Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.07.2016 року у справі №910/20585/14
Ухвала КГС ВП від 26.04.2018 року у справі №910/20585/14
Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №910/20585/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20585/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "БГ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (далі - Банк),

представник позивача - Шалашова В.І. - адвокат (посвідчення від 11.07.2017 №1772),

відповідач - приватне акціонерне товариство "Донецьксталь" Металургійний завод" (далі - Завод),

представник Заводу - не з'яв.,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інекс Ріал Істейт" (далі - ТОВ "Інекс Ріал Істейт"),

представник ТОВ "Інекс Ріал Істейт" - не з'яв.,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Калина Трейд" (далі - ТОВ "Калина Трейд"),

представник ТОВ "Калина Трейд" - Дмитренко О.В. - адвокат (посвідчення від 15.03.2012 №215),

розглянув касаційну скаргу Банку

на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.12.2014 (суддя Сівакова В.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А. і Тищенко О.В.)

зі справи №910/20585/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Перший"

до: Заводу;

ТОВ "Інекс Ріал Істейт"

про солідарне стягнення 74 639 603,97 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про солідарне стягнення з відповідачів (Заводу і ТОВ "Інекс Ріал Істейт") 74 639 603,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю заборгованості у зазначеній сумі за кредитним договором та договором поруки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018: здійснено заміну позивача - публічного акціонерного товариства "Банк Перший" на публічне акціонерне товариство "БГ Банк"; здійснено заміну відповідачів: приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" Металургійний завод" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Ріал Істейт" на належного відповідача - ТОВ "Калина Трейд"; затверджено мирову угоду від 17.11.2014, укладену між Банком та ТОВ "Калина Трейд" (далі - Мирова угода), текст якої наведено в зазначеній ухвалі; провадження у даній справі припинено; стягнуто з ТОВ "Калина Трейд" на користь Банку 73 080 грн. витрат зі сплати судового збору; встановлено, що дана ухвала набирає законної сили з 15.12.2014, і строк пред'явлення її до виконання - до 15.12.2015; стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою визначено Банк, боржником - ТОВ "Калина Трейд".

Згадані ухвалу і постанову мотивовано існуванням підстав для процесуального правонаступництва, заміни відповідачів у справі і наявністю спільної заяви Банку і ТОВ "Калина Трейд" про затвердження Мирової угоди.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк просить скасувати оскаржувані ухвалу і постанову з даної справи і направити останню на розгляд до господарського суду міста Києва.

Скаргу мотивовано незаконністю та необґрунтованістю відповідних судових актів. Зокрема, на думку скаржника:

- судом не надано оцінки "спеціальним нормам, спрямованим на встановлення нікчемності правочинів";

- судами не враховано, що представник ТОВ "Калина Трейд" не мав повноважень представляти інтереси підприємства в суді, зокрема щодо підписання Мирової угоди;

- судами не взято до уваги відсутність у ТОВ "Калина Трейд" права на укладення Мирової угоди в даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Калина Трейд" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що мотиви та підстави, зазначені у скарзі, є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення зі справи ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, і просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва, яка оскаржується, - без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, що:

- за доводами позивача, між ним і Заводом було укладено кредитний договір від 20.02.2013 №8/L-0213/978 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Завод отримав кредит у розмірі 10 000 000 євро; у подальшому ліміт кредитування було визначено у 4 242 241,65 євро з датою повернення кредиту - 28.01.2015. Позичальником неодноразово порушувалися умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами;

- умовами Кредитного договору було передбачено, зокрема:

право банку вимагати від позичальника повернення кредиту раніше 28.01.2015 у разі настання певних обставин, якими є, в тому числі, несплата або часткова несплата позичальником у встановлений строк суми процентів;

що за рішенням уповноваженого органу банку та на його письмову вимогу, направлену позичальнику, банк має право вимагати, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити заборгованість у повному обсязі в інші строки, визначені у відповідному рішенні банку та письмовій вимозі;

- 07.08.2014 кредитним комітетом позивача прийнято рішення про зобов'язання Заводу достроково, до 14.08.2014, повернути кредит у повному обсязі, сплатити нараховані та несплачені проценти;

- позивачем було надіслано Заводу відповідну вимогу, але вона Заводом не виконана, й заборгованість становить 4 245 241,65 євро (зі сплати суми кредиту), 42 039,68 євро (зі сплати прострочених процентів за користування кредитом), 28 478,50 євро (зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом) і 9 689,63 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, а всього (в еквіваленті) 74 639 603,97 грн.;

- при цьому протягом 2013-2014 років сторонами неодноразово вносилися зміни й доповнення до Кредитного договору; з урахуванням таких змін позивачем був наданий Заводу кредит у розмірі 4 245 241, 65 євро на строк до 25.01.2015;

- 01.08.2014 позивачем та ТОВ "Інекс Ріал Істейт" укладено договір поруки № 24 (далі - Договір поруки), за яким назване товариство прийняло на себе зобов'язання щодо солідарного виконання обов'язків позичальника відповідно до умов Кредитного договору і зобов'язалося протягом 1 банківського дня з моменту отримання письмового повідомлення банку виконати зобов'язання за Договором поруки. Відповідна вимога була вручення названому підприємству, але й ним заборгованість на сплачено;

- наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду;

- Заводом було подано до місцевого господарського суду клопотання про заміну неналежних відповідачів - Заводу та ТОВ "Інекс Ріал Істейт" на ТОВ "Калина Трейд";

- позивачем було подано суду копію статуту Банку, з якого вбачається, що Банк є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків публічного акціонерного товариства "Банк Перший" (позивача у справі), що підтверджено й витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.12.2014;

- 17.11.2014 між позивачем, Заводом і ТОВ "Калина Трейд" укладено договір про переведення боргу № 17112014 (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до якого Завод перевів свій борг (обов'язки) за Кредитним договором на ТОВ "Калина Трейд", в якому, зокрема, зазначено, що його сторони обізнані з тим, що порука або застава, встановлена як Заводом, так і іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником;

- відтак Договір поруки є припиненим з 17.11.2014, а Завод та ТОВ "Інекс Ріал Істейт" не є особами, що мають відповідати перед позивачем за Кредитним договором, - такою особою є ТОВ "Калина Трейд";

- 15.12.2014 суду подано спільну заяву Банку та ТОВ "Калина Трейд" про затвердження Мирової угоди. Остання з боку позивача підписана представником Банку Валещук Р.І., з боку відповідача - директором ТОВ "Калина Трейд" Іванець А.В., які мають повноваження на вчинення відповідних дій.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- законність Договору про переведення боргу була предметом розгляду у справі №904/5035/15, у якій рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 відмовлено в позові Банку до ТОВ "Калина Трейд" і Заводу про визнання відповідного договору недійсним. Доказів недійсності даного договору до Касаційного господарського суду також надано не було;

- вчинення Мирової угоди відбулося 17.11.2014, а довіреність, видана 03.11.2014 Валещуку Р.І., уповноважувала останнього від імені Банку закінчувати справу мировою угодою, а також підписувати всі документи, які пов'язані з виконанням цієї довіреності. Тому відкликання на дату проведення судового засідання довіреності на представництво інтересів Банку, виданої 03.11.2014 Валещуку Р.І. не доводить відсутності повноважень вказаної особи згідно з довіреністю від 03.11.2014 на дату підписання Мирової угоди, затвердженої судом.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Банку з ухвалою місцевого господарського суду від 15.12.2014 з даної справи (зокрема затвердженою цією ухвалою мировою угодою), яку (ухвалу) залишено без змін судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення згаданої ухвали місцевого господарського суду):

- умови мирової угоди СТОРІН викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах; мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків СТОРІН щодо предмету позову; про затвердження мирової угоди СТОРІН господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (частина перша статті 78);

- господарський суд припиняє провадження у справі, якщо СТОРОНИ уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом (пункт 7 частини першої статті 80).

Отже, мирова угода може бути укладена лише СТОРОНАМИ у справі. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, Мирову угоду укладено Банком (як правонаступником публічного акціонерного товариства "Банк Перший") і ТОВ "Калина Трейд" 17.11.2014, причому ТОВ "Калина Трейд" визнано належним відповідачем у справі лише 15.12.2014 (з винесенням відповідної ухвали місцевим господарським судом). Отже, на момент укладення Мирової угоди ТОВ "Калина Трейд" НЕ МАЛО статусу відповідача в даній справі, а, отже, НЕ МАЛО й права на укладення Мирової угоди в ній. Тому, затверджуючи цю Мирову угоду та припиняючи у зв'язку з цим провадження у справі, суд першої інстанції припустився порушення наведених положень частин першої, третьої і четвертої статті 78 та пункту 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в зазначеній редакції), а суд апеляційної інстанції, своєю чергою, на це уваги не звернув і помилки місцевого господарського суду не виправив, припустившись у зв'язку з цим того ж самого порушення, а також і порушення частини другої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) щодо законності судового рішення і статті 280 названого Кодексу (в тій же редакції), не скасувавши ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і не направивши останню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Наведене не спростовується доводами відзиву на касаційну скаргу про те, що "в зв'язку зі зміненими обставинами, а також у зв'язку з наявністю впевненості сторін про те, що в зв'язку з укладенням зазначеного договору переведення боргу безумовно має відбутися заміна відповідача в судовому процесі у даній справі". Підстав для такої "впевненості" у сторін Мирової угоди не було з огляду на наведені норми ГПК України. Що ж до посилання скаржника на те, що процесуальне законодавство "не містило вимог щодо дати укладення мирової угоди між сторонами", то це не спростовує тих фактів, що в даній Мировій угоді дата її укладення таки була зазначена, і сама названа угода укладена за участю особи, яка не була стороною у справі, що прямо суперечило наведеним положенням статті 78 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду (частина шоста статті 310 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції).

Сторонами не порушувалося питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом касаційної скарги в даній справі.

Керуючись статтями 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БГ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі № 910/20585/14 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков