Історія справи

Постанова КГС ВП від 25.04.2023 року у справі №910/4596/22
Постанова КГС ВП від 25.04.2023 року у справі №910/4596/22
Постанова КГС ВП від 06.06.2023 року у справі №910/4596/22
Постанова КГС ВП від 06.06.2023 року у справі №910/4596/22
Постанова КГС ВП від 06.06.2023 року у справі №910/4596/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4596/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

представників учасників справи:

від позивача: Суденко Р.В.

від відповідача: Собко О.В., Малярчук Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Смирнова Ю.М.

від 18.10.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

від 14.02.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 141 520 777,24 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 141 520 777,24 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких:

- 18 748 661,45 грн - сума за простроченими процентами за користування кредитом за період з 01.10.2020 по 22.09.2021;

- 9 584 400,00 грн - штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами за період з 01.10.2020 по 22.09.2021;

- 10 450 934,79 грн - сума 3% річних за порушення зобов`язань за період з 01.01.2015 по 22.09.2021;

- 102 736 781,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту за період з 01.01.2015 по 22.09.2021.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 10450934,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 102 736 781,00 грн та судовий збір у розмірі 694 680,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми кредиту за Кредитним договором, а тому доводи Позивача про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2015 по 22.09.2021 є обґрунтованими. Водночас суд відмовив у стягненні заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом (за період з 01.10.2020 по 31.01.2021) та штрафу за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, оскільки зі спливом строку кредитування припиняється право позикодавця нараховувати проценти за кредитом.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення в цій частині. Задоволено позовні вимоги повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 10 450 934 грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 102 736 781 грн 00 коп., суму за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 18 748 661 грн 45 коп., штраф за порушення сплати строків процентів за користування коштами у розмірі 9 584 400 грн 00 коп. та судовий збір.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нарахування процентів за користування кредитом за загальним правилом припиняється після закінчення строку на який було надано позику, однак, сторони мають право, відповідно до принципу свободи договору, самостійно змінити відповідні умови. А зі змісту договору кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, з урахуванням додаткових договорів, вбачається, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та сторони скористались своїм правом і погодили обов`язок сплати відсотків за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості, а не до моменту в який така заборгованість мала бути погашена. А тому апеляційний суд дійшов висновку, що заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом та штраф за порушення строків сплати процентів за користування коштами підлягає задоволенню. Також, апеляційний суд дійшов висновків, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми кредиту за кредитним договором, доводи Позивача про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2015 по 22.09.2021 є обґрунтованими та правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Підставою касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:

- частину 4 статті 612, статті 625 261 267 1048 1050 Цивільного кодексу України з порушенням статті 238 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду в постановах у справах №910/16945/14 від 10.04.2018, №908/1394/17 від 27.04.2018, №642/493/17-ц від 21.11.2018, №911/3681/17 від 21.08.2019, №911/3680/17 від 19.11.2019, №911/3677/17, постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №706/1272/14-ц від 04.02.2020, №912/1120/16 від 04.02.2020, №444/9519/12 від 28.03.2018.

9. Позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Також Позивачем подано до Суду додаткові письмові пояснення у справі.

10. Відповідачем подано до Суду письмові пояснення у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 29 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор; банк) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Укргазвидобування»; позичальник), укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2022390 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

12. Відповідно до п.п. 1.1.1., 1.1.2. Кредитного договору (в редакції додаткового договору №4 від 28.11.2014) надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) на умовах, визначених кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 79870000,00 грн, зі сплатою плати за користування кредитом 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014 включно. Повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаним у пунктах 1.1.1. договору.

13. За умовами п. 1.2 Кредитного договору кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів, рефінансування поточної заборгованості.

14. Пунктом 2.6. Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

15. Згідно з п. 2.7. Кредитного договору (у редакції додаткового договору №5 від 01.12.2014) сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 16 числа в грудні 2014 року, в інші місяці - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок кредитора.

16. Відповідно до п.п. 3.3.4, 3.3.5. Кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному кредитним договором; повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені договором.

17. В межах Кредитного договору банком було надано Відповідачу кредитні кошти, з урахуванням додаткових угод, у розмірі 79870000,00 грн.

18. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та фізичними особами, вкладниками ПАТ «Дельта Банк», було укладено ряд договорів поруки.

19. Після закінчення строку Кредитного договору, а саме 31.12.2014, Відповідачем кредитні кошти ПАТ «Дельта Банк» не повернуто.

20. У зв`язку із невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк», у межах процедури договірного списання коштів, на підставі розпоряджень ПАТ «Дельта Банк» від 19.02.2015, 20.02.2015 та 23.02.2015, було списано кошти з рахунків поручителів в межах договорів поруки, укладених на забезпечення виконання Кредитного договору.

21. Разом з цим, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким тимчасову адміністрацію у банку запроваджено строком з 03.03.2015 до 02.06.2015; призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.

22. В подальшому на підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

23. Комісією ПАТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.04.2015 №1, про віднесення договорів поруки від 28.11.2014 №П30019775-4, №П2022390-15, №П30019775-3, №П30019775-13, №П30019775-15, №П2022390-6, №П2022390-15, укладених у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, до нікчемних на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

24. На виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації банку №309 від 07.05.2015, з урахуванням змін, внесених наказом №325 від 13.05.2015, застосовано наслідки нікчемності договорів поруки від 28.11.2014, а також на відкриті балансові рахунки фізичних осіб-поручителів, було повернуто кошти, які списано з рахунків поручителів, на погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором.

25. При цьому ПАТ «Дельта Банк» відновив в автоматизованій банківській системі кредитну заборгованість Відповідача за Кредитним договором, у розмірі 79870000,00 грн.

26. У зв`язку із існуванням даної заборгованості у червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 106667793,39 грн (з яких: 79870000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом; 14096507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту; 7247381,92 грн заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 661703,52 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 4792200,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання).

27. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 за вказаним позовом було порушено провадження у справі №910/14422/15.

28. Ця справа розглядалася судами неодноразово.

29. Після скасування судових рішень у справі №910/14422/15 постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та постановою Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/14422/15, замінено позивача у справі - ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» на підставі договору про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор».

31. Протокольною ухвалою 18.11.2020 у справі №910/14422/15 було прийнято до розгляду заяву ТОВ «Фінансова компанія Фінгруп Фактор» щодо збільшення розміру позовних вимог, згідно якої нова сума боргу склала 79870000,00 грн заборгованість за простроченим кредитом, 20048464,11 грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 56707700,00 грн - сума штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору, 110286246,70 грн - сума прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 2647790,03 грн - сума пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами, 269566,98 грн - сума 3% річних від суми прострочених процентів, 139800,95 грн - сума інфляційних втрат за простроченими процентами, 999993,11 грн - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

32. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/14422/15 на підставі договору про відступлення прав вимоги №В01/02 від 01.02.2021 було замінено позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінгруп Фактор», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» у частині стягнення заборгованості за позовом в сумі 270969561,88 грн.

33. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі № 910/14422/15 прийнято заяву ТОВ «Інтер Вей Капітал» про збільшення розміру позовних вимог, в якій ТОВ «Інтер Вей Капітал» просило суд стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування»: 79870000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 20048464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 110286246,70 грн заборгованості за простроченими процентами, 2647790,03 грн пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 59103800,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання, 15000658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 139800,95 грн інфляційних втрат за простроченими процентами, 999993,11 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 92169980,00 грн інфляційних втрат за простроченим кредитом.

34. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №910/14422/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Інтер Вей Капітал» 79870000,00 грн основного боргу за тілом кредиту, 20048464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14731091,51 грн - 3% річних, 92169980,00 грн інфляційних втрат. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині у позові відмовлено.

35. Постановою Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №910/14422/15 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 14731091,51 грн 3% річних, 92169980,00 грн інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та судового збору - скасовано, в іншій частині судові рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину судового рішення в редакції, відповідно до якої, зокрема:

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» про збільшення розміру позовних вимог в частині 92169980,00 грн інфляційних втрат та 15000658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту залишено без розгляду;

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» 79870000 грн основного боргу за тілом кредиту, 20048464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 15452,64 грн судового збору; в іншій частині у позові відмовлено.

36. Судовими рішеннями у справі №910/14422/15 встановлено, що Відповідач зобов`язаний був повернути кредитні кошти у сумі 79870000,00 грн у строк до 31.12.2014 включно.

37. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, між ПАТ «Дельта Банк» (банком) та ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» (новим кредитором) 15.04.2019 було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1295/К, відповідно до п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. Права вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) банку в якості кредитора до боржників (як позичальників, так і майнових/фінансових поручителів) за кредитними договорами, а також всі права вимоги банку до осіб, які надали забезпечення (згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору), за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які з прав та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні банку щодо виконання позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору.

38. У додатку 1 зазначено, що за договором відступлення новий кредитор набув право вимоги, зокрема, і за Кредитним договором.

39. Відповідно до п. 2 договору про відступлення прав вимоги №1295/К (в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2019) новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами (кредитний договір (договір кредитної лінії) №ВКЛ-2022390 від 29,08.2013, кредитний договір (договір кредитної лінії) №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013), включаючи, проте не обмежуючись, право вимагати за основними договорами належного виконання боржниками обов`язків, сплати боржниками заборгованості за кредитом, сплати процентів, сплати комісій, сплати штрафних санкцій (штрафу та пені), сплати інфляційного збільшення суми заборгованості, сплати 3% річних, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, а також всі інші права, встановлені для кредитора основними договорами або чинним законодавством України, які виникли або можуть виникнути в майбутньому у зв`язку з виконанням, неналежним виконанням або невиконанням боржниками своїх зобов`язань за основними договорами. Розрахунок заборгованості за основними договорами вказаний у додатку 1 до цього договору. Зазначений у додатку 1 до цього договору розрахунок заборгованості за основними договорами жодним чином не перешкоджає новому кредитору вимагати виконання всіх зобов`язань, встановлених основними договорами або чинним законодавством України, із проведенням власного розрахунку заборгованості за основними договорами. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором, за виключенням права здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, то надане банку відповідно умов основних договорів.

40. Відповідно до п. 4 договору про відступлення прав вимоги №1295/К за відступлення права вимоги за основними договорами заявник сплачує банку грошові кошти в сумі 75706487,14 грн (далі - ціна договору). До моменту укладення договору відступлення заявник сплатив банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 75706487,14 грн, в яку включена (входить) ціна відступлення, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став заявник.

41. Факт оплати новим кредитором грошових коштів в сумі 75706487,14 грн за відступлення права вимоги на виконання п. 4 договору про відступлення прав вимоги №1295/К підтверджується платіжним дорученням №14 від 15.04.2019, а також встановлений судовими рішеннями у справі №910/14422/15 (зокрема, постановою Верховного Суду від 31.03.2020).

42. Надалі, 01.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як первісний кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал», як новий кредитор, уклали договір про відступлення прав вимоги №В01/02, в порядку та на умовах якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває належне первісному кредитору право вимоги до позичальників та/або заставодавця (іпотекодавця) та/або поручителя, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього, та/або за договором застави майнових прав №ВКЛ-2022390/S-1 від 29.08.2013 з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

43. Відповідно до п. 2 договору про відступлення прав вимоги №В01/02 за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за основним договором (договір кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013) та договором забезпечення (договір застави майнових прав №ВКЛ-2022390/S-1 від 29.08.2013) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

44. Згідно з п. 4 договору про відступлення прав вимоги №В01/02 сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 70000000,00 грн у строк до 31.12.2022.

45. Відповідно до п. 14 вказаного договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови їх підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

46. В результаті укладення вищевказаних договорів про відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» набуло прав кредитора за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 щодо сплати заборгованості за кредитом у розмірі 79870000,00 грн разом з нарахованими штрафними санкціями, 3% річних та інфляційними втратами (тобто всіма акцесорними зобов`язаннями).

47. Грошове зобов`язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту у розмірі 79870000,00 грн було виконано останнім в повному обсязі - 23.09.2021.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

48. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. …

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання

1. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 598. Підстави припинення зобов`язання

1. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

49. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. …

Стаття 308. Повноваження суду касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині…

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

50. Суд виходить з того, що відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

51. Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

52. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

53. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

54. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

55. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

56. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

57. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

58. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

59. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

60. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

61. Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

62. За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

63. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

64. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91).

65. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

66. Спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду є Велика Палата Верховного Суду, метою діяльності якої є забезпечення однакового застосування судами норм права.

67. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

68. Під час розгляду цієї справи Суд враховує останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

69. У вищевказаній постанові зазначено також, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

70. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

71.Також, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

72. У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

73. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

74. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

75. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

76. Тобто проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

77. Важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

78. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

79. Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення з позичальника (Відповідача) поза межами строку кредитування:

- 18 748 661,45 грн - суми за простроченими процентами за користування кредитом за період з 01.10.2020 по 22.09.2021;

- 9 584 400,00 грн - штрафу за порушення сплати строків процентів за користування коштами за період з 01.10.2020 по 22.09.2021;

- 10 450 934,79 грн - сума 3% річних за порушення зобов`язань за період з 01.01.2015 по 22.09.2021;

- 102 736 781,00 грн - сума інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту за період з 01.01.2015 по 22.09.2021.

80. Суд зауважує, що умови Кредитного договору, на яких Позивач ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділі договору, який регулює правомірну поведінку сторін «Порядок надання кредиту та сплата процентів, комісій».

81. При цьому вказаний Кредитний договір також містить окремий розділ, що регулює відповідальність позичальника «Відповідальність сторін».

82. Окрім цього, як слідує з наданих Позивачем розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування він нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

83. З наданих Позивачем розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування він одночасно нараховує як проценти за «користування кредитом», так і три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.

84. Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих Позивачем процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитом, що нараховано поза межами строку кредитування та нарахованого на ці проценти штрафу.

85. Суд відхиляє заперечення Відповідача щодо визнання судами попередніх інстанцій поважності пропущення Позивачем строків позовної давності в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, з огляду на таке.

86. В ході розгляду справи Позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про визнання причин пропуску строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, поважними.

87. В обґрунтування вказаної заяви Позивач зазначав, що на момент звернення до суду з позовом про стягнення основної суми боргу (червень 2015 року) правова позиція вищих судових інстанцій була єдиною у тому, що інфляційні втрати та 3% річних за ст. 625 Цивільного кодексу України входять до складу єдиного грошового зобов`язання, що має виконати боржник, і тому звернення з позовом до суду про стягнення основної суми боргу перериває строки позовної давності щодо інфляційних втрат та 3% річних. Відтак, за твердженням Позивача, в межах спірних правовідносин поважність причин звернення з даним позовом зі спливом визначених законодавством строків позовної давності в частині нарахованих за період з 01.01.2015 по 01.04.2017 інфляційних втрат та 3% річних ґрунтується на захисті цього права таким елементом основоположного принципу здійснення судочинства в Україні - верховенства права, як правова певність, який діяв протягом часу розгляду справи №910/14422/15 (11.06.2015-07.02.2022), що не може бути поставлено під сумнів, оскільки в даному випадку необґрунтовано позбавить Позивача права на судовий захист, що є неприпустимим.

88. Також Позивач зазначав, що фактично з лютого 2015 року нарахування та заявлення до стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення погашення тіла кредиту за Кредитним договором було передчасним з огляду на існування спору щодо наявності в цілому прав вимоги у первісного кредитора (ПАТ «Дельта Банк») до боржника після лютого 2015 року, адже існувала ймовірність підтвердження в судовому порядку погашення заборгованості боржника поручителями, у зв`язку з чим було б встановлено відсутність відповідних прав у банку з моменту такого погашення, а відтак і нівельовано доцільність та раціональність витрачання ресурсів на ініціювання стягнення банком, який перебуває в ліквідації, таких нарахувань. При цьому, як наголошував Позивач, існування такої правової невизначеності в межах спірних правовідносин щодо питання наявності у банку прав вимоги за Кредитним договором після лютого 2015 року вказував в першу чергу саме Відповідач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування», який і ініціював зупинення провадження у справі №910/14422/15 на період вирішення такого питання, а також Національний банк України - контролюючий орган та заставодержатель прав вимоги за Кредитним договором.

89. Крім того, Позивач вказував, що з серпня 2019 року в межах спірних правовідносин за Кредитним договором виникло питання щодо законності в цілому та окремо відносно обсягів переходу прав вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до нового кредитора - ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» на підставі договору про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019 та додаткової угоди №1 від 28.05.2019 до нього; а неможливість пред`явлення протягом року з лютого 2021 року по лютий 2022 року окремого позову про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення повернення кредиту, була зумовлена тим, що такі вимоги розглядалися в межах справи №910/14422/15 у зв`язку з прийняттям ухвалою суду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка 07.02.2022 була скасована Верховним Судом, а відповідна заява (про збільшення розміру позовних вимог) - залишена без розгляду.

90. Отже, посилаючись на факт розгляду справи №910/14422/15 протягом 11.06.2015-07.02.2022 з вирішенням в її межах правової невизначеності (зокрема, щодо існуючої ще з 2015 року правової невизначеності відносно існування прав вимоги банку до боржника через питання, пов`язані з договорами поруки, а також обсягу та законності набуття новим кредитором прав вимоги до боржника), яка фактично унеможливлювала (вказувала на передчасність) заявлення вимог про стягнення таких складових основного боргу як інфляційні втрати та 3% річних, Позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та захистити його порушене право.

91. Враховуючи вищевказані доводи Позивача, наведені в обґрунтування заяви про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, суди попередніх інстанцій визнали поважними причини пропущення позовної давності щодо вказаних вимог та відповідно до вимог частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України дійшли висновків, що порушене право Позивача підлягає захисту судом.

92. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, суд касаційної інстанції не може переоцінювати доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції.

93. Суд також відхиляє доводи Відповідача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 4 статті 612 ЦК України, оскільки обставини щодо наявності простроченого грошового зобов`язання Відповідача з повернення суми кредиту у розмірі 79870000,00 грн (в тому числі факт повернення коштів, списаних ПАТ «Дельта Банк» з поручителів, на відкриті балансові рахунки фізичних осіб-поручителів) встановлено судовими рішеннями у справі №910/14422/15, а тому, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, такі обставини повторному доказуванню не підлягають.

94. Отже, у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правильних висновків щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку з чим правомірно стягнули з Відповідача на користь Позивача 10 450 934,79 грн - 3% річних за порушення зобов`язань за період з 01.01.2015 по 22.09.2021 та 102 736 781,00 грн - інфляційних втрат за простроченим тілом кредиту за період з 01.01.2015 по 22.09.2021.

95. За таких обставин, з урахуванням вищевикладених висновків Великої Палати Верховного Суду та умов Кредитного договору, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/4596/22 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід залишити без змін.

96. Натомість, враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Відповідача поза межами строку кредитування 18 748 661,45 грн - прострочених процентів за користування кредитом та 9 584 400,00 грн - штрафу за порушення сплати строків процентів за користування кредитними коштами слід скасувати та залишити в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у цій справі без змін, яким було правильно відмовлено в позові в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

98. Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

99. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судові витрати

100. Понесені Відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати (судовий збір) покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 300 301 308 309 311 312 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/4596/22 в частині стягнення суми за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 18 748 661,45 грн та штрафу за порушення строків сплати процентів за користування коштами у розмірі 9 584 400,00 скасувати та залишити в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/4596/22 без змін.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/4596/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44-Г, ідентифікаційний код 40890026) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 1 736 700 (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч сімсот) гривень судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити видачу відповідного наказу у справі №910/4596/22 Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова