Історія справи

Постанова КГС ВП від 15.01.2026 року у справі №904/5347/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5347/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючого), Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 про забезпечення позову (суддя Татарчук В.О.)

за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт"

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

1.1. 19.09.2025 Керівник Криворізької східної окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради (далі - Рада, Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" (далі - ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт", Відповідач, Скаржник) про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1220310100:03:003:0555 площею 6,2486 га без достатньої правової підстави за період з 23.06.2023 по 04.09.2025 у розмірі 868 651,68 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач без достатньої правової підстави у період з 23.06.2023 по 04.09.2025 користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди та не сплачував при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Раду як власника землі права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

1.3. Одночасно з позовом Прокурор подав заяву від 19.09.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкта нерухомого майна - частини адміністративного приміщення загальною площею 323 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Пилипчука, 6, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1899524868101).

1.4. В обґрунтування необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову Прокурор послався на те, що це не порушуватиме прав Відповідача та інших осіб; є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог; є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову. Прокурор обумовив, що заявлене забезпечення позову не призведе до спричинення Відповідачу або третім особам будь-яких збитків, оскільки його вжиття не може бути причиною обмеження в роботі; забезпечення позову направлене на охорону прав та інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій Відповідача і не є обмеженням його права власності в повній мірі.

Також Прокурор зазначив, що продовження користування Відповідачем спірною земельною ділянкою без обмеження можливих подальших дій щодо відчуження нерухомого майна істотно ускладнить поновлення порушеного права Ради.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено, а саме заборонено Відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо частини адміністративного приміщення ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт".

2.2. При цьому суд першої інстанції врахував наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору та зазначив, що вжиття таких заходів є співмірним із предметом спору та сприятиме запобіганню порушення прав Позивача до моменту вирішення спору та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. При цьому невжиття зазначених заходів утруднить або унеможливить виконання судового рішення в разі ухвалення його на користь Позивача. Оскільки зазначене нерухоме майно може бути відчужене Відповідачем, то рішення суду (у випадку задоволення позову) не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси Ради, а також зумовить необхідність, зокрема, звернення до суду з іншими позовами.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 - без змін. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що будь-яке відчуження спірного майна призведе до зміни власника, що, у разі задоволення позову, унеможливить досягнення бажаного результату для Позивача. За таких обставин останній буде змушений повторно звертатися до суду для захисту своїх прав уже стосовно нового власника майна. Припущення, що відчуження майна ускладнить захист прав Позивача в рамках одного провадження, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим, оскільки в разі такого відчуження (можливість якого презюмується) необхідно буде в іншому судовому провадженні ініціювати, зокрема, скасування записів чи вжиття інших заходів вже до іншого власника.

2.4. ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" не погодилося з такими ухвалою та постановою і скористалося правом на їх касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 24.12.2025 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" у своїй касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

3.3. В обґрунтування своїх доводів Скаржник зазначає, що Прокурором не доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання Відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову, а наведені доводи ґрунтуються лише на припущеннях та не є безумовною умовою для забезпечення позову. Відповідач також вказує на недоведеність вчинення ним дій, що підтверджують можливе ухилення від виконання судового рішення.

За доводами ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт", наведене суперечить вимогам процесуального законодавства та усталеним правовим висновкам Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову (постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976, постанови Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі N 905/448/22).

3.4. Прокурор та Позивач правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалися.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

4.3. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

4.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.5. По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23, від 23.09.2025 у справі № 904/1105/25.

4.6. Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі/сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову (крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги) мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.7. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.

4.8. Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

4.9. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав/інтересів, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.10. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24.

4.11. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

4.12. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

4.13. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

4.14. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.15. Частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

4.16. З аналізу викладеного вбачається, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

4.17. У свою чергу виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежно.

4.18. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам норм національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

4.19. З огляду на викладене господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

4.20. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23, від 23.09.2025 у справі № 904/1105/25.

4.21. Також суд має брати до уваги, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

4.22. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, що відсутність забезпечувальних заходів може порушити право на справедливий і ефективний захист, оскільки позивач може не реалізувати свої права в межах одного судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

4.23. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

4.24. За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23, від 23.09.2025 у справі № 904/1105/25.

4.25. Колегія суддів звертає увагу, що вищенаведені висновки не суперечать, а, навпаки, узгоджуються з правовими висновками, викладеними у зазначених ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" у касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції.

4.26. Предметом позову у цій справі № 904/5347/25 є вимога майнового характеру про стягнення з Відповідача на користь Ради грошових коштів у розмірі 868 651,68 грн за період з 23.06.2023 по 04.09.2025.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" необхідну суму грошових коштів або майно еквівалентної вартості, Прокурор і доводив судам, що застосування заявленого ним заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Судами при розгляді заяви Прокурора враховано, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження одного конкретно визначеного об`єкта нерухомого майна Відповідача та враховано, що таке забезпечення сприятиме реальному виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

4.27. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що захід забезпечення позову, який просить вжити Прокурор, відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, та при цьому підставно задовольнив відповідну заяву Прокурора і заборонив Відповідачу та іншим особам у будь-який спосіб відчужувати частину адміністративного приміщення.

4.28. Суд апеляційної інстанції з такими висновками погодився, додатково зазначивши про можливість та співмірність застосування такого заходу забезпечення позову.

4.29. Цим спростовуються протилежні доводи Скаржника та, як наслідок, відхиляються його посилання на відповідну практику Верховного Суду, оскільки не свідчать про недоцільність та неспівмірність заявлених Прокурором заходів забезпечення позову.

4.30. З огляду на вищевказане та беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи характер та предмет позову Прокурора, Суд вважає, що касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає та приходить до висновку про залишення в силі оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.2. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. Згідно пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частина друга зазначеної статті застерігає від скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.

5.6. Ураховуючи наведене, колегія суддів, переглянувши оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду у цій справі в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшла висновку про залишення їх без змін, а касаційної скарги ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі № 904/5347/25 про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко