Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.04.2018 року у справі №910/16874/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16874/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство"Херсонська теплоелектроцентраль",

представник позивача - Поліщук В.А. - адвокат (посвідчення від 18.01.2007 №3202/10),

відповідач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник відповідача - Литвин П.В. - адвокат (свідоцтво від 26.05.2010 №4),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 (головуючий суддя - Смирнова Ю.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф. і Жук Г.А.)

у справі №910/16874/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - Товариство)

до Компанії

про зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про зобов'язання Компанії підтвердити надання Товариству номінації на поставку природного газу на січень 2017 року за договором від 27.10.2016 № 2556/1617-БО-33 постачання природного газу (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача від підписання акта приймання-передачі природного газу та ненадання відповідачем номінації за січень 2017 року свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе відповідно до умов укладеного сторонами Договору зобов'язань, що призвело до позбавлення позивача можливості реєстрації бюджетного фінансового зобов'язання та виконання зобов'язань з оплати спожитого газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

У прийнятті згаданих судових актів суди попередніх інстанцій виходили з такого: для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" Компанію та постачальників природного газу зобов'язано до початку опалювального сезону 2016/2017 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації; відповідно до умов укладеного сторонами Договору та норм чинного законодавства України номінація надається постачальником оператору газотранспортної системи, а з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" - до початку опалювального сезону 2016/2017 років.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: спір у справі виник у зв'язку з відмовою відповідача підтвердити надання Товариству номінації на поставку природного газу на січень 2017 року за Договором; однак обраний позивачем спосіб захисту не поновить порушені права позивача, оскільки період, за який позивач просить зобов'язати відповідача підтвердити номінацію і за який позивачем було спожито природний газ у визначених об'ємах, минув, тобто обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не може забезпечити поновлення порушеного права позивача.

Компанія звернулася з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду, в якій просила:

- змінити мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/16874/17 про відмову в позові, замінивши висновок зазначений в абзацах другому та четвертому сторінки 5 оскаржуваного рішення, а саме:

"… Отже, підтвердження обсягів природного газу (видання номінацій), зазначених у договорі №2556/1617-БО-22 постачання природного газу від 27.10.2017, покладено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", з огляду на що ненадання номінації щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від обов'язків поставити природний газ підприємству як споживачу за договором та не є підставою для відключення споживача від газопостачання.

З огляду на викладене, обсяги споживання природного газу у січні місяці 2017 року позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу" на висновок про те, що "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно не надало номінацію та не здійснювало постачання природного газу Приватному акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" у січні 2017 року у зв'язку з порушенням Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015р. №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", зокрема наявністю заборгованості за спожитий у минулі періоди природний газ, низький рівень розрахунків за всіма укладеними договорами, який становить нижче 90 відсотків та невиконання графіку погашення заборгованості, а тому відповідач правомірно не видав номінацію. У зв'язку із споживанням природного газу позивачем без підтвердження номінації, обсяги газу, спожиті у січні 2017 року у об'ємі 592,538 тис.куб.м, є несанкціоновано відібраними об'ємами газу."

У касаційній скарзі скаржник посилається на прийняття оскаржуваних судових актів з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №742, статей 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

- станом на 27.12.2016 заборгованість позивача перед Компанією становила 34 698 859, 85 грн. тому в силу положення №758 Компанія не мала права здійснювати поставку газу позивачу у січні 2017 року;

- суди приходять до хибного висновку щодо постачання природного газу у січні 2017 року, застосовуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)";

- відповідно до норм Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи України, а також пунктів 4 та 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" та умов Договору санкціонованим відбором споживачем природного газу є його відбір у межах договірного обсягу та за наявності підтвердженої номінації, за відсутності якої такі дії кваліфікуються як несанкціонований відбір газу.

У відзиві на касаційну скаргу (з письмовими поясненнями до нього) Товариство посилається на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, не містить аргументів щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що викладені в касаційній скарзі аргументи ґрунтуються на перекрученому тлумаченні норм права та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.04.2018 Товариством здійснено зміну найменування з приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль". Ідентифікаційний код юридичної особи, тип товариства та банківські реквізити залишились без змін. Зазначені зміни в найменуванні юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законодавством порядку, що підтверджується випискою із згаданого реєстру від 05.05.2018. Товариство просить врахувати зміни у його найменуванні під час розгляду касаційної скарги та прийнятті рішення за результатами її розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018: зупинено касаційне провадження у справі №910/16874/17 за касаційною скаргою Компанії на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/5621/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2018: поновлено касаційне провадження у справі № 910/16874/17 за касаційною скаргою Компанії на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 17 липня 2018 року,- у зв'язку з тим, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла рішення у справі № 904/5621/17.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

Відповідно до умов укладеного Товариством (споживач) та Компанією (постачальник) Договору:

- керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", іншими нормативно-правовими актами дійшли згоди про наступне: постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);

- природний газ, що передається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 );

- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 4650 тис.куб.м, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень - 200, листопад - 850, грудень - 1050, січень - 1000, лютий - 800, березень - 750.

- обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (пункт 2.2);

- розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Херсонгаз", з яким споживач уклав відповідні договір (договори; пункт 2.6);

- право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1);

- споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у п. 2.1 цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору (пункт 3.2);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.4);

- споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором), підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (пункт 3.5);

- постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (пункт 3.6);

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1).

Між позивачем та відповідачем підписані додаткові угоди від 31.10.2016 №1, від 22.11.2016 №2, від 30.12.2016 №3 та від 23.01.2017 №4 до договору постачання природного газу від 27.10.2016 №2556/1617-БО-33, якими вносились зміни до договору.

31.01.2017 позивач звернувся до відповідача із листом за вих. №04-1/208 в якому повідомив про те, що на січень поточного року постачальником не надана номінація заявлених обсягів природного газу для підприємства, що призвело до несанкціонованого споживання природного газу та просив вирішити питання надання номінації обсягів природного газу на січень-лютий поточного року.

Листом від 30.01.2017 за вих. №26-849/1.2-17 відповідач повідомив позивача про те, що внаслідок не дотриманням останнім графіку погашення заборгованості та не здійснення розрахунків за поточне споживання природного газу, позивачу не виділяються номінації щодо обсягу природного газу, який використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям у лютому місяці 2017 року.

Позивач зазначає, що 16.02.2017 ним складено комісійний акт приймання-передачі природного газу за період з 01 по 31 січня 2017 року, що засвідчує фактичне отримання та використання для виробництва теплової енергії природного газу в обсязі 8467,851 тис.куб.м для населення та 592,538 тис.куб.м для бюджетних організацій, всього 9060,389 тис.куб.м.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: спір у справі виник у зв'язку з відмовою відповідача підтвердити надання Товариству номінації на поставку природного газу на січень 2017 року за Договором; однак обраний позивачем спосіб захисту не поновить порушені права позивача, оскільки період, за який позивач просить зобов'язати відповідача підтвердити номінацію і за який позивачем було спожито природний газ у визначених об'ємах, минув, тобто обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не може забезпечити поновлення порушеного права позивача. Крім того приймаючи оскаржувані судові рішення, попередні судові інстанції зазначили таке: для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" Компанію та постачальників природного газу зобов'язано до початку опалювального сезону 2016/2017 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації; відповідно до умов укладеного сторонами Договору та норм чинного законодавства України номінація надається постачальником оператору газотранспортної системи, а з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" - до початку опалювального сезону 2016/2017 років; отже, підтвердження обсягів природного газу (видання номінацій), зазначених у договорі №2556/1617-БО-33 постачання природного газу від 27.10.2017, покладено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", з огляду на що ненадання номінації щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє Компанію від обов'язків поставити природний газ підприємству як споживачу за договором та не є підставою для відключення споживача від газопостачання; з огляду на викладене, обсяги споживання природного газу у січні місяці 2017 року позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

Причиною подання касаційної скарги стало питання щодо правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Компанії, які полягали у тому, що останньою не було виділено позивачу номінації на поставку природного газу за січень місяць 2017 року за Договором.

За приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

Отже на підставі вказаного розпорядження, яке є обов'язковим до виконання, на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" ще на початку опалювального сезону.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи укладений між сторонами Договір згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії".

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Компанія просила:

- змінити мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 29.11.17 у справі №910/16874/17 про відмову в позові, замінивши висновок зазначений в абзацах другому та четвертому сторінки 5 оскаржуваного рішення, а саме:

"… Отже, підтвердження обсягів природного газу (видання номінацій), зазначених у договорі №2556/1617-БО-22 постачання природного газу від 27.10.2017, покладено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", з огляду на що ненадання номінації щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від обов'язків поставити природний газ підприємству як споживачу за договором та не є підставою для відключення споживача від газопостачання.

З огляду на викладене, обсяги споживання природного газу у січні місяці 2017 року позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу" на висновок про те, що "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно не надало номінацію та не здійснювало постачання природного газу Приватному акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" у січні 2017 року у зв'язку з порушенням Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015р. №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", зокрема наявністю заборгованості за спожитий у минулі періоди природний газ, низький рівень розрахунків за всіма укладеними договорами, який становить нижче 90 відсотків та невиконання графіку погашення заборгованості, а тому відповідач правомірно не видав номінацію. У зв'язку із споживанням природного газу позивачем без підтвердження номінації, обсяги газу, спожиті у січні 2017 року у об'ємі 592,538 тис.куб.м, є несанкціоновано відібраними об'ємами газу."

Проте, постанова суду апеляційної інстанції фактично відтворює текст рішення місцевого господарського суду без надання оцінки вимогам та доводам апеляційної скарги.

Не встановивши обставин, що входили до предмета з'ясування і доказування в даній справі, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог:

- у прийнятті рішення від 29.11.2017 - частини першої статті 47 ГПК України (у чинній на той час редакції) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;

- у прийнятті постанови від 28.02.2018 - вимог частини п'ятої статті 236 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), за якими обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною четвертою статті 300 названого Кодексу передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції, як це передбачено статтею 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Крім того, у новому розгляді може бути вирішено й питання щодо зміни у назві позивача зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі №910/16874/17 скасувати.

Справу № 910/16874/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов