Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.04.2019 року у справі №910/17298/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від
11.03.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 про повернення позовної заяви у справі

за позовом Керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр" про стягнення 1 ~money0~

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області (далі - Рада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр" (далі - ТОВ "Істр") про стягнення 1 ~money1~ заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного 03.03.2005 між Радою (орендодавцем) і ТОВ "Істр" (орендарем).

1.2. В обґрунтування підстав звернення прокуратурою з позовом для захисту інтересів держави прокурор зазначив, що Рада, яка є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах сторін, не контролює належним чином своєчасність та повноту сплати відповідачем орендної плати і не вживає заходів для стягнення заборгованості з орендної плати.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 (суддя Босий В. П. ) позовну заяву прокурора повернуто без розгляду.

Ухвалу обґрунтовано тим, що прокурором у позовній заяві не зазначено в чому саме полягає неможливість Ради звернутися з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 03.03.2005. Тобто, позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернувся прокурор має підстави і можливість самостійно захищати свої права у спірних правовідносинах, а прокурором не доведено неможливості реалізації такого захисту самим позивачем.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (колегія суддів: Михальська Ю. Б., Скрипка І. М., Тищенко А. І.) зазначену ухвалу залишено без змін.

Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Рада є юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка як встановлено апеляційним господарським судом, самостійно вживала заходів для врегулювання спірного питання, що суперечить доводам прокурора про бездіяльність позивача, отже прокурором не обґрунтовано підстав представництва у суді інтересів держави в особі Ради.

3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі прокурор посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 1311 Конституції України, статей 53, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

5.1. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

5.2. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.3. Відповідно до пункту 3 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.4. Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частин 3, 4 статті 53 ГПК України.

5.5. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

5.6. Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

5.7. Аналіз положень частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

5.8. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

5.9. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 26.02.2019 у справі № 905/803/18).

5.10. У справі, що розглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва в суді прокурором інтересів держави в особі Ради з огляду на те, що відповідач упродовж 2014-2017 років, після внесення рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі № 916/2339/13, що набрало законної сили, змін до договору оренди землі від 03.03.2005 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, продовжує сплачувати орендну плату за землю без урахування зазначеного рішення суду, у зв'язку із чим виникла заборгованість з орендної плати у сумі 1 ~money2~ Водночас Рада будучи власником земельної ділянки, не контролює належним чином своєчасність та повноту сплати відповідачем орендної плати за цим договором, не вживає заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати упродовж більше трьох років, що призвело до спливу трирічного строку позовної давності для стягнення заборгованості у сумі ~money3~ за 2014 рік, внаслідок чого порушуються економічні інтереси держави у зв'язку з ненадходженням коштів до бюджету, що завдає шкоди інтересам територіальної громади міста.

5.11. Дійшовши висновку про повернення позову без розгляду, суд першої інстанції не з'ясував чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Суд також не перевірив наведені прокурором причини, які, на його думку, свідчать про невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом припинення їх порушення, як і не з'ясував, чи вжив прокурор всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, обмежившись при цьому немотивованим висновком про те, що позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернувся прокурор має підстави і можливість самостійно захищати свої права у спірних правовідносинах, а прокурором не доведено неможливості реалізації такого захисту самим позивачем.

5.12. Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд встановив, що Рада зверталася до директора відповідача у справі із претензією від 06.08.2018 № 02/13-985, у якій вимагала ТОВ "Істр" здійснити заходи щодо погашення заборгованості з орендної плати та повідомляла останнього, що у разі невиконання цієї претензії буде звертатися з позовною заявою до суду щодо стягнення заборгованості в судовому порядку. В зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Радою вживалися заходи щодо врегулювання спірного питання, що суперечить доводам прокурора про бездіяльність позивача.

5.13. Разом із тим судом апеляційної інстанції не з'ясовано чи зверталася Рада самостійно до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, після звернення із зазначеною претензією до ТОВ "Істр".

5.14. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Ради прокурор зазначає, що прокуратурою здійснювалося вивчення стану виконання судових рішень у сфері земельних відносин, які приймалися Господарським судом Одеської області упродовж 2013-2015 років за позовами прокуратури, проте у матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь-якої перевірки стану додержання вимог земельного законодавства та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками на території Ізмаїльської міської ради Одеської області.

5.15. Проте зазначені судом апеляційної інстанції обставини не можуть бути підставою для повернення позову без розгляду, оскільки не впливають на встановлення обставин наявності чи відсутності заборгованості відповідача за договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного 03.03.2005 між Радою і ТОВ "Істр", що підлягає встановленню під час розгляду справи по суті.

5.16. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується і вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку прокурором не доведено неналежного виконання Радою своїх обов'язків і наявності підстав для звернення прокурором до суду в особі Ради для захисту економічних інтересів держави.

5.17. За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі № 910/17298/18 скасувати.

3. Справу № 910/17298/18 передати до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір