Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13013/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Тютюнник С.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 (Буравльов С.І., Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (Якименко М.М.) у справі №910/13013/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула Плюс" про стягнення 1 939 604,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Горизонт" про стягнення 1 919 228,65 грн безпідставно набутих коштів та 20 375,38 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Горизонт" не виконано належним чином умови укладеного між сторонами договору № 1207000323 про закупівлю послуг за державні кошти від 11.07.2012 в частині своєчасного надання визначених договором послуг, а після закінчення дії вказаного договору без належних на те правових підстав Відповідач користується грошовими коштами в сумі 1 919 228,65 грн, оскільки останні були перераховані Позивачем авансові платежі за послуги. Зважаючи на закінчення строку дії зазначеного договору, на підставі статті 1212 ЦК України ці кошти підлягають поверненню Позивачеві, однак у зв'язку з неповерненням вказаної суми, з Відповідача підлягають стягненню також 20 375,38 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи відсутність доказів визнання укладеного спірного правочину недійсним або його розірвання, грошові кошти, перераховані Відповідачу за надані послуги, факт виконання яких підтверджується актами здачі - приймання послуг за договором, посилання Позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою Відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, судом розцінюються як безпідставне та таке, що спростовується обставинами справи.

Крім того, оскільки між сторонами у справі укладено договір, а спірні кошти сплачено на виконання цього договору, який недійсним не визнано, то такі кошти набуто Відповідачем за наявності правової підстави, що виключає їх витребування відповідно до положень статті 1212 ЦК.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 здійснено зміну найменування Відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Горизонт" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вакула Плюс" (далі - Відповідач) у зв'язку з реорганізацією юридичної особи. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано статті 526, 530, 536, 901, 1212-1214 ЦК України, статтю 193 ГК України та залишено поза увагою, що враховуючи закінчення строку дії договору, відносини між сторонами трансформувались із зобов'язальних (договірних) у відносини охоронні (позадоговірні), які за своєю правовою природою спрямовані на відновлення порушеного права, в тому числі, шляхом повернення майна, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; при прийняті оскаржуваних процесуальних документів, судами не надано належної правової оцінки доказам Позивача про те, що у зв'язку з припиненням дії договору та зобов'язань за ним, які не були виконані Відповідачем, в останнього відпала підстава отримання здійснених Позивачем авансових платежів, які згідно зі статтею 1212 ЦК України мають бути повернуті Позивачу; судом апеляційної інстанції не обґрунтовано належним чином підстави, з яких відхилено клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як акціонера Позивача; судами попередніх першої та другої інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушено вимоги статей 42, 32, 34, 43, 83 ГПК України.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/13013/17 у касаційному порядку.

Відповідач в судове засідання 18.04.2018 представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд здійснює розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) 11.07.2012 укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 1207000323, за умовами якого (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) Виконавець зобов'язався у 2012 - 2017 роках за завданням Замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Позивача, які знаходяться на території Волинської та Закарпатської областей, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити зазначені послуги.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору Виконавець надає послуги Замовнику відповідно до узгодженого Виконавцем і Замовником графіку надання послуг (календарного плану) (додаток № 2), а також на підставі узгодженого кошторису (додаток № 4) і калькуляції вартості послуг (додаток № 5). Перелік земельних ділянок наведений у додатку № 3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна сума договору становить без ПДВ - 2302739,58 грн, крім того ПДВ - 460547,92 грн, всього з ПДВ - 2763287,50 грн. Загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору Замовник приймає послуги за відповідними актами здачі - приймання наданих послуг, які складаються за результатами виконання кожного окремого етапу, згідно узгодженого сторонами графіку надання послуг (календарного плану).

Оплата наданих послуг здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту здачі - приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень (пункт 4.2 договору).

Строк надання послуг за цим договором встановлюється з дати його підписання і до 30.06.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що Виконавець зобов'язаний передати, а Замовник прийняти етапи послуг та повністю завершені послуги. Послуги здаються поетапно у строки, визначені у графіку надання послуг (календарному плані).

Відповідно до п. 5.5 договору по завершенню кожного з етапів послуг відповідач передає замовнику акт здачі - приймання наданих послуг у двох примірниках з доданням до нього супроводжувального листа, документів, податкової накладної, звіту про виконання цього договору.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що на виконання умов договору Відповідачем у період з березня 2013 року по травень 2016 року надано Позивачу послуги за етапами І-ІІ на визначених в договорі умовах на загальну суму 1919228,65 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень актами здачі - приймання послуг, а Позивачем ці послуги оплачені на загальну суму 1919228,65 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Пунктом 6.3.4 договору обумовлено, що Виконавець зобов'язаний згідно з графіком надання послуг (календарним планом) оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки (державні акти останнього зразку на право постійного користування земельними ділянками) Замовника на території Волинської та Закарпатської областей згідно з переліком, наведеним у додатку № 3, та передати документи Замовнику в терміни, встановлені цим договором.

Звертаючись до суду з позовом, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій, Позивач послався на те, що ним перераховано Відповідачу грошові кошти в сумі 1919228,65 грн, однак, останній своїх зобов'язань щодо надання послуг у строки та порядку, визначені умовами договору, належним чином не виконав, а тому, на переконання Позивача, зважаючи на закінчення 30.06.2017 строку дії договору від 11.07.2012, перераховані кошти підлягають поверненню Відповідачем, оскільки правова підстава користування ними відпала. Зазначені кошти, як вважає Позивач, підлягають стягненню в судовому порядку з Відповідача на підставі статті 1212 ЦК України. Крім того, Позивачем на підставі статті 536 ЦК України нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 20375,38 грн.

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір, спірні кошти сплачено Позивачем на виконання договору, який, як встановили суди першої та апеляційної інстанції, недійсним не визнано, то такі кошти набуто Відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

З огляду на вірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 1212 ЦК України у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками щодо відсутності підстав для стягнення процентів, нарахованих Позивачем до стягнення на підставі статті 536 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не застосовано статті 526, 530, 536, 901, 1212-1214 ЦК України, статтю 193 ГК України, є помилковими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень керувались положеннями статей 173, 193, 207 ГК України, статей 11, 177, 202, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 629, 887, 888, 1212 ЦК України та вірно застосували до даних правовідносин зазначені норми права.

Твердження скаржника, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що враховуючи закінчення строку дії договору, відносини між сторонами трансформувались із зобов'язальних (договірних) у відносини охоронні (позадоговірні), колегією суддів відхиляються, оскільки, як вірно звернув увагу апеляційний господарський суд, вказані обставини не впливають на кваліфікацію дій сторін щодо виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема, сплати Замовником коштів за надані Виконавцем послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, та не тягне за собою безпідставності перерахування грошових коштів, сплачених на виконання умов останнього, а також враховуючи визначений сторонами строк дії договору, підстави та призначення здійснених Позивачем оплат.

Посилання Позивача в касаційній скарзі на те, що судами не надано належної правової оцінки доказам Позивача про те, що у зв'язку з припиненням дії договору та зобов'язань за ним, які не були виконані Відповідачем, в останнього відпала підстава отримання здійснених Позивачем авансових платежів, які згідно зі статтею 1212 ЦК України мають бути повернуті Позивачу, колегією суддів не приймаються, оскільки, як було вже зазначено, договір не було визнано недійсним, а також Позивач не подав доказів, що підстави набуття коштів за договором відпали, зокрема, доказів розірвання договору у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором.

Твердження Позивача, що припинення дії (строку) договору призвело до припинення зобов'язань Відповідача з надання послуг, є помилковим, оскільки не узгоджується з положеннями договору та з приписами глави 50 ЦК України щодо підстав, з якими закон пов'язує припинення зобов'язань.

Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції не обґрунтовано належним чином підстави, з яких відхилено клопотання про Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як акціонера Позивача, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відхиляючи зазначене клопотання Позивача, судом зазначено, що в клопотанні Позивачем не зазначено, яким саме чином прийняте рішення суду може вплинути на права та/або обов'язки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в силу того, що Позивач є окремою юридичною особою та самостійно відповідає за здійснення своїх прав і обов`язків, а договір про закупівлю послуг за державні кошти № 1207000323 від 11.07.2012 укладений саме Позивачем, як Замовником, без участі ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Посилання скаржника, що судами попередніх першої та другої інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень порушено вимоги статей 42, 32, 34, 43, 83 ГПК України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки при перегляді даної справи в касаційному порядку зазначених порушень з боку судів попередніх інстанцій не встановлено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/13013/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.