Історія справи

Постанова КГС ВП від 07.05.2024 року у справі №912/3033/19
Постанова КГС ВП від 22.06.2023 року у справі №912/3033/19
Постанова КГС ВП від 07.05.2024 року у справі №912/3033/19
Постанова КГС ВП від 22.06.2023 року у справі №912/3033/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/3033/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» - Гриценко Ю.В., адвокат (ордер від 11.04.2023),

відповідача - фізичної особи - підприємця Демченко Ірини Вікторівни - Шаповалов Д.В., адвокат (ордер від 24.05.2023),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 - не з`явився,

2. ОСОБА_2 - Захарченко І.В., адвокат (ордер від 08.06.2023),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» - відсутні,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» та ОСОБА_2

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (головуючий суддя: Антонік С.Г., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.),

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 (головуючий суддя: Антонік С.Г., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.)

та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 (за результатом розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) (головуючий суддя: Антонік С.Г., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.)

у справі № 912/3033/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» (далі - ТОВ «Маркхолдер»)

до фізичної особи - підприємця Демченко Ірини Вікторівни (далі - Підприємець),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» (далі - АТ «Цефей»),

про заборону використання знаку для товарів і послуг.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Маркхолдер» у жовтні 2019 році звернулося до суду з позовом до Підприємця (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про заборону використання знаку для товарів і послуг шляхом заборони відповідачу використовувати в будь-який спосіб, будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382, зокрема, але не виключно: нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення; під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання Підприємцем товарного знаку «УКРЗОЛОТО» за місцем здійснення його господарської діяльності шляхом нанесення знаку на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ «Маркхолдер».

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2021 залучено до участі у справі № 912/3033/19 фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2023 залучено до участі у справі № 912/3033/19 АТ «Цефей» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 у справі № 912/3033/19 (суддя Коваленко Н.М.) позов задоволено частково: заборонено Підприємцю використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Підприємця на користь ТОВ «Маркхолдер» 1921,00 грн. судового збору та 19 612,80 грн. витрат на судову експертизу.

Згідно з додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2022 стягнуто з Підприємця на користь ТОВ «Маркхолдер» 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі суд відмовив у задоволенні клопотання (заяви) ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей» про заміну сторони (позивача) у справі в порядку процесуального правонаступництва.

Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 зі справи (з урахуванням ухвали від 19.04.2023 про виправлення описки) рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 скасовано частково: ухвалено нове рішення, згідно з яким у позові відмовлено. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладено на позивача.

Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 додаткове рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 зі справи скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 912/3033/19 відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ТОВ «Маркхолдер», з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 (яка не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції і скарга щодо якої включається до касаційної скарги на відповідну постанову) про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про заміну сторони (позивача) у справі в порядку процесуального правонаступництва; ухвалити нове рішення про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі на його правонаступника - АТ «Цефей», виключивши при цьому АТ «Цефей» з переліку третіх осіб у справі; скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, а рішення суду першої інстанції від 28.10.2022 залишити в силі; скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 08.05.2023, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі; скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 24.05.2023 зі справи та задовольнити заяву ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу.

Також у касаційних скаргах ТОВ «Маркхолдер» заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу (докази на підтвердження яких будуть надані Суду протягом 5 днів після ухвалення рішення).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 у касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції заяву в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стосовно витрат на правничу допомогу, які планує понести за розгляд справи в суді касаційної інстанції і докази на обґрунтування яких (витрат) будуть надані Суду протягом 5 днів після ухвалення рішення.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, яка ухвалена по суті спору, ТОВ «Маркхолдер» посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема, статті 4 52 ГПК України, статті 15 16 424 426 494 495 1113 1114 Цивільного кодексу України, статтю 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 912/3034/19, від 24.10.2019 у справі № 910/16586/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (щодо загального застосування статті 52 ГПК України);

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 52 ГПК України у подібних правовідносинах;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, вказуючи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, статей 73 74 76 77 79 80 86 236 269 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, за доводами скаржника, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Водночас ТОВ «Маркхолдер» також зазначає про те, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (яка не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції і скарга щодо якої включається до касаційної скарги на відповідну постанову) про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про заміну сторони (позивача) у справі в порядку процесуального правонаступництва, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 та додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 ТОВ «Маркхолдер» посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, зокрема, приписи статті 129 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 21.03.2023 у справі № 911/813/21, від 06.02.2023 у справі № 41/1-10 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, яка ухвалена по суті спору, посилається на:

- пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано положення частин першої, третьої статті 13, частин першої, третьої статті 74, частин першої, другої статті 269, пункту 5 частини четвертої статті 238, пункту З частини першої статті 282 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/553/22, від 18.01.2023 у справі № 522/13211/14, від 22.02.2023 у справі № 480/1270/21, від 24.01.2023 у справі № 320/5796/21, від 06.04.2023 у справі № 640/13626/20, від 03.08.2022 у справі № 280/4264/21, від 07.12.2022 у справі № 340/9011/21, від 15.02.2023 у справі № 560/1271/21;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 брала участь колегія суддів, якій було заявлено відвід з обґрунтованих підстав.

Доводи інших учасників справи

Підприємець у відзивах на касаційні скарги ТОВ «Маркхолдер» просив Суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість доводів касаційних скарг ТОВ «Маркхолдер».

ОСОБА_2 у відзиві на касаційні скарги ТОВ «Маркхолдер» просив Суд: касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі закрити; касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - закрити; касаційну скаргу ТОВ «Маркхолдер» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, -закрити; касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 закрити. Також у відзиві ОСОБА_2 наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат названої особи у справі.

Підприємець у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 просить Суд касаційну скаргу останнього задовольнити.

ТОВ «Маркхолдер» у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 просить Суд: касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - закрити; якщо Суд знайде за можливе розглядати касаційну скаргу у цій частині по суті - залишити скаргу без задоволення; касаційну скаргу ОСОБА_2 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, - залишити без задоволення.

АТ «Цефей» у відзиві на касаційні скарги ТОВ «Маркхолдер» та ОСОБА_2 просить Суд: у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити повністю; касаційну скаргу ТОВ «Маркхолдер» на ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 та на постанову від 17.04.2023 задовольнити; ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 скасувати, здійснити процесуальне правонаступництво позивача у справі на його правонаступника - АТ «Цефей», виключивши назване Товариство з переліку третіх осіб у справі; постанову суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 скасувати, а рішення суду першої інстанції від 28.10.2022 залишити в силі; касаційну скаргу ТОВ «Маркхолдер» на постанову суду апеляційної інстанції від 08.05.2023 у справі задовольнити повністю. Також у відзиві АТ «Цефей» наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат названого Товариства у справі.

Від ОСОБА_1 відзивів на касаційні скарги не надходило.

Згідно з ухвалою Суду від 14.06.2023 задоволені заяви Підприємця, ТОВ «Маркхолдер», АТ «Цефей» та ОСОБА_2 про участь у судових засіданнях касаційного провадження по справі № 912/3033/19, у тому числі, яке призначене на 22.06.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з актом Суду від 22.06.2023 № 37/2023 (за підписом заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду Пляс Н.П., секретаря судового засідання Гибало В.О., головного спеціаліста відділу інформатизації та захисту інформації Касаційного господарського суду Дейко О.В.) представник АТ «Цефей» - адвокат Ускова О.В. не змогла прийняти участь у судовому засіданні 22.06.2023 в повній мірі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (приєдналась на початку судового засідання, а пізніше від`єдналась) через технічні проблеми, які не пов`язані з діяльністю Верховного Суду, а саме, у зв`язку з нестабільним підключенням до мережі «Інтернет».

Водночас з огляду на те, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, у судовому засіданні 22.06.2023 колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про можливість продовження розгляду касаційних скарг зі справи без участі представника АТ «Цефей».

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Маркхолдер» належить право власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО», що зареєстрована, зокрема, для категорії товарів «Ювелірні вироби» (клас 14 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків). Право власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом України № 124382, яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010. У відповідності до інформації, опублікованої у виданні у сфері інтелектуальної власності «Промислова власність» (Бюлетень № 19, 2019), позивач є власником торговельної марки згідно з рішенням № 25921.

Відповідач з 19.01.2006 зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - 47.77 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах».

Позивачу стало відомо про незаконне використання вказаної торговельної марки, а саме, шляхом нанесення її на вивіску ювелірного магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. За місцем розташування вказаного ювелірного магазину, за твердженням позивача, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів на час подання позову здійснював відповідач. У підтвердження неправомірного використання відповідачем позначення «УКРЗОЛОТО» у господарській діяльності, позивач надав такі докази: товарний чек від 24.10.2019; розрахункову квитанцію № 019416; фотокопії розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки, копію наказу позивача від 30.10.2019 № 2177 про проведення перевірки, акт фіксації від 06.11.2019 № 2.

Позивач в позові стверджує, що в порушення вимог законодавства, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником торговельної марки - ТОВ «Маркхолдер», відповідач здійснював її незаконне використання за місцем своєї господарської діяльності, тому відповідачем порушені права позивача щодо виключного права на використання торговельної марки.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначила про те, що вивіска з позначенням «УКРЗОЛОТО» є твором образотворчого мистецтва у вигляді «Зображення логотипу «УКРЗОЛОТО» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218, виданого на ім`я авторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Автори твору у вигляді «Зображення логотипу «УКРЗОЛОТО» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218 жодних претензій до відповідача не мають.

Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства згідно з поданими до суду документами підтвердило реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва «Зображення логотипу «УКРЗРОЛОТО» та видачу Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 912/3033/19 від 18.08.2020 № 3621/20-53/20440/20-53:

- позначення «УКРЗОЛОТО», що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаком для товарів та послуг «УКРЗОЛОТО», зареєстрованим за свідоцтвом України № 124382 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у додатку до Висновку;

- позначення «УКРЗОЛОТО», що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382 ;

- позначення (написи) «УКРЗОЛОТО», які розташовані на вивісках ювелірного магазину на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382 . Встановити чи є позначення « УКРЗОЛОТО », які розташовані на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді «Зображення логотипу «УКРЗОЛОТО» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218 за наявними матеріалами не видається за можливе.

Підприємець здійснювала свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 (вона ж АДРЕСА_1 ) на підставі договору оренди частини нежитлового приміщення від 09.11.2017 № 4, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОПМАРК-Х ЛТД». На підставі додаткової угоди від 21.01.2020 до договору оренди частини нежитлового приміщення від 09.11.2017 № 4 сторони договору дійшли згоди про його розірвання з 15.02.2020 і в цей же день згідно з актом приймання - передачі орендоване приміщення Підприємцем повернуто орендодавцю.

Зображення логотипу «УКРЗОЛОТО» на будинку по АДРЕСА_1 , за твердженням відповідача, демонтовано власниками твору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у лютому 2020 року. Підприємець 15.02.2020 припинила діяльність в частині нежитлового приміщення площею 70 м.кв. по АДРЕСА_2 (вона ж АДРЕСА_1), у зв`язку з припиненням дії договору оренди.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що використання позначення «УКРЗОЛОТО» на вивісці приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382; здійснення Підприємцем торгівельної діяльності з продажу ювелірних виробів в приміщенні, на якому розміщено вивіску «УКРЗОЛОТО», є свідченням використання саме Підприємцем торговельної марки «УКРЗОЛОТО», право власності на яку належить позивачу; ТОВ «Маркхолдер» не надавало Підприємцю дозвіл на використання торговельної марки «УКРЗОЛОТО», а, отже, права позивача щодо виключного права на використання торговельної марки порушені відповідачем. При цьому демонтаж вивіски з позначенням «УКРЗОЛОТО» під час розгляду справи в суді, в тому числі, з урахуванням зміни позивачем предмета позову, не доводить наявність підстав для закриття провадження у справі згідно зі статтею 231 ГПК України. Заявлена позивачем позовна вимога в частині заборони Підприємцю використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, відповідає характеру порушеного права. Водночас у частині заборони використовувати позначення «у будь-який спосіб» не підлягає задоволенню, оскільки Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачені й інші способи використання зареєстрованого знака для товарів і послуг, які не стосуються встановленого у справі порушення прав позивача (нанесення позначення на вивіску) та у частині шостій статті 16 названого Закону передбачені випадки правомірного використання (без дозволу власника свідоцтва).

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, у розгляді справи додатково встановив, що ТОВ «Маркхолдер» не є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382, що підтверджується копією договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021, згідно з яким позивач за винагороду передав право власності, зокрема, на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України № 124382 на користь АТ «Цефей».

З роздруківки з інформаційного порталу Українського інституту інтелектуальної власності (УКРПАТЕНТ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 (публікація в Бюлетені від 27.10.2021 № 43) вбачається, що власником свідоцтва є АТ «Цефей».

ТОВ «Маркхолдер» під час розгляду справи судом першої інстанції не повідомило суд про те, що 30.06.2021 позивач уклав з АТ «Цефей» договір про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг), а саме, на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України № 124382 .

Також позивач та АТ «Цефей» не зверталися до суду першої інстанції із заявою про здійснення процесуального правонаступництва у даній справі.

Враховуючи те, що право власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» на час ухвалення рішення господарським судом позивачу не належало, заявлені останнім позовні вимоги жодним чином не зможуть відновити його права або захистити інтереси, і використання в майбутньому будь-ким торговельної марки «УКРЗОЛОТО» не буде порушувати права позивача. Отже, у цьому випадку, з 30.06.2021 фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача на час вирішення оскаржуваного рішення, за висновком суду апеляційної інстанції, є підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Маркхолдер» та заяви АТ «Цефей» про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що як АТ «Цефей», так і ТОВ «Маркхолдер», будучи обізнаними про наявність судового спору, не повідомили суд першої інстанції про обставини щодо переходу права власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України № 124382. Оскільки ні ТОВ «Маркхолдер», ані АТ «Цефей» не вчинили процесуальних дій щодо здійснення процесуального правонаступництва на стадії розгляду справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи частини четвертої статті 13 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання (заяви) на стадії апеляційного провадження.

Водночас в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та саме з його вини спір між сторонами доведено до суду, відповідно на відповідача покладається судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та витрати на судову експертизу. Витрати за розгляд справи апеляційною інстанцією покладено на позивача.

Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 зі справи, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 (відповідно до якого на відповідача було покладено 15 000,00 грн. витрат позивача на правову допомогу), суд апеляційної інстанції зазначив про те, що заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу надійшла до суду після передачі прав на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» іншій особі. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. За загальним правилом розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що позивач просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу, яка надавалася згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2022 за період з 19.07.2021 по 28.10.22, тобто в період, коли права позивача не були порушені, у зв`язку з передачею 30.06.2021 права власності на торговельні марки (зокрема, торговельну марку «УКРЗОЛОТО») АТ «Цефей».

Обґрунтовуючи постанову від 24.05.2023 про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 912/3033/19, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з 30.06.2021 фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся позивач, у зв`язку з чим рішення господарського суду про часткове задоволенні позову було скасоване, та прийнято нове рішення, про відмову в задоволенні позову. Тобто, в даному випадку, при апеляційному розгляді справи № 912/3033/19 встановлені обставини щодо відсутності порушених прав ТОВ «Маркхолдер» станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції. Оскільки апеляційні скарги відповідача та третьої особи задоволенні, рішення скасовано і в позові відмовлено, то судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції покладаються на позивача.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та включеної до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції по суті спору скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у контексті доводів касаційної скарги ТОВ «Маркхолдер», Суд зазначає таке.

Так, у доводах касаційної скарги ТОВ «Маркхолдер» посилається на те, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (яка не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції і скарга щодо якої включається до касаційної скарги на відповідну постанову) про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про заміну сторони (позивача) у справі в порядку процесуального правонаступництва, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 52 ГПК України у подібних правовідносинах.

Також ТОВ «Маркхолдер» у зазначеному аспекті посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 912/3034/19, від 24.10.2019 у справі № 910/16586/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (щодо загального застосування статті 52 ГПК України), порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, статей 73 74 76 77 79 80 86 236 269 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач вважає, що допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 15 16 424 426 494 495 1113 1114 ЦК України та статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг») у вирішенні питання щодо судового захисту прав власника торговельної марки та встановлення обставин щодо наявності/відсутності підстав для правового захисту.

За доводами позивача, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, що на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі позивачем було відчужено на користь АТ «Цефей» право власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України № 124382, у вирішенні питання щодо заміни позивача правонаступником неправильно застосував положення статті 52 ГПК України. Внаслідок чого судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про заміну сторони (позивача) у справі в порядку процесуального правонаступництва.

З огляду на наведене, позивач у касаційній скарзі просить суд скасувати ухвалу апеляційного суду від 17.04.2023 та постановити нове рішення про здійснення процесуального правонаступництва позивача; скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, а рішення суду першої інстанції від 28.10.2022 залишити в силі.

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, виходив, зокрема, з того, що з моменту відчуження ТОВ «Маркхолдер» права власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» на користь АТ «Цефей» фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача на час вирішення оскаржуваного рішення, за висновком суду апеляційної інстанції, є підставою для відмови в задоволенні позову. Зазначене стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Водночас, з посиланням на те, що ні ТОВ «Маркхолдер», ані АТ «Цефей» не вчинили процесуальних дій щодо здійснення процесуального правонаступництва на стадії розгляду справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції, навівши в обґрунтування приписи частини четвертої статті 13 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних клопотань (заяви) ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей» на стадії апеляційного провадження.

У контексті доводів касаційної скарги ТОВ «Маркхолдер» щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 52 ГПК України та висновків суду апеляційної інстанції за результатами вирішення спору, Суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Положеннями частин першої - четвертої статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає про те, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Положення щодо процесуального правонаступництва регламентовано статтею 52 ГПК України.

Так, відповідно до положень цієї статті у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

У контексті доводів касаційної скарги Суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 24.10.2019 у справі № 910/16586/18, згідно з якими у розумінні положень наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі, у випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір (відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», статті 1113, частини другої статті 1114 ЦК України).

Суд враховує, що норми процесуального права мають загальний (універсальний) характер для усіх справ.

Таким чином, передання позивачем права власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України № 124382 іншій особі за договором про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) є правонаступництвом, і, у такому випадку, як позивач, так і правонаступник (АТ «Цефей») мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони та надання такій особі (правонаступнику) статусу сторони у справі.

Суд апеляційної інстанції не врахував те, що правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, а у визначенні дати, з якої права на торговельну марку вважаються переданими, - не врахував те, що факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (частина друга статті 1114 ЦК України).

Водночас в силу приписів статті 13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (у редакції, чинній станом на 25.06.2010) одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості.

Отже, ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання (заяви) ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей», а також по суті спору, суду апеляційної інстанції, у даному випадку, з метою уникнення надмірного формалізму, що змушує сторону до повторного звернення до суду та не сприяє ефективному виконанню законного судового рішення належало встановити чи наявні підстави для заміни учасника справи на момент розгляду справи апеляційною інстанцією.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання (заяви) про заміну позивача у справі його правонаступником не врахував наведеного у цій постанові, що вплинуло й на результат вирішення спору по суті, без встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі та наведеного вище, касаційна скарга ТОВ «Маркхолдер» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та включена до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції по суті спору скарга на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 підлягають частковому задоволенню; зазначені постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Що ж до оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у контексті доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , Суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_2 в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, яка ухвалена по суті спору, посилається на: пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано положення частин першої, третьої статті 13, частин першої, третьої статті 74, частин першої, другої статті 269, пункту 5 частини четвертої статті 238, пункту З частини першої статті 282 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/553/22, від 18.01.2023 у справі № 522/13211/14, від 22.02.2023 у справі № 480/1270/21, від 24.01.2023 у справі № 320/5796/21, від 06.04.2023 у справі № 640/13626/20, від 03.08.2022 у справі № 280/4264/21, від 07.12.2022 у справі № 340/9011/21, від 15.02.2023 у справі № 560/1271/21; пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 брала участь колегія суддів, якій було заявлено відвід з обґрунтованих підстав.

Так, зокрема, ОСОБА_2 зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 в аспекті його заперечень на ухвалу про призначення судом судової експертизи у справі № 912/3033/19 та обґрунтовування щодо порушень, допущених при призначенні, проведенні експертизи. Тобто постанова суду апеляційної інстанції не містить відхилення аргументів ОСОБА_2 , які наведені в апеляційній скарзі.

Верховний Суд звертає увагу на необхідності застосування принципу рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 31 постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20).

В силу положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд апеляційної інстанції не переглядав та не перевіряв законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить аргументованих мотивів прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , що не відповідає критеріям, які визначені у частині першій статті 282 ГПК України.

Суд касаційної інстанції, у свою чергу, позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_2 в цій частині слід задовольнити.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в частині підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023 з посиланням на пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України, Суд відхиляє, як необґрунтовані з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 310 ГПК України, ОСОБА_2 вказує на те, що в суді апеляційної інстанції постанову від 17.04.2023 ухвалено колегією суддів, якій представником скаржника було заявлено обґрунтований, на думку самого скаржника, відвід та який (відвід) судом безпідставно не задоволено.

Так, у відводі колегії суддів представник ОСОБА_2 вказував на порушення порядку визначення суддів для розгляду цієї справи при автоматизованому розподілі справи № 912/3033/19, з огляду на те, що за положеннями підпунктів 2, 4 пункту 21 розділу VІІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа передається раніше визначеному складу суду, зокрема щодо апеляційних та касаційних скарг, які надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у справі; при цьому відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 для розгляду справи № 912/3033/19 була визначена колегія суддів: Антонік С.Г (доповідач), Дармін М.О., Іванов О.Г. У той же час винесенням ухвали від 17.01.2022 вказана колегія суддів закінчила апеляційний розгляд справи № 912/3033/19. Отже, на думку заявника, визначена колегія не могла брати участі у розгляді даної справи, оскільки було порушено порядок визначення судді для цієї справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

За змістом статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частини 1-3 зазначеної норми).

Згідно з пунктом 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Відповідно до підпункту 1.4.9 пункту 1.4 Положення про автоматизовану систему документообігу суду збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду питань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду і вносяться до автоматизованої системи не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів.

Персональний склад колегії суддів для розгляду судових справ у Центральному апеляційному господарському суді визначається автоматизованою системою документообігу суду відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами), Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформлених протоколом від 08.10.2018 за № 2 (зі змінами), з дотриманням принципу вірогідності розподілу справ під час реєстрації у суді апеляційних скарг, заяв, клопотань тощо, з урахуванням наявності спеціалізації суддів, кількості розподілених судових справ, коефіцієнтів складності судових справ та ін.

Підпунктом 4 пункту 21 Розділу VIII (Автоматизований розподіл судових справ між суддями) Положення про автоматизовану систему документообігу суду зазначено, що передача судової справи (матеріалів кримінального провадження) раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті проводиться модулем автоматизованого розподілу щодо, зокрема, апеляційних та касаційних скарг, що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

За приписами підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Центральному апеляційному господарському суді визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду визначено, що, передача судової справи раніше визначеній колегії суддів (судді) здійснюється щодо: 1) судових справ, що надійшли із суду касаційної інстанції після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження) та ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи; 2) апеляційних скарг, що надійшли до суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі; 3) заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз`яснення судового рішення, повернення судового збору; 4) апеляційних скарг, поданих до закінчення апеляційного провадження в рамках однієї справи, але на різні судові рішення; 5) заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за виключенням випадків, визначених законом; 6) заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та/або заяв про скасування рішення третейського суду.

Фактично доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до довільного тлумачення ОСОБА_2 змісту підпункту 4 пункту 21 Розділу VIII (Автоматизований розподіл судових справ між суддями) Положення про автоматизовану систему документообігу суду, оскільки при застосуванні цього положення повторне визначення судді-доповідача у справі, як при першому автоматизованому розподілі справи, не здійснюється (суддя-доповідач у справі вже визначений), а справа передається раніше визначеному складу суду (судді, колегії суддів). Таким чином, закриття попереднього апеляційного провадження не впливає на передачу справи вже визначеному у ній головуючому (доповідачу) судді.

За наведених обставин, підстави вважати обґрунтованим заявлений представником ОСОБА_2 відвід колегії суддів: Антонік С.Г (доповідач), Дармін М.О., Іванов О.Г. у справі № 912/3033/19 відсутні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Стосовно касаційних скарг ТОВ «Маркхолдер» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023, Суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 та додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 ТОВ «Маркхолдер» посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, зокрема, приписи статті 129 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 21.03.2023 у справі № 911/813/21, від 06.02.2023 у справі № 41/1-10 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Суд враховує, що норми процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від суті (характеру) спірних правовідносин.

Так, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 (відповідно до якого на відповідача було покладено 15 000,00 грн. витрат позивача на правову допомогу), суд апеляційної інстанції у постанові від 08.05.2023 зазначив, зокрема, про те, що заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу надійшла до суду після передачі прав на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» іншій особі. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. За загальним правилом розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що позивач просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу, яка надавалася згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2022 за період з 19.07.2021 по 28.10.22, тобто в період, коли права позивача не були порушені, у зв`язку з передачею 30.06.2021 права власності на торговельні марки (зокрема, торговельну марку «УКРЗОЛОТО») АТ «Цефей».

Верховний Суд зазначає про те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, яка ухвалена по суті спору, Верховним Судом було встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, приписів статті 52 ГПК України, що, у свою чергу, з наведених у цій постанові мотивів, є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Водночас оскаржуване додаткове рішення місцевого суду є судовим рішенням, яке було переглянуте судом апеляційної інстанції з урахуванням процесуальних наслідків скасування рішення суду першої інстанції по суті спору про задоволення позовних вимог та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові.

З огляду на те, що за результатами розгляду касаційної скарги постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (якою, у свою чергу, було скасоване рішення суду першої інстанції від 28.10.2022 з ухваленням нового рішення про відмову в позові), підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції від 08.05.2023, яка ухвалена за результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 також підлягає скасуванню. У новому розгляді справи перегляд додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку повинен бути здійснений судом апеляційної інстанції з урахуванням результату апеляційного розгляду справи по суті спору у новому розгляді.

Суд враховує, що додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Тобто, додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.

Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на те, що Верховний Суд даною постановою скасовує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023, а оскаржувана додаткова постанова від 24.05.2023 у цьому випадку є додатковою до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування також і оскаржуваної додаткової постанови від 24.05.2023 зі справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи ТОВ «Маркхолдер» та ОСОБА_2 про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги ТОВ «Маркхолдер» та ОСОБА_2 задовольнити частково: ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, постанову суду апеляційної інстанції від 17.04.2023, постанову суду апеляційної інстанції від 08.05.2023 та додаткову постанову названого суду від 24.05.2023 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

Розподіл судових витрат (у тому числі, витрат на правничу допомогу) відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється, оскільки Суд скасовує судові рішення попередньої інстанції та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 912/3033/19 скасувати.

3. Справу № 912/3033/19 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова