Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Укрмедпроектбуд" (далі - Підприємство),

представник позивача - Безнощенко К.В. - адвокат (свідоцтво від 27.10.2017 № 000213);

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" (далі - Товариство),

представники відповідача: Астрюхін К.А. - адвокат (посвідчення від 30.08.2017 № 6198/10);

Яновський О.Я. - керівник;

розглянув касаційну скаргу Підприємства

на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2018

(суддя Бойко Р.В.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018

(головуючий - суддя Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В. і Мальченко А.О.)

у справі № 910/3071/18

за позовом Підприємства

до Товариства

про визнання недійсним договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним укладеного сторонами договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.12.2015 № 29/12-15 (далі - Договір) з тих підстав, що: Товариством було надано Підприємству фінансову допомогу за рахунок бюджетних коштів самого Підприємства, які були перераховані Товариству всупереч бюджетному законодавству; станом на час укладення Договору у Товариства не було фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги Підприємству; Договір укладено без погодження з Міністерством фінансів України, тобто всупереч Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (далі - Порядок).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018: відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про залишення позову без розгляду; провадження в даній справі закрито.

Дані судові рішення мотивовано посиланням на пункт 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та існуванням судових рішень (що набрали законної сили), якими вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору за аналогічних підстав та аналогічних доказів.

У касаційній скарзі до Верховного Суду (з додатковими поясненням до неї) Підприємство, зазначаючи про порушення господарськими судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду. Так, за доводами, наведеними у касаційній скарзі:

- визначена судом підстава для закриття провадження суперечить статті 231 ГПК України;

- у даній справі і в справі № 910/6271/17, на яку посилалися попередні судові інстанції в обґрунтування підстави для закриття провадження, відмінні і предмет, і підстави позову;

- Позивача (Підприємство) не допущено до правосуддя всупереч положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник зазначає, що "наразі рішення в справі № 910/6271/17 скасовані" (згідно з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.06.2018).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх цілковиту необґрунтованість, про спростування тверджень позивача встановленими судами на підставі наявних у матеріалах справи обставинами і про те, що доводи та вимоги касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, і тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Товариством подано також клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване "знаковістю та неординарністю даної справи" і неможливістю забезпечити явку повноважного представника Товариства в судове засідання з розгляду касаційної скарги. Однак представники Товариства у відповідне судове засідання з'явилися, у зв'язку з чим зазначене клопотання ними усно відкликане.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у постановленні оскаржуваної ухвали і прийнятті оскаржуваної постанови встановлено, зокрема, що:

- позивачем надано місцевому господарському суду копію позовної заяви, на підставі якої господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 910/6271/17, з якої вбачається, що її (заяви) зміст є практично аналогічним змісту позовної заяви в даній справі, а єдина відмінність у вказаних позовних заявах Підприємства полягає лише у посиланні на статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) замість статті 228 ЦК України;

- за наслідками розгляду позовної заяви Підприємства про визнання недійсним Договору у справі № 910/6271/17 постановлено рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (тобто зазначене рішення набрало законної сили). Згідно з цими судовими рішеннями у позові відмовлено;

- у судових рішеннях зі справи № 910/6271/17 надано правову оцінку обставинам, зазначених у позовній заяві у даній справі, в тому числі в контексті положень статей 203, 215, 228 ЦК України;

- судовими рішеннями у справі № 910/6271/17 надано правову оцінку обставинам та підставам недійсності Договору, зазначеним позивачем і в даній справі, тобто вирішено спір між тими ж сторонами, що і в даній справі, та щодо того самого предмета спору (Договору). Позовна заява у справі № 910/6271/17 не містить посилань на статті 203, 215 ЦК України, однак судами було надано правову оцінку Договору в тому числі в контексті цих статей ЦК України;

- отже, вирішення судом даного спору фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішеннями суду у справі № 910/6271/17, які набрали законної сили.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства із закриттям провадження в даній справі.

Відповідно до приписів ГПК України:

- господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 231);

- суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175).

Попередніми судовими інстанціями на підставі встановлених ними обставин справи з'ясовано, що фактично позов у даній справі № 910/3071/18 було подано за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 910/6271/17 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому й зроблено висновок про, зокрема, закриття провадження в даній справі.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, зазначаючи про порушення судами статті 231 ГПК України, скаржник "просить суд (касаційної інстанції) звернути увагу, що ст. 231 ГПК України не передбачено такого випадку закриття провадження у справі як зазначено в Оскаржуваних рішеннях - "надання правової оцінки обставинам, зазначеним в позовній заяві". Проте наведене не знаходить підтвердження за змістом оскаржуваних судових рішень, згідно з якими провадження у цій справі закрито за наведеними вище приписами пункту 3 частини першої статті 231 та пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, а не з підстав "надання правової оцінки обставинам, зазначеним в позовній заяві", як вказує скаржник.

Обставини щодо предмета і підстав позову у справах №№ 910/6271/17 і 910/3071/18 встановлені та оцінені судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання Підприємства (у додаткових поясненнях до касаційної скарги) на те, що рішення судів у справі № 910/6271/17 скасовані постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.06.2018 беруться до уваги: дійсно, зазначеною постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 скасовано з передачею відповідної справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Однак наведене не впливає на розгляд касаційної скарги з даної справи № 910/3071/18 по суті, оскільки суд касаційної інстанції завжди перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права виключно на момент прийняття (ухвалення) оскаржуваних судових рішень; а на час постановлення оскаржуваної ухвали від 05.04.2018 і оскаржуваної постанови від 15.05.2018 обидва судових рішення, прийнятих по суті справи № 910/6271/17, були такими, що набрали законної сили, чинними і, отже, мали враховуватися попередніми інстанціями при ухваленні судових рішень з даної справи № 910/3071/18. Подальша зміна обставин після прийняття згаданих рішень зі справи № 910/6271/17 не визначається процесуальним законом як підстава для скасування (зміни) цих рішень у касаційному порядку.

Більш того, наведеним спростовується довод скаржника про те, що його "не допущено до правосуддя": адже справу № 910/6271/17, як зазначалося, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас наявність двох справ зі спору між тими ж сторонами (за позовом Підприємства до Товариства) про визнання на підставі норм ЦК України та Порядку одного й того самого Договору недійсним суперечило б одній з основних засад (принципів) господарського судочинства, закріпленій у частині третій статті 2 ГПК України, а саме неприпустимості зловживання процесуальними правами (пункт 11 зазначеної частини).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Підприємства без задоволення, а оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Укрмедпроектбуд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 910/3071/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов