Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.01.2022 року у справі №914/1345/20
Постанова КГС ВП від 26.01.2022 року у справі №914/1345/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1345/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 (суддя Долінська О. З. )

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 (головуючий суддя Желік М. Б., судді Галушко Н. А., Орищин Г. В. )

у справі № 914/1345/20

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

до 1) Приватного підприємства "Едель" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Куйбіда-Кришкевич Христина Василівна

і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Грищенко О. М., представник третьої особи -2 - Цукорник С. Г., та третя особа ОСОБА_1. - особисто)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" (далі - позивач, АТ "МІБ") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Едель" (далі - відповідач-1, ПП "Едель"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс" (далі - відповідач-2, ТОВ "Новодім Сервіс") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48059288 від 01.08.2019.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що після здійснення 17.03.2018 державної реєстрації права власності на нерухоме майно (в порядку задоволення вимог іпотекодержателя) на території комплексу виявлено самочинно збудовані окремі приміщення та перебудови, а 04.10.2019 позивачу стало відомо про факт незаконної реєстрації прав на ці нежитлові будівлі.

3. Позовні вимоги, з посиланнями на приписи частини 2 статті 5, пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Постанова КМУ №1127), аргументовані тим, що спірна державна реєстрація за відповідачем-2 права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля прохідної, що позначена літерою Є, площею 5,6 кв. м; нежитлова будівля, що позначена літерою 3-2, площею 274,6 кв. м; нежитлова будівля, що позначена літерою Ж, площею 207,5 кв. м; нежитлова будівля навісу, що позначена літерою В-1 площею 261,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 (далі - спірні будівлі), проведена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Куйбіда-Кришкевич Христиною Василівною (далі - приватний нотаріус) на підставі неукладеного договору купівлі-продажу від 17.03.2003 № 04/195-1, щодо майна, яке не існувало станом на 17.03.2003; щодо майна побудованого в результаті самочинного будівництва; щодо майна, яке не належало відповідачу-1 на праві власності та за умови накладення арешту на все нерухоме майно відповідача-1.

4. Також, з посиланням на приписи частини 5 статті 5 Закону України "Про іпотеку", статтю 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), позивач зазначає, що самочинно збудоване відповідачем-1 на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 майно (спірні будівлі) є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 31.05.2013 №00006.13-CBD/PL.108.

Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.

6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження позивача про порушення його прав та інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав не відповідає наявним у матеріалах справи доказам та положенням чинного законодавства України.

7. Так, суди дослідили, що відповідач-2 набув право власності на спірні будівлі на підставі укладеного з відповідачем-1 договору купівлі-продажу від 17.03.2003 № 04/195-1 та акта приймання-передачі, а спірна державна реєстрація права власності за відповідачем-2, з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 18, п.1 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проведена з дотриманням вимог законодавства.

8. Суди відхили посилання позивача на внесені 16.12.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про відкриття кримінального провадження за заявою АТ "МІБ" з приводу невиконання директором ПП "Едель" рішення Господарського суду Львівської області щодо погашення заборгованості за іпотечним договором №00006.13-CBD.108 та дійшли висновку, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про відкриття кримінального провадження за заявою АТ "МІБ" не може слугувати належним доказом, на підставі якого можливо встановити факт незаконного відчуження нежитлових будівель під час дії арештів на нерухоме майно боржника (відповідача-1), накладених у виконавчому провадженні. Крім того, позивач не надав суду доказів щодо результатів проведеного розслідування, встановлених у розслідуванні обставин, вироку суду про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності тощо.

9. Суди встановили, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.05.2013 №00006.13-CBD/PL.108 (виробнича будівля К-1-2, навіс з воротами Г'-1, нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт) Г-1) був реконструйований або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди).

10. Суди відхилили доводи позивача про самовільну добудову позивачем нежитлової будівлі (навісу з воротами) позначеної в плані під літерою Г'-1 загальною площею 170,2 кв. м, внаслідок чого площа об'єкту збільшилась до 261,1 кв. м, та дійшли висновку, що однаковість опису конструктивних елементів у технічних паспортах двох приміщень (Г'-1 і В-1) не може достеменно свідчити про те, що обидва навіси є одним і тим же об'єктом, утвореним внаслідок самочинної добудови первісного об'єкта; із порівняння технічних паспортів та схематичних планів, у них наведених, неможливо зробити висновку, що ці навіси в просторі накладаються повністю чи частково, або утворюють один об'єкт.

11. Також суди дослідили, що:

11.1. в силу статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека за договором від
31.05.2013 №00006.13-CBD/PL.108 припинилася шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, зокрема, виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2 загальною площею 2670,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28; нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою Г'-1, загальною площею 170,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею151,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28;

11.2. в іпотечному договорі від 31.05.2013 №00006.13-CBD/PL.108, та в рішенні Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 не визначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку перейшло у зв'язку з переходом до позивача права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться у м. Львові, вул. Конюшинна, 28 під літерою К-1-2, Г'-1, Г-1;

11.3. відсутні дані щодо відведення такої земельної ділянки на користь ПП "Едель", належність земельної ділянки по вул. Конюшинна, 28 у м. Львів на праві користування та/або власності ПП "Едель" та розміри такої земельної ділянки;

11.4. позивачем не доведено, в якому розмірі перейшло до останнього право користування земельною ділянкою при набутті права власності на нерухоме майно, окрім площ земельної ділянки, які займають виробнича будівля К-1-2, навіс з воротами Г'-1 та контрольно-пропускний пункт Г-1;

11.5. земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля Г'-1 площею 170,2 кв. м, приміщення Г-1 площею 151,8 кв. м, будівля К-1-2 площею 2670,3 кв. м перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту (державний акт на право користування землею, який зареєстрований за №179 у 1982 році Пустомитівською районною радою народних депутатів, відповідно до інформації Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 14.02.2020 №19-0.37.89/109-20).

12. Також суди встановили, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію іпотеки на користь АТ "МІБ" щодо спірних будівель, які є предметом договору купівлі-продажу від 17.03.2003, а позивач не довів, що предмет іпотеки (виробнича будівля К-1-2, навіс з воротами Г'-1, нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт) Г-1) були реконструйовані або щодо них було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди).

13. Суди попередніх інстанцій з урахуванням передбачених процесуальним законом стандартів доказування вказали на недоведення позивачем обставин щодо самочинного будівництва спірного нерухомого майна, обставин, що спірне нерухоме майно не існувало у 2003 році, а також обставин про те, що договір купівлі-продажу від 17.03.2003 є неукладеним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

15. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на постанови Верховного Суду в справах № 522/3665/17, № 826/14642/15, № 1340/4630/18, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у справі № 914/1345/20, а також на постанови Верховного Суду в справах № 910/3359/18, № 904/3713/18, № 915/411/19, висновки у яких є неактуальними.

16. Суди застосували:

16.1. ст. 3, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у № 369/11268/16-ц;

16.2. ст.ст. 205, 638 ЦК України без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц;

16.3. ст. 20 Господарського кодексу України без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 907/804/17;

16.4. ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від
15.07.2020 у справі № 826/1419/18;

16.5. ст. 328 ЦК України без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 585/2843/17;

16.6. ст.ст. 317, 334 ЦК України, пункти 1,2 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц;

16.7. ст. 376 ЦК України без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13;

16.8. ст.ст. 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19;

16.9. ст. 5 Закону України "Про іпотеку" без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17;

16.10. ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України без врахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17;

16.11. ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, від 30.01.2019 у справі 755/10947/17;

16.12. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13, ст.79 ГПК України без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18.

17. Скаржник оскаржує рішення і постанову судів попередніх інстанцій з підстав, визначених п. З ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки на сьогоднішній день відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України у поєднанні із застосуванням ч. 5 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах, з урахуванням обставин, які досліджувались у цій справі.

18. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у цій справі оскаржуються з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції здійснив перегляд обставин, які встановлені у іншій справі, суди встановили обставини недоведеності статусу самочинного будівництва спірного нерухомого майна та укладення договору купівлі-продажу без врахування принципу вірогідності.

Позиція інших учасників справи

19. Від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких третя особа-2 не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

20. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21.17.03.2003 між ПП "Едель" (продавець) і Закритим акціонерним товариством "Західвугілля" (правонаступник - ТОВ "Новодім Сервіс") (покупець), було укладено договір №04/195-1 купівлі-продажу будівель (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 1.1. якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність наступні будівлі, що розташовані по вул. Конюшинній, 28 у м.

Львові: нежитлову будівлю прохідної, що позначена літерою Є, площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю, що позначена літерою 3-2, площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю, що позначена літерою Ж, площею 207,5 кв. м; нежитлову будівлю навісу, що позначена літерою В-1, площею 261,1 кв. м (далі - спірні будівлі).

22. Згідно з пунктом 3.1. договору купівлі-продажу право власності на майно переходить від продавця до покупця після підписання договору та/або акта приймання-передачі.

23. Між сторонами договору купівлі-продажу підписано акт приймання-передачі будівель від 17.03.2003.

24.31.05.2013 між АТ "МІБ" і ПП "Едель" укладено кредитний договір №00006.13- CBD.108 (далі - Кредитний договір).

25.31.05.2013 між ПАТ "МІБ" і ПП "Едель" укладено іпотечний договір №00006.13-CBD/PL.108, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. за реєстровим номером №1456 (далі - Іпотечний договір). Іпотекою за цим договором забезпечувалися вимоги ПАТ "МІБ" до ПП "Едель" за Кредитним договором.

26. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 стягнуто на користь ПАТ "МІБ" суму заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно ПП "Едель" згідно з Іпотечним договором, а саме на: виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2 загальною площею 2670,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.

Конюшинна, 28; нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою Г'-1, загальною площею 170,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.

27.17.03.2018 рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 40165930 від 17.03.2018 приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності №25288051 за позивачем на об'єкт нерухомого майна: виробнича будівля під літ. "К-1-2" загальною площею 2670,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 72034646101); індексний номер 40166064 від
17.03.2018 приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності №25288243 за позивачем на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, літ "Г-1" загальною площею 151,8 кв. м, що розташоване за адресою: м.

Львів, вул. Конюшинна, 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна72143046101); індексний номер 40166325 від 17.03.2018 приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності №25288469 за позивачем на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, літ "Г'-1" загальною площею 170,2 кв. м, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна72329746101).

28. Відповідно до відповіді Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 20.12.2017 за №2408-6358, Львівська міська рада рішень про оформлення ПП "Едель" права користування земельною ділянкою на вул. Конюшинній не приймала.

29. Відповідно до інформації Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 14.02.2020 №19-0.37.89/109-20, земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля "Г'-1" площею 170,2 кв. м, приміщення "Г-1" площею 151,8 кв. м, будівля "К-1-2" площею 2670,3 кв. м перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту (державний акт на право користування землею, зареєстрований за №179 у 1982 році Пустомитівською районною радою народних депутатів).

30.19.07.2019 суб'єктом господарювання фізичною особою - підприємцем Когут Андрієм Богдановичем (кваліфікаційний сертифікат АЕ №001331) заведена інвентаризаційна справа №118/0807/-19 та виготовлено технічні паспорти на нежитлові будівлі (літ. Є, 3-2, Ж, В-1), розташованих за адресою: м. Львів, вул.

Конюшинна,28.

31.01.08.2019 приватним нотаріусом прийнято рішення №48059288 (оскаржуване рішення) у зв'язку з чим внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності №32652372 за ТОВ "Новодім Сервіс" на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний №1885469946101, яке складається з: нежитлової будівлі-прохідної під літ. Є; нежитлової будівлі під літ. З-2; нежитлової будівлі під літ. Ж; нежитлової будівлі-навісу В-1.

32.01.10.2019 між ТОВ "Новодім Сервіс" і ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною (далі - державний нотаріус) та зареєстровано в реєстрі за №3-1899.

33.01.10.2019 на підставі вказаного договору, державним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48947133 від 01.10.2019 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №33469735, відповідно до якого власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі, 3-2, площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі, Ж, площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу, В-1 площею 261,1 кв. м є ОСОБА_1.

34.18.10.2019 АТ "МІБ" подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення від 01.08.2019 №48059288, що прийняте приватним нотаріусом та рішення від
01.10.2019 №48947133, прийняте державним нотаріусом щодо нежитлових будівель (літ. Є, 3-2, Ж, В-1), розташованих за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 та щодо анулювання доступу приватному нотаріусу та тимчасового блокування доступу державному нотаріусу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса.

35.18.02.2020 висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши вищезазначену скаргу позивача, рекомендовано відмовити у задоволенні скарги АТ "МІБ".

36.08.04.2020 Наказом Міністерства юстиції України №932/7, на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора відмовлено у задоволенні скарги АТ "МІБ" від 18.10.2019, оскільки скарга подана особою, яка не підтверджує факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.

37. Листом від 16.10.2019 №1980-В Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" повідомило, що станом на
29.12.2012 реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: м.

Львів, вул. Конюшинна, 28, а саме: нежитлова будівля прохідної, що позначена літерою Є, площею 5,6 кв. м; нежитлова будівля, що позначена літерою 3-2, площею 274,6 кв. м; нежитлова будівля, що позначена літерою Ж, площею 207,5 кв. м; нежитлова будівля навісу, що позначена літерою В-1, площею 261,1 кв. м за ПП "Едель" та ТОВ "Новодім сервіс" бюро не здійснювало.

38. Листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 27.02.2020 №1013-6/954-20 щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт ПП "Едель" за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, проінформовано, що відповідно до даних Єдиного реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011, наявна інформація про видачу/реєстрацію документів дозвільного та декларативного характеру на виконання підготовчих та будівельних робіт замовнику будівництва, фізичній особі, зареєстровано у жовтні 2012 року за №ЛВ 14212192938 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на склад та споруди виробничі універсальні літ К-1-2, м. Львів, вул Конюшинна,
28. На даному об'єкті ПП "Едель" виступає підрядником та проектантом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

40. Судові рішення у справі оскаржуються скаржником з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

41. Предметом розгляду в цій справі є вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 індексний номер 48059288, аргументована тим, що спірна державна реєстрація проведена з порушенням вимог чинного законодавства України та порушує права позивача як іпотекодержателя за Іпотечним договором.

42. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

43. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

44. Враховуючи наведені вище, запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №369/11268/16-ц (визнання договору дарування будинку і земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації права власності), № 145/2047/16-ц (визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними), № 907/804/17 (визнання договору поставки неукладеним), № 585/2843/17 (визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити певні дії), № 826/1419/18 (скасування наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації про початок проведення будівельних робіт), № 922/3707/17 (скасування свідоцтв про право власності та витребування майна), № 653/1096/16-ц (визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації), № 680/214/16-ц (визнання недійсною декларації про готовність об'єкта до експлуатації та скасування її реєстрації), № 916/2791/13 (зобов'язання знести самовільно побудовану споруду) стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин, які склалися між учасниками справи № 914/1345/20, оскільки спір у наведених справах не стосується прав та інтересів іпотекодержателя, який вважає свої права порушеними у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва на території набутого у власність комплексу та проведеної державної реєстрації права власності на спірні будівлі.

Правовідносини у наведених скаржником справах не відповідають терміну "подібність правовідносин" ні за змістовим (основним), ні за суб'єктним та об'єктним (додатковими) критеріями.

45. У справі № 911/1902/19 спірним було питання щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади на будівлі та споруди закладу охорони здоров'я, у зв'язку з безпідставною реєстрацією такого права, за наявності права власності іншої територіальної громади на спірне майно. У постанові від 20.05.2020 Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішень, зокрема, вказав про те, що скасування державної реєстрації права власності не вирішує наявний між сторонами спір про право. Правовідносини у справі № 911/1902/19 також ні за змістовим, ні за суб'єктним та об'єктним критеріями не є подібними до правовідносин у справі № 914/1345/20.

46. У справі № 910/4650/17 предметом розгляду були вимоги про визнання за позивачем права іпотеки, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, заявлених банком, зокрема, з підстав реконструкції предмета іпотеки без згоди на це іпотекодержателя. На відміну від справи, яка переглядається, у справі № 910/4650/17 суди встановили обставини щодо реконструкції предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя та протиправність дій державного реєстратора під час державної реєстрації відповідних прав, що за змістовним критерієм також не свідчить про подібність правовідносин у цих двох справах.

47. Предметом розгляду в справі № 755/10947/17 були вимоги про скасування рішення державного реєстратора, яким внесено запис про право власності банка на квартиру на підставі договору іпотеки. У наведеній скаржником постанові від
30.01.2019 Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання юрисдикції спорів щодо оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки.

48. У справі № 696/1693/15-ц предметом розгляду були вимоги про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

49. Правовідносини у справах № 755/10947/17, № 696/1693/15-ц, відповідно до викладеного у пункті 43 цієї постанови, не відповідають критеріям "подібності правовідносин".

50. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 16.12 цієї постанови, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що висновки Верховного Суду в постанові від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18, стосовно питання застосування приписів ст.ст. 13, 79 ГПК України, стосуються обставин, у яких суди по-різному оцінили наявні в матеріалах справи докази (копії договорів) і Верховний Суд, залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, вказав на порушення приписів статті 91 ГПК України, ненадання відповідачами оригіналів відповідних письмових доказів, а також те, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував висновків місцевого господарського суду та допустив невірне застосування норм матеріального права.

51. На противагу змісту правовідносин, що склалися між учасниками справи і фактично-доказової бази у справі № 908/1152/18, у справі, яка переглядається, суди надали оцінку наявним в матеріалах справи доказам, встановили обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а питання витребування судом оригіналів письмових доказів у цій справі не є спірним.

52. Окрім того, апеляційний господарський суд, спростовуючи доводи позивача про ненадання місцевим господарським судом належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження факту самовільної добудови відповідачем-1 нежитлової будівлі, належної позивачу, вказав, що суд першої інстанції належним чином спростував відповідні доводи позивача, а також надав оцінку поданим відповідачами на противагу доказам на підтвердження законності набуття права власності відповідачем-2 на спірні будівлі та законності проведеної державної реєстрації права власності за відповідачем-2. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, спрямовані на переоцінку обставин, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, в силу приписів статті 300 ГПК України.

53. Колегія суддів Касаційного господарського суду повторно наголошує, що позивач звернувся з цим позовом до суду, обґрунтовуючи наявність свого порушеного права як іпотекодержателя самовільним будівництвом відповідачем-1 спірних будівель та державної реєстрації права власності за відповідачем-2 на спірні будівлі. Суди відмовили у задоволенні позовних вимог виходячи, зокрема, з того, що (1) позивач належними і допустимими доказами не довів, що предмет іпотеки реконструйовано або щодо них проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди); (2) відповідач-2 набув право власності на спірні будівлі на підставі договору купівлі-продажу і акта приймання-передачі від 17.03.2003 і доводи позивача щодо неукладення цього договору не підтверджені матеріалами справи; (3) у державному реєстрі речових прав відсутні відомості про реєстрацію іпотеки на користь АТ "МІБ" щодо спірних будівель; (4) земельна ділянка під предметом іпотеки перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту; (5) матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували належність земельної ділянки по вул. Конюшинна, 28 у м. Львові на праві користування /власності відповідачу-1 та розмірів такої земельної ділянки, а також відповідно розміру земельної ділянки, яка перейшла у користування позивача, в зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки, окрім площ земельної ділянки, які займають предмети іпотеки.

54. Враховуючи встановлені у справі обставини (пункти 11.2-11.5 цієї постанови), у Верховного Суду відсутні підстави для формування відповідного висновку в правовідносинах, що склалися між учасниками цієї справи, тому доводи позивача, викладені у пункті 17 цієї постанови, відхиляються як необґрунтовані.

55. Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду також вказує на неподібність правовідносин у цій справі, з правовідносинами, що склалися у справі № 910/18560/16 (спір з приводу розпорядження міською радою земельною ділянкою, яка належить до земель оборони), № 689/26/17 (спір щодо визнання права власності на земельну ділянку, визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним).

56. Підсумовуючи викладене вище колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу скаржника на тому, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а тому вказане (відповідно) не дає Верховного Суду підстав для розгляду поданої скарги з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

57. Разом з цим, не можуть бути самостійною підставою для касаційного провадження самі лише доводи скаржника про те, що судами не було досліджено якихось доказів або ж досліджено їх не в повному обсязі, позаяк в силу положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, чого у даному випадку не відбулося.

58. Стосовно доводів скаржника (пункт 18 цієї постанови) щодо встановлення у справі обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, у контексті яких скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові здійснив перегляд обставин, які були встановлені у справі № 29/55, щодо припинення права постійного користування Автоколоною №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту земельною ділянкою площею 11,0 га за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна на підставі державного акта №179, виданого у 1982 році, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій у цій справі, з урахуванням приписів ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України, дослідили долучені сторонами до матеріалів справи докази з наданням їм відповідної належної правової оцінки та встановили обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

59. Суди вказали про наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що земельна ділянка під предметами іпотеки перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту на підставі державного акта №179, виданого у 1982 році, що вбачається із інформації Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від
14.02.2020 №19-0.37.89/109-20.

60. Обґрунтування щодо недопустимості вказаних доказів касаційна скарга не містить, а доводи скаржника щодо переоцінки судами обставин, встановлених у справі № 29/55, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень (а також не містять належного обґрунтування відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України).

61. Безпідставним є також посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від
22.09.2021 про зупинення провадження у справі № 873/110/21, оскільки у наведеному процесуальному документі відповідні обставини не досліджувалися.

62. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц щодо правової визначеності, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, пов'язаних з вимогами про визнання поруки припиненою, за умови ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості, що не свідчить про подібність правовідносин у наведеній справі та у справі № 914/1345/20.

63. Посилання скаржника в цій частині на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18, спростовані у пунктах 50,51 цієї постанови, а доводи стосовно наданої судами оцінки плану земельної ділянки для попереднього погодження місця розташування ПП "Едель", який погоджено з управлінням архітектури і містобудування м. Львова від 09.09.2005, довідці Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16.10.2019 і листу Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 06.10.2020 спрямовані на переоцінку вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України.

64. Доводи про те, що апеляційний господарський суд помилково врахував / послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які, на думку скаржника, ухвалені у неподібних правовідносинах / є неактуальними (пункт 15 цієї постанови) не підпадають під правове регулювання частини 2 статті 287 ГПК України (а інші доводи скарги посиланнями на неї не обґрунтовані), а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

66. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "МІБ", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

67. Доводи касаційної скарги позивача, в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (інші доводи скаржника не обґрунтовані посиланнями на відповідні пункти частини 2 статті 287 ГПК України), у зв'язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

68. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 914/1345/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 914/1345/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил