Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22815/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий суддя - Чорна Л.В., судді: Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Каділлак, Шевролє"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Федерація професійних спілок України

про повернення земельної ділянки,

за участю:

від позивача: Перепиліцин К.М. (довіреність від 05.01.18)

від третьої особи-2: Багатченко Ю.В. (довіреність від 29.12.17)

прокурора: Паршутіна Ю.А. (посвідчення № 044787від 09.11.16),

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 звернувшись в суд з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач), просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" (далі - відповідач) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,04 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 21 (обліковий код ділянки 82:254:030), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від двох прибудов, які використовуються як автосалон.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказував на те, що відповідач без оформлення передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України документів, займає та використовує земельну ділянку площею 0,04 га під розміщення автосалону, у зв'язку з чим вказана земельна ділянка на підставі статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню Київській міській раді як органу, який відповідно до статті 9 Земельного кодексу України наділений повноваженням щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Оскарженим у касаційному порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у задоволені позову відмовлено. Суди визнали, що прокуратурою не доведено самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва (далі-прокурор) просить вказані судові акти скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. Прокурор вважає, що судами порушено статті 116, 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статті 2, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 42, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.

Від третьої особи-1 отримано відзив на касаційну скаргу, у якому Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, зазначаючи доводи, подібні доводам прокурора, викладеним у касаційній скарзі, та просить розглянути скаргу за відсутності його представника.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Предметом даного судового розгляду є вимога прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Каділлак, Шевролє" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку з приведенням означеної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від споруд.

Підставою цих вимог визначено те, що під час здійснення процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42015101060000003 від 22.12.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України по факту порушення земельного законодавство було встановлено, що відповідач без оформлення передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів займає та використовує земельну ділянку площею 0,04 га під розміщення автосалону, про що свідчать Акти обстеження земельної ділянки № 816/06 від 11.11.2015, №161806-06 від 24.10.2016, складені спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також прокурор посилався на те, що постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 1-п-17/12 від 29.08.2012 встановлено, що Щербина С.В., маючи умисел, спрямований на самовільне будівництво двох споруд на самовільно зайнятій земельний ділянці, з метою здійснення комерційної діяльності, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" вчинив самовільне будівництво двох споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,04 га за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 21, під розміщення критих стоянок для автомобілів.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважав, що зайнята відповідачем земельна ділянка відповідно до вимог статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню Київській міській раді, з приведенням означеної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від споруд.

Судами відмовлено у задоволені заявлених вимог з підстав їх недоведеності.

Підстави для скасування рішення та постанови у справі про відмову у позові відсутні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України (у редакції на час заявлення даного позову) громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 вказаного Кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приймаючи оскаржені рішення суди обох інстанцій виходили із того, що Федерація професійних спілок України є законним користувачем спірної земельної ділянки, на якій находиться майно відповідача. Як на підставу для таких висновків суди послалися на пункт 3 рішення Київської міської ради № 335-1/1545 від 24.06.2004, за яким вирішено оформити Федерації професійних спілок України (далі - Федерація) право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,98 га для експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража і допоміжних споруд на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 07.01.85 № 3/11 "Про відведення Українській республіканській раді професійних спілок земельної ділянки для будівництва багатоповерхового гаража по Залізничному шосе в Печерському районі", у зв'язку з переходом права власності на будівлю (свідоцтво про право власності від 03.04.2002 серія НП №66993).

За приписами частин 2, 3 статті 93 Земельного кодексу України у редакції, від 09.02.2006, що діяла з 02.03.2006 та була чинною на час прийняття вищевказаного рішення, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Положеннями статті 125 цього Кодексу у редакції, що діяла на час прийняття Київською міською радою рішення № 335-1/1545 від 24.06.2004, визначалося, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч.2). Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч.3).

Між тим суди обох інстанцій не досліди питання про те, чи було укладено Федерацією договір оренди вказаної земельної ділянки і чи була здійснена його державна реєстрація.

В порушення вимог статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України судами вказані обставини залишились не дослідженими та відповідно до вимог статей 84 ч.1 п.3, та 105 ч.2 п.7 цього Кодексу в мотивувальних частинах судових рішень не наведені, отже суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про те, чи спірна земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи і правову природу відносин, що склались між сторонами оскаржуваного правочину, та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/22815/16 Господарського суду міста Києва скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов