Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22435/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт",

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Міністерство фінансів України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства фінансів України (далі - Міністерство)

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий - Агрикова О.В., судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.)

у справі № 910/22435/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (далі - ТОВ "Укрконцепт")

про визнання відсутнім права вимоги,

за участю особи, яка подала апеляційну скаргу - Міністерства.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Укрконцепт" про визнання відсутнім у ТОВ "Укрконцепт" права вимоги повернення коштів за договором від 02.04.2010 про відступлення права вимоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/22435/16 в позові відмовлено повністю.

22.11.2017 Міністерство звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції зі справи № 910/22435/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу Міністерства з доданими до неї документами на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 зі справи № 910/22435/16 повернуто скаржникові з посиланням на приписи статті 86, пункту 2 частини третьої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017), а саме у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

01.12.2017 Міністерство звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням, до якого додано платіжне доручення від 21.11.2017 № 1279 на суму 1760,00 грн. у підтвердження сплати судового збору з апеляційної скарги Міністерства у справі № 910/22435/16.

05.12.2017 (згідно з вхідним штампом господарського суду міста Києва) Міністерство вдруге звернулося з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/22435/16. До скарги додано клопотання про поновлення Міністерству строку на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції зі справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 апеляційну скаргу Міністерства на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/22435/16 повернуто скаржнику з посиланням на приписи статей 86, 94, пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а саме за відсутності доказів сплати судового збору.

Міністерство, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 12.12.2017 у справі № 910/22435/16 про повернення апеляційної скарги, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати з подальшим направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Так, згідно з доводами Міністерства, викладеними у касаційній скарзі, поверненням апеляційної скарги Міністерства з такої формальної підстави, як неподання доказів сплати судового збору, в той час, як доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги знаходився в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції обмежив доступ Міністерства до суду та позбавив скаржника можливості на поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів, що порушені рішенням попередньої судової інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" просило касаційну скаргу Міністерства задовольнити, з посиланням на допущені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваної ухвали.

Розгляд касаційної скарги Міністерства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено випадки, коли апеляційна скарга не приймається апеляційним господарським судом до розгляду. Перелік таких підстав є вичерпним.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України у вказаній редакції апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи апеляційну скаргу Міністерства з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував того, що скаржником судовий збір з апеляційної скарги сплачено, докази чого було надано суду з клопотанням від 28.11.2017 № 13030-06-26/33006 (вхідний від 01.12.2017), а платіжне доручення від 21.11.2017 № 1279 на суму 1760,00 грн. міститься в матеріалах справи (том ІІ арк. 82).

Водночас відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

Водночас, повернення апеляційної скарги з підстав відсутності доказів сплати судового збору, у той час як такі докази містяться у матеріалах справи, є порушенням як норм процесуального права, так і позбавленням особи права на доступ до суду.

За змістом частини третьої статті 304 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 310 зазначеного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції від 12.12.2017 у справі № 910/22435/16 про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення у справі, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 304, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 910/22435/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков