Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №904/12329/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/12329/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 (суддя Васильєв О.Ю.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 352 530, 12 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 до Господарського суду Дніпропетровської області міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 352530,12 грн. (з яких: 340485,72 грн. - плата за користування вагонами, 12044,40 грн. - збір за зберігання вантажу).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/М-12-2/14-1438/НЮдч від 21.09.2012 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "ПГЗК" , яка примикає до станції Терни і Рядова ПАТ "Українська залізниця", та норм чинного законодавства щодо оплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та відповідно, правомірністю нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

07.12.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та прийняти нове рішення, яким справу №904/12329/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою №904/12329/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2018 року у справі № 904/12329/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

За приписами підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

12.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження, здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 27.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 провадження за касаційною скаргою у справі №904/12329/16 було зупинено до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №904/7360/17.

04.07.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про поновлення провадження за вказаною касаційною скаргою та її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (скаржник, відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій помилково розцінили акти загальної форми у їх сукупності як належний доказ, який обґрунтовує правильність дій позивача, які полягають у видачі наказів №691 від 30.06.2016, №694 від 01.07.2016, №714 від 06.07.2016 та затримці спірних вагонів на підходах до станції.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів зайнятості передбачених п.6 Тимчасової угоди колій та не доведено вину скаржника у зайнятості вищевказаних колій, що спричинило затримку спірних вагонів на підходах до ст. Терни, тобто, вагони затримувалися на підходах до ст. Терни з причин, що не залежать від скаржника, а судами не досліджені всі обставини, які спричинили затримку спірних вагонів.

На думку скаржника, судами не прийнято до уваги, що в силу приписів п.16.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411, рухом поїздів на ділянці повинен керувати тільки один працівник - поїзний диспетчер, який відповідає за виконання графіку руху поїздів на ділянці, що кореспондується з п.4.1. Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 №5076. Згідно з п.13.2.1., п.14.2. вказаної Інструкції приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції. Відповідач вказує, що Залізницею, на виконання п.16.4. Правил технічної експлуатації залізниць України, було забезпечено наявність вільних приймально-здавальних колій на ст. Терни, що унеможливлює нарахування спірних платежів на адресу скаржника, з урахуванням протиправності.

Відповідач зазначає, що судами не враховано, що відповідно до п.16.6. розділу 16 наказу Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 "Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України", приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції, і тільки при відкритому вхідному світлофорі, а пасажирських поїздів, крім того, на колії, обладнані колійними пристроями автоматичної локомотивної сигналізації.

Також скаржник вказує, що судами не враховано, що позивач неправомірно посилається на акти загальної форми, що стосуються наказів №691 від 30.06.2016, №694 від 01.07.2016, №714 від 06.07.2016, у зв'язку з тим, що на момент видачі наказів вагони знаходились на шляху перевезення, тобто їх ще не було затримано, та в комерційному і технічному відношенні не були готові до видачі на під'їзний шлях відповідача.

Відповідач вважає, що судами проігноровано, що позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, тому відсутні законні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені ст. 119 Статуту, та збору за зберігання вантажу, передбаченого ст. 46 Статуту.

На думку скаржника, судами не враховано висновок семантико-текстуального дослідження писемного мовлення, наданий Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз 26.06.2017. Відповідач вважає, що якщо станцією призначення є станція Терни, то накази про затримку вагонів можуть видаватися лише на станції Рядова, тому видання наказів №691 на станції Девладово, №694 на станції Приворот, №714 на станції Савро, а відповідно і нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу за час затримки спірних вагонів за цими наказами, є незаконними.

Разом з тим, відповідач зазначає, що судами не прийнято до уваги, що у справі №904/5642/16 було призначено експертизу, за результатами якої отримано висновок ТОВ "Судова незалежна експертиза" №СЕ-1222-10-767.17 від 15.03.2017 судової експертизи. Відповідач звернувся до ТОВ "Судова незалежна експертиза" для отримання додаткових роз'яснень щодо дослідження, відповідно до яких експертом розтлумачено, що для забезпечення нормальної роботи станції Терни необхідно 3 вільні колії. Крім того, на думку скаржника, судами проігноровано, що відповідач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про витребування від позивача документів для можливості підтвердження своєї правової позиції, проте, дане клопотання було відхилено судом, а відповідач позбавлений права доказування зазначеної інформації. Скаржник вважає, що посилання судів на те, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься лише до технології диспетчера, для чого необхідні спеціальні знання, тобто, відсутня можливість оспорювання дій диспетчера, спростовується висновками Вищого господарського суду України у постановах від 15.03.2017 у справі №904/4202/16 та від 04.10.2017 у справі №904/6081/16.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судом першої інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі встановлено, що 21.09.2012 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (Залізниця) та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Власник колії) уклали Договір № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", за умовами п. 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станцій Терни та Рядова Придніпровської залізниці стрілками № № 2, 4, 6 до колій № 6 та № 8 станції Терни, стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", які встановлено: по станції Терни біля маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції Терни, маневрового світлофору М 08, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни, маневрового світлофору М 06, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова: біля вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.

Пунктом 20 договору передбачено, що останній укладається терміном на п'ять років з 29.10.2012 р. до 28.10.2017 р.

Відповідно до п.4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії Власника.

Згідно з п. 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Пунктом 15 договору сторони узгодили, що Власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

За залізничними накладними Залізницею було прийнято до перевезення у власних вагонах вантаж на адресу одержувача - ПАТ "Північний ГЗК".

Відповідно до зазначених накладних, станція та залізниця призначення - Терни Придніпровської залізниці.

Згідно наказу № 691 від 30.06.2016 р. об 23:01 год. були затримані вагони на станції Девладово Придніпровської залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником - ПАТ "Північний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці, що прибули на адресу ПрАТ "Північний ГЗК", а також у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу № 691 від 30.06.2016 р. затримці підлягали вагони № № голова № 53529780 - хвіст № 56396310 у кількості 59 вагонів, індекс поїзда 4005-03-4573 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді № 2280.

Судом першої інстанції встановлено, що за наведеним фактом, станцією затримки вагонів - Девладово Придніпровської залізниці складений Акт про затримку вагонів № 19 від 30.06.2016 р., що прибули поїздом № 2280 - 30.06.2016 р. о 23:00 год. на адресу ПАТ "Північний ГЗК". Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу.

На підставі наведених обставин складений акт загальної форми ГУ-23 № 306 від 30.06.2016 р. Повідомлення про затримку вагонів № 233 отримане Відповідачем - 01.07.2016 р. о 00:15 год.

Відповідно наказу № 694 від 01.07.2016 р. о 4:33 год. були затримані вагони на станції Приворот Придніпровської залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником - ПАТ "Північний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці, що прибули на адресу ПрАТ "Північний ГЗК", а також у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу № 694 від 01.07.2016 р. затримці підлягали вагони № № голова № 55552012 - хвіст № 56438252 у кількості 55 вагонів, індекс поїзда 4568-43-4573 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3606.

Судом встановлено, що за наведеним фактом станцією затримки вагонів - Приворот Придніпровської залізниці складений Акт про затримку вагонів № 28 від 01.07.2016 р., що прибули поїздом № 3606 01.07.2016 о 04:32 год. на адресу ПАТ "Північний ГЗК". Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу.

На підставі наведених обставин, складений Акт загальної форми ГУ-23 № 28 від 01.07.2016 р. Повідомлення про затримку вагонів № 235 отримане Відповідачем- 01.07.2016 р. о 05:20 год.

Згідно наказу № 714 від 06.07.2016 р. об 9:15 год. були затримані вагони на станції Савро Придніпровської залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником - ПАТ "Північний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці, що прибули на адресу ПрАТ "Північний ГЗК", а також у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу № 714 від 06.07.2016 р. затримці підлягали вагони № № голова № 56071616 - хвіст № 67343913 у кількості 55 вагонів, індекс поїзда 3710-57-4573 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді № 1461.

Судом встановлено, що за наведеним фактом станцією затримки вагонів - Савро Придніпровської залізниці складений Акт про затримку вагонів № 137 від 06.07.2016 р., що прибули поїздом № 1461 - 06.07.2016 р. о 04:00 год. на адресу ПрАТ "Північний ГЗК". Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу.

На підставі наведених обставин складений Акт загальної форми ГУ-23 № 137 від 06.07.2016 р. Повідомлення про затримку вагонів № 249 отримане Відповідачем- 06.07.2016 р. о 10:00 год.

При цьому на станції Терни Придніпровської залізниці під час дії наказу № 691 від 30.06.2016 р., № 694 від 01.07.2016 р. та № 714 від 06.07.2016 р. були складені акти загальної форми ГУ-23 за весь час затримки вагонів на станції підходу Девладово, Приворот та Савро до станції призначення по вищезазначеним наказам № № 3112, 3113, 3120, 3121, 3122, 3123, 3127, 3128, 3130, 3134, 3136, 3138, 3139, 3145, 3147, 3148, 3151, 3167, 3168, 3170, 3171, 3172, 3173, 3174, 3175, 3177, 3179, 3180, 3183, 3188, 3190, 3191, 3196, 3197, 3198, 3200, 3201, 3208, 3209, 3210, 3211, 3212, 3219, 3220, 3221, 3224, 3225, 3226, 3227, 3236, 3241, 3248, 3249, 3256, 3257, 3260, 3261, 3262, 3264, 3265, 3266, 3267, 3268, 3276, 3293, 3299 та 3300 по причині несвоєчасного вивільнення колій Відповідачем.

Відтак, предметом спору є вимога ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" про стягнення з ПАТ "Північний ГЗК" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абзацу 1 ст. 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що Залізниця своєчасно повідомила відповідача про готовність Залізниці передати вагони на під'їзну колію Відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми про віднесення на відповідальність вантажовласника, що підтверджується відповідними записами-повідомленнями, відображеними у Книзі ф. ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці.

Так, враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях Савро, Рядова та Жовті Води Придніпровської залізниці позивачем розраховано плату за користування вагонами у загальній сумі 340 485,72 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № № 11079267, 12079271, 09079265, 08079177, 090791787 09079266, 10079269, 08079268, 08079299, 08079176, 08079261, які підписані представником відповідача із застереженням, що вагони затриманні в шляху призначення з незалежних від відповідача причин.

Крім того, позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у загальній сумі 12044,40 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 18079040, яка з боку відповідача також підписана із застереженням, що на момент видачі вищезазначених наказів по прилеглій станції - Терни були вільні шляхи прийому.

За приписами ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ст. 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії ( договором на подачу та забирання вагонів ).

Згідно з ч.ч.1,2 та 7-9 ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів та пп. 2.1. п. 2 Тарифного керівництва № 1 збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (одиниці) справляється в розмірі 5, 90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п. 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Згідно з п. п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання ( телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) ( п. п. 9, 10 Правил ).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Згідно з п.12 вказаних Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Судом першої інстанції встановлено, що станціями затримки Савро, Рядова та Жовті Води та станцією призначення Терни Придніпровської залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції підходу за наказом № 691 від 30.06.2016 р., № 694 від 01.07.2016 р. та № 714 від 06.07.2016 р., відповідно до Тарифного керівництва № 1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за №340/16356 ) розрахована плата за користування спірними вагонами за Відомостями форми ГУ-46 № № 11079267, 12079271, 09079265, 08079177, 090791787 09079266, 10079269, 08079268, 08079299, 08079176, 08079261 у загальній сумі 340 485,72 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 18079040 у загальному розмірі 12 044, 40 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та відповідно про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Положеннями п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами та містять підписи відповідних осіб.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано їх відхилив, пославшись на те, що взаємовідносини сторін щодо подачі та забирання вагонів регулюються Договором № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни, Рядова ДП "Придніпровської залізниці". Відповідно до п.6 цього договору "Вагони, що прибули на станцію Терни для ПАТ "Північний ГЗК" подаються локомотивом залізниці на одну з колій № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. При цьому, зайнятість приймально-відправних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з "Північного ГЗК", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Наведене знайшло підтвердження у п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 р. за № 50/1854.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Даний висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в листі від 12.06.2014 №0701-11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах № № 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.

Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію.

Вказані факти засвідчено в складених на станції призначення Терни актах загальної форми ф. ГУ-23 № № 3112, 3113, 3120, 3121, 3122, 3123, 3127, 3128, 3130, 3134, 3136, 3138, 3139, 3145, 3147, 3148, 3151, 3167, 3168, 3170, 3171, 3172, 3173, 3174, 3175, 3177, 3179, 3180, 3183, 3188, 3190, 3191, 3196, 3197, 3198, 3200, 3201, 3208, 3209, 3210, 3211, 3212, 3219, 3220, 3221, 3224, 3225, 3226, 3227, 3236, 3241, 3248, 3249, 3256 , 3257, 3260, 3261, 3262, 3264, 3265, 3266, 3267, 3268, 3276, 3293, 3299 та 3300, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень. Позивач у відповідності до п. 5 договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію Відповідача вагони, щодо яких станцією Терни складено зазначені акти. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

Відповідач не надав відповідного доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові заперечення представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Що стосується доводів скаржника про те, що затримка вагонів відбулася з вини залізниці, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. При цьому, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005 р. за № 5076 визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між Залізницею та ПрАТ "Північний ГЗК" про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями ЄТП.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, у т.ч. поїздів відповідача.

Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Визначення наявності або відсутності технічної можливості у залізниці доставити спірні вагони, затримані на підходах, відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів (лист ВГСУ від 12.06.2014 р. № 0701-11/96/715/14).

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного суду відхилила решту доводів Відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги, які зводяться до оцінки дій диспетчерів з руху поїздів під час затримки означених вагонів, оскільки, як зазначено вище, для аналізу таких дій необхідно враховувати не лише наявність вільних колій на станції призначення в момент видання наказу про затримку вагонів на підходах до такої станції, а й низку інших чинників, які впливають на рух усіх поїздів та технологічних операцій як на спірній та суміжній ділянках залізниці загального користування, так і на під'їзних коліях відповідача, без встановлення яких неможливо дослідити та встановити факт "штучної затримки" вагонів з вини відповідача.

Відтак лише безпосереднє дослідження судом графіків руху поїздів на конкретній ділянці, не надасть можливості перевірити правильність дій диспетчерів залізниці.

Доказами вини Відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів - є акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф. ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46, та накладні оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст.119, 125 Статуту залізниць України, умовам Договору сторін.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за наказами через скупчення на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто, з вини відповідача, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.

Доводи відповідача про те, що господарськими судами було порушено пункти 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, приписи Правил технічної експлуатації залізниць України, статті 46, 119 Статуту, є безпідставними, оскільки господарські суди правильно застосували вказані норми до даних правовідносин.

Що ж до аргументу відповідача про відсутність його вини у затримці спірних вагонів, то, за висновком судів першої та апеляційної інстанції, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актами форми ГУ-23а, ГУ-23, підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту.

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.

Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).

Твердження скаржника про те, що одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є неправомірним, спростовується з'ясованим попередніми інстанціями змістом пункту 15 Договору, яким передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.

При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №904/7360/17, від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17, прийнятих об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, а також у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 904/12334/16 та від 03.04.2018 у справі № 904/11914/16.

Колегія суддів касаційного суду по даній справі повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначених постановах Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про доведеність фактів, наведених позивачем, що саме з вини відповідача відбулася затримка вагонів, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №904/12329/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №904/12329/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський