Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.01.2021 року у справі №910/9805/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9805/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому проваджені касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (колегія суддів: Мартюк А. І., Алданова С. О., Андрієнко В. В. ) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 (суддя Паламар П. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест"

до 1) Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Гребенюкова Костянтина Віталійовича, 2) Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

про зобов'язання утриматись від вчинення реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" (далі -ТОВ "АТБ-Інвест") звернулося з позовом до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Гребенюкова Костянтина Віталійовича (далі - державний реєстратор), Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" (далі - КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс") про зобов'язання утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо перенесення запису про іпотеку № 12282760 за договором іпотеки від 04.02.2008 нежитлових приміщень загальною площею 714,9 м2 (далі - спірні нежитлові приміщення) в розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстрований за ним об'єкт нерухомого майна загальною площею 789,8 м2 на вул. Щербаківського, 53 у м. Києві.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у прийнятті позовної заяви ТОВ "АТБ-Інвест" відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9805/20 - без змін.

2.3. Суд першої інстанції зазначив, що спір про право власності на нежитлові приміщення ТОВ "АТБ-Інвест" уже вирішений господарським судом у справі № 910/12375/13. Вимоги у справі, що розглядається, не стосуються захисту невизнаного чи оспорюваного права власності позивача. Суть позовних вимог зводиться до порушення відповідачами порядку державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно. Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17 (пункти 45,46), суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, оскільки вимоги до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно повинні розглядатися судами адміністративної юрисдикції, якщо спір про право власності на це майно вже вирішений господарським судом. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України не відносить до юрисдикції господарських судів справи щодо офіційного визнання та підтвердження державою обтяжень нерухомого майна, такі справи мають публічно-правову природу та повинні розглядатися відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, ТОВ
"ФК "Поліс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. Скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 20, 175 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "ФК "Поліс" вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували обставин, що мають значення для справи, та зробили помилкові висновки про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що цей спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства. Скаржник стверджує, що суди неправильно зазначили, що у справі № 910/12375/13 був вирішений спір про право власності на нерухоме майно. На думку скаржника, суд помилково послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17. За твердженням ТОВ "ФК "Поліс", позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, по суті намагається оспорити те, що скаржник є іпотекодержателем нерухомого майна, а позивач перебуває у статусі іпотекодавця відповідно до умов договору іпотеки. Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що заявлені у справі № 910/9805/20 вимоги позивача пов'язані з правовідносинами, які мають приватноправовий характер. ТОВ "ФК "Поліс" зазначає, що суд апеляційної інстанції' під час розгляду апеляційної скарги не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу, який поданий до Верховного Суду 01.02.2021, ТОВ "АТБ-Інвест" просить залишити касаційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від
21.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 - без змін. ТОВ "АТБ-Інвест" зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими. ТОВ "АТБ-Інвест" погоджується з висновками судів, оскільки при зверненні до суду помилково визначило господарську юрисдикцію. Позивач вважає, що у ТОВ "ФК "Поліс" відсутнє право на касаційне оскарження, оскільки провадження у цій справі не відкрито і справа не розглядалася, оскаржуваною ухвалою не вирішено питання про права, обов'язки чи інтереси ТОВ "ФК "Поліс", тому скаржник не набув статусу учасника справи.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.2. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про зобов'язання утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо перенесення запису про іпотеку № 12282760 за договором іпотеки від 04.02.2008 нежитлових приміщень загальною площею 714,9 м2 у розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстрований за цим товариством об'єкт нерухомого майна загальною площею 789,8 м2 на вул.

Щербаківського, 53 у м. Києві. Підставою позову позивачем визначено те, що стосовно спірних нежитлових приміщень не укладався договір іпотеки в інтересах ТОВ "ФК "Поліс", і це майно є вільним від обтяжень, оскільки є новоствореним, що встановлено рішенням суду у справі № 910/12375/13, тому вчинення реєстраційних дій щодо перенесення запису про іпотеку ТОВ "ФК "Поліс" у розділ державного реєстру щодо нежитлових приміщень позивача обмежуватиме його права власності на це майно.

Предметом касаційного перегляду є ухвала господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви ТОВ "АТБ-інвест" та постанова суду апеляційної інстанції про залишення цієї ухвали без змін.

4.3. Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

4.4. Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив із того, що спір щодо спірних нежитлових приміщень ТОВ "АТБ-Інвест" уже вирішений господарським судом у межах справи № 910/12375/13, а суть позовних вимог у справі, що розглядається, зводиться до порушення відповідачами порядку державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Господарський процесуальний кодекс України не відносить до юрисдикції господарських судів справи щодо офіційного визнання та підтвердження державою обтяжень нерухомого майна. Такі справи мають публічно-правову природу та повинні розглядатися відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

4.5. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Водночас таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

На підставі пункту 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав (частина 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17, якщо суб'єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

4.6. Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є зміст, характер спору.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір, та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

4.7. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17.

4.8. У справі № 804/8836/17, на яку посилається скаржник, за позовом ТОВ "АТБ-Інвест" до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Гребенюкова Костянтина Віталійовича, Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", третя особа - ТОВ
"ФК "Поліс", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо перенесення запису про іпотеку за № 12282760 у розділ про зареєстрований за ТОВ "АТБ-Інвест" об'єкт нерухомого майна, Верховний Суд дійшов висновку, що суди, встановивши, що спір про право власності на нежитлові приміщення на момент вчинення реєстратором оскаржуваних дій був вирішений судом господарської юрисдикції у межах справи № 910/12375/13 та оскаржуваним рішенням відповідача накладено обтяження на нерухоме майно позивача на підставі договору іпотеки, предметом якого є інше майно, ніж майно, що перебуває у власності позивача,

обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9805/20, яка розглядається, суд відмовив у прийнятті позовної заяви ТОВ "АТБ-Інвест" і це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини та громадянина 1950 року права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, дійшла висновку про необхідність завершення розгляду справи № 804/8836/17 за правилами адміністративного судочинства. Хоча Велика Палата Верховного Суду зауважила, що спір у справі № 804/8836/17 пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, звернення позивача до суду з цим позовом покликане необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його майнових прав, тому цей спір № 804/8836/17 не є публічно-правовим і з огляду на суть та суб'єктний склад сторін мав вирішуватися за правилами господарського судочинства.

У цій справі, що розглядається, позивач як власник спірних нежитлових приміщень бажав не допустити здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, зокрема утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо перенесення запису про іпотеку № 12282760 за договором іпотеки від 04.02.2008 спірних нежитлових приміщень в розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстрований за ним об'єкт нерухомого майна загальною площею 789,8 м2 на вул. Щербаківського, 53 у м. Києві. Натомість спір про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо перенесення запису про іпотеку за № 12282760 у розділ про зареєстрований за ТОВ "АТБ-Інвест" об'єкт нерухомого майна між тими ж особами вирішений у межах справи № 804/8836/17. Отже, порушене право позивача поновлене у межах справи № 804/8836/17 станом на момент розгляду спору у цій справі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин колегія суддів вважає, що скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги не узгоджується з універсальною в судочинстві вимогою ефективного поновлення в правах шляхом відправлення правосуддя, яке б відповідало вимогам справедливості і доводи касаційної скарги не містять обґрунтування порушення прав та законних інтересів скаржника, які потребують захисту, а тому відсутні підстави для її задоволення.

4.11. Доводи ТОВ "АТБ-Інвест" щодо відсутності права у ТОВ "ФК "Поліс" на касаційне оскарження судових рішень та необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Поліс" на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними.

Суд звертає увагу на те, що право подавати касаційні скарги згідно зі статтею 287 Господарського процесуального кодексу України надано як учасникам справи, так і особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України щодо закриття касаційного провадження застосовуються саме у разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, а не в разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою учасника справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

5.3. За змістом частин 1, 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1, 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

5.4. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно залишив без змін ухвалу місцевого суду, тому підстав для її скасування не має.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/9805/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак