касаційного суду доходить висновку про суперечливість та непослідовність доводів скаржника в цій частині та відхиляє їх з підстав, зазначених вище.

28. Відповідно до п.14 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496:

"14. За необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за №703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу.

Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС. Для цього у постачальника має бути укладений з Оператором ГРМ/ГТС договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам. За необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ/ГТС постачальник надсилає Оператору ГРМ/ГТС відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу/транспортування природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно обмежити чи припинити розподіл (транспортування) природного газу на об'єкт (об'єкти) споживача. У такому разі Оператор ГРМ/ГТС відповідно до умов укладеного договору на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання, здійснює відповідне обмеження чи припинення розподілу/транспортування природного газу з дотриманням правил безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема Кодексу газорозподільних систем або Кодексу газотранспортної системи.

У разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов'язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися Оператором ГРМ/ГТС, ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу."

Згідно з п. п.3 п.3.2. Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 вересня 2017 року №1156 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 2 листопада 2017 року №1335) (далі - Мінімальні стандарти):

"До мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні постачальником послуг постачання природного газу належать:

3) надання повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність припинення/обмеження газоспоживання:

- для непобутових споживачів - у строк не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення/обмеження;

- для побутових споживачів - у строк не менше ніж за три дні до дати припинення газопостачання."

Комплексний аналіз положень двох вищевказаних нормативних актів свідчить про встановлений в них обов'язок саме постачальника за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання надіслати споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність саме споживачем самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) попередньо до вжиття постачальником заходів з примусового обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.

29. Разом з тим, згідно з підпунктом 3 абзацу 1 та абзацом 2 пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 за № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824:

"Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1-5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ."

Згідно з п.6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 за №1687:

"6. Споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб.

З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерговугіллям формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції."

Комплексний аналіз норм двох вищевказаних нормативних актів свідчить про встановлений в них обов'язок вже саме Оператора ГРМ надіслати споживачу повідомлення і саме про примусове обмеження чи припинення газопостачання споживачу, а не про необхідність споживачем самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду.

30. Як вбачається з первісного позову, Публічним акціонерним товариством "Житомиргаз" було запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" укласти договір №32AZH1923-18 від 22.02.2018, зокрема, із наступними умовами:

"2.2. Замовник не менше ніж за 6 (шість) робочих днів до початку проведення робіт з припинення (обмеження) газопостачання споживачу надсилає Виконавцю по факсимільному зв'язку:

- письмове Доручення (заяву) на припинення (обмеження) газопостачання споживачу та пломбування вхідної запірної арматури (далі - Доручення);

- копію повідомлення (з позначкою про вручення споживачу Замовника) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання, яке було надіслано Замовником споживачу Замовника".

"3.1.4. Надавати Виконавцю:

а) письмові доручення про припинення (обмеження) та пломбування вхідної запірної арматури та копію повідомлення (з позначкою про вручення споживачу Замовника) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання, яке було надіслано Замовником споживачу Замовника в строки і на умовах, викладених у п.
2.2. даного договору".

31. З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, що запропонована Житомиргаз редакція пункту 2.2. та підпункту "а" пункту 3.1.4. договору №32AZh1923-18 на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання повністю узгоджується з вищенаведеними приписами норм чинного законодавства, а запропоновані позивачем умови договору є такими, що гарантують кожному споживачу природного газу дотримання їхніх прав в частині недопущення припинення газопостачання з порушенням процедури такого припинення.

32. Також місцевий та апеляційний суди вірно вказали, що системний аналіз вищенаведених норм Кодексу ГРМ та Правил постачання природного газу свідчить, що право на здійснення саме робіт по припиненню (обмеженню) газопостачання є виключним правом оператора ГРМ, тобто, в межах даного спору - ПАТ "Житомиргаз".

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, припинення газопостачання постачальником, яким є Товариство, можливе лише у разі укладення договору з оператором ГРМ.

Отже, укладення Договору на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання є обов'язковим для відповідача за первісним позовом в силу всіх вищенаведених судами трьох інстанцій правових норм.

При цьому, вищезазначені правові норми Господарського кодексу України, Кодексу ГРМ та Правил постачання природного газу не вказують на можливість укладення такого договору лише за ініціативою постачальника.

З огляду на зазначене, заперечення скаржника з цього приводу, які полягають у тому, що ПАТ "Житомиргаз" не мало підстав для передачі даного спору до суду, оскільки укладення такого договору нібито не є обов'язковим в силу закону, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

У даному контексті судами попередніх інстанцій (як і судом касаційної інстанції) обґрунтовано взято до уваги також ту обставину, що і саме Товариство скористалось правом на подання зустрічного позову, який в свою чергу був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом позивача (ПАТ "Житомиргаз"), що, з огляду на вимоги зустрічного позову, не узгоджується з вищевказаними доводами скаржника, адже, як зазначено вище, в зустрічному позові заявлено про визнання спірного Договору укладеним, але вже в редакції відповідача.

33. Щодо умови пункту 2.4. Договору у запропонованій позивачем за первісним позовом редакції, згідно якого "Відновлення газопостачання споживачу здійснюється Виконавцем протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням Замовника (його споживача) про відновлення газопостачання та після усунення порушень (після письмового підтвердження Виконавцю Замовником врегулювання наслідків причин, за яких Замовник доручив Виконавцю здійснити припинення (обмеження) газопостачання споживачу) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання.", колегія суддів касаційного суду зазначає, що така умова відповідає положенням пункту 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, у відповідності до якого відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

34. Крім того, між споживачами природного газу та оператором газорозподільних систем, тобто позивачем за первісним позовом, укладено Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу).

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Тобто, Типовий договір розподілу природного газу укладається в один з трьох варіантів: (1) підписання споживачем заяви-приєднання до Типового договору розподілу природного газу; (2) оплата за послуги з розподілу природного газу; (3) споживання природного газу.

З огляду на вказане, має значення зміст пункту 9.2. Типового договору розподілу природного газу, згідно якого відновлення газопостачання здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням Споживача про відновлення газопостачання та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання.

35. Вищенаведений пункт 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ також вказує, що відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Отже, у будь-якому випадку обов'язковою та виключною умовою відновлення споживання природного газу споживачу є усунення ним підстав, які були визначені як підстави для припинення розподілу природного газу.

Відтак, позиція відповідача стосовно того, що відновлення газопостачання у випадку припинення газопостачання за ініціативи постачальника природного газу має здійснюватись виключно за заявою останнього є такою, що не відповідає нормам діючого законодавства України та порушує права споживача природного газу, які закріплені Кодексом ГРМ та Типовим договором розподілу природного газу, а виключення такої умови поставить споживача природного газу у становище, коли споживач буде цілком і повністю залежати від волі постачальника природного газу в питанні відновлення газопостачання.

Отже, запропонована Житомиргаз редакція пункту 2.4. договору №32AZh1923-18 на виконання робіт з припинення (обмеження) газопостачання також відповідає умовам чинного законодавства.

Посилання скаржника на лист НКРЕКП №11430/16.3.1/7-18 від 03.12.2018 (наданий суду апеляційної інстанції 19.12.2018) обґрунтовано не прийняте апеляційним судом до уваги, оскільки відповідно до Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Отже, лист комісії, на який посилається Товариство, не носить обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома, і має оцінюватися з урахуванням положень вищенаведених нормативно-правових актів.

36. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

37. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

38. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/6850/18 - без змін.

39. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/6850/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/6850/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський