Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2021 року у справі №910/11849/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11849/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (далі - ТОВ "Трейдінг енд Делівері", скаржник, позивач)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (головуючий - суддя Разіна Т. І., судді: Іоннікова І. А., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/11849/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері"

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, відповідач)

про скасування та визнання протиправним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2020 року ТОВ "Трейдінг енд Делівері" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК України про скасування та визнання протиправним рішення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.05.2020 відділом освіти Калинівської міської ради (Замовник) опубліковано оголошення щодо проведення відкритих торгів. Предмет закупівлі - деревина. Запланована вартість закупівлі - 760
000,00 грн. 11.06.2020 замовник завантажив протокол засідання тендерного комітету №59, яким визнав Державне підприємство "Вінницький лісгосп" переможцем процедури закупівлі. Не погоджуючись з рішенням замовника, позивач 20.06.2020 звернувся до відповідача зі скаргою на неправомірні дії тендерного комітету заявника. 21.07.2020 опубліковано рішення відповідача № 13785-р/пк-пз від
16.07.2020, яким вирішено відмовити позивачу у задоволені його скарги від
20.06.2020. Проте, позивач не погоджується з рішенням відповідача, вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/11849/20 (суддя Бондаренко-Легких Г. П. ) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ТОВ "Трейдінг енд Делівері" до АМК України про скасування та визнання протиправним рішення.

2.2. Судове рішення постановлено з посиланням на статті 12, 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України та мотивоване тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується спору в сфері державних закупівель.

2.3. Не погодившись з вищевказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Трейдінг енд Делівері" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 та направити справу № 910/11849/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 910/11849/20 апеляційну скаргу ТОВ "Трейдінг енд Делівері" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/11849/20 залишено без руху.

2.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі №910/11849/20 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Трейдінг енд Делівері" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/11849/20; відмовлено ТОВ "Трейдінг енд Делівері" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2020; повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Трейдінг енд Делівері" та додані до неї документи без розгляду.

2.6. Судове рішення мотивоване тим, що ТОВ "Трейдінг енд Делівері" належним чином не обґрунтувало підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 та не спростувало доказів наявних у матеріалах справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Трейдінг енд Делівері" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду з вирішення аналогічного спору у справі № П/811/13/17 (постанова від
06.09.2019), а також невірно застосував норми матеріального права, зокрема висновків про отримання позивачем копії ухвали засобами поштового зв'язку;

4.2. позивач також зазначає, що не отримував ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою та звертає увагу на те, що єдиною особою, яка уповноважена позивачем на отримання будь-яких поштових відправлень є директор ТОВ "Трейдінг енд Делівері" - Пирогов Максим Ігорович.

Однак, останній не отримував під розпис жодних поштових відправлень від Господарського суду міста Києва у справі № 910/11849/20. Крім того позивач зазначає, що підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення про отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/11849/20 не належить директору скаржника - Пирогову Максиму Ігоровичу та стверджує, що вказане повідомлення отримано під розпис невідомою особою.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК України заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить відмовити у її задоволенні.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.02.2021 справу № 910/11849/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Малашенкова Т. М. (головуючий суддя), судді: Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/11849/20 за касаційною скаргою ТОВ "Трейдінг енд Делівері" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі №910/11849/20 у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11849/20 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

7.2. Переглянувши судове рішення у касаційному порядку на підставі встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить з такого.

7.3. За змістом частин 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (частин 1 та 2 статті 2 ГПК України).

7.4. За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

7.5. Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

7.6. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

7.7. Твердження скаржника наведені у пункті 4.2. Верховним Судом відхиляються з огляду на таке.

7.8. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з приписами частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною 3 статті 258 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з частиною 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 260 ГПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тобто, положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху для забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 4 статті 260 ГПК України.

7.9. Так, 07.09.2020 Господарським судом міста Києва у справі постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ТОВ "Трейдінг енд Делівері" до АМК України про скасування та визнання протиправними рішення.

7.10. Як установлено судом апеляційної інстанції відповідно до відмітки на зворотній стороні останнього аркушу вищевказаної ухвали суду, 10.09.2020 було здійснено її відправлення учасникам справи.

Суд апеляційної інстанції з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером № 0405347139025 встановив, що копію ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі адресатом отримано
14.09.2020.

Апеляційна скарга на оскаржуване судове рішення подана ТОВ "Трейдінг енд Делівері" 09.11.2020, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.

7.11. Верховний Суд звертає увагу, що у відповідності до статті 119 ГПК України в редакції Закону України N 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України", суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Цивільного процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

7.12.Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

7.13. При цьому, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю.

Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від
26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14.102003).

7.14. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Верховний Суд зауважує, що право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.

7.15. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що про ухвалу суду першої інстанції від 07.09.2020 дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень - 05.11.2020 та зазначив, що не отримував оскаржувану ухвалу.

7.16. Верховний Суд приймає до уваги, що судом апеляційної інстанції у прийнятій
30.11.2020 ухвалі встановлено та матеріалами даної справи підтверджено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/11849/20 направлена на адресу учасників справи та отримана 14.09.2020, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення та відміткою про відправлення, а істинність твердження про обізнаність зазначеної ухвали виключно з дати ознайомлення з нею в ЄДРСР потребує доведенню саме заявником.

В силу положень Правил надання послуг поштового зв'язку, видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв'язку виключно за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, а тому поштові відправлення не можуть бути видані жодній іншій особі, аніж визначеному адресату або уповноваженій особі на підставі відповідного доручення.

При цьому, пункти 89,96,105 Правил надання послуг поштового зв'язку виключають можливість отримання поштової кореспонденції неуповноваженою особою, а в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання посадовими особами ПАТ "Укрпошта" своїх обов'язків щодо вручення листа №0405347139025.

Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Водночас скаржником при зверненні до Верховного Суду не доведено ані факту відсутності у уповноважених осіб на отримання кореспонденції, ані факту перевищення повноважень та/чи факту вчинення неправомірних дій (бездіяльності) посадовими особами органу поштового зв'язку під час виконання ними своїх обов'язків.

Отже, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не пересвідчився, чи належною особою отримано ухвалу господарського суду, у зв'язку з чим строк на апеляційне оскарження не вважається пропущеним, спростовуються наведеним вище.

7.18. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що позовна заява була подана саме скаржником, тому останній був безумовно обізнаний про ініціативу порушення судового провадження у справі. Повідомивши суду, як засіб зв'язку адресу, скаржник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження за його позовною заявою, стан надходження поштової кореспонденції тощо.

Статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

7.19. Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/11849/20 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень з
09.09.2020.

7.20. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від
03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Відповідно, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним позовної заяви, зокрема, через відкритий безоплатний цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, та скористатися наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями останній у розумні та своєчасні строки не скористався.

Отже, недотримання вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням суб'єкта оскарження.

7.21. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №П/811/13/17 як необґрунтовані, оскільки у цій справі судами встановлено, що згідно з інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікаторам № 4900069286696, копію ухвали скаржнику не вручена, а поштове відправлення повернуто до суду з відміткою - повернуто "за закінченням встановленого терміну зберігання". Верховний Суд дійшов висновку, що подібна відмітка не давала суду обґрунтованих процесуальних підстав для підтвердження факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначала чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання. На думку колегії суддів, за наведених обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, пославшись на можливість ознайомлення скаржником з ухвалою цього суду від 21 січня 2019 року, зокрема за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. На підставі наведеного Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та повернув справу на новий розгляд.

Тобто у справі №П/811/13/17, на яку посилається скаржник, і у справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини справи щодо отримання/не отримання поштового відправлення.

7.22. Відповідно до частини 4 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

7.23. Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

За таких обставин, Верховний Суд не встановив порушень застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення оспорюваної ухвали.

7.24. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи ТОВ "Трейдінг енд Делівері", наведені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

7.25. Водночас Верховний Суд приймає до уваги доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на міркування, викладені у цій постанові.

7.26. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тобто кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

7.28. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України ", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд відзначає, що під час касаційного перегляду оскаржуваної Ухвали, на підставі встановлених у ній обставин справи, ураховуючи межи доводів та аргументів, наведені у касаційній скарзі, які стали підставою відкриття касаційного оскарженні наявності вагомих й непереборних обставин, які аргументовано обґрунтували відхід від res judicate у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.29. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Трейдінг енд Делівері" не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

8.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Трейдінг енд Делівері" залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Понесені ТОВ "Трейдінг енд Делівері" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11849/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова