ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/2382/21

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О.Р., Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект»

на ухвалу Господарського суду Запорізької області

у складі судді Азізбекян Т. А.

від 06.09.2021

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі суддів Березкіної О. В., судді Антоніка С. Г., Іванова О. Г.

від 08.11.2021

за заявою Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект»

про стягнення 7 632 238,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» (далі - відповідач) про стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 7 632 238,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор, зокрема зазначив, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 2,6205 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, кадастровий номер 2310100000:05:003:0015 належить до комунальної власності. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником торговельного центру літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, які розташовані на вказаній земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. № 64, на теперішній час на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 № 744 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект», договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000.05.003:0015 не укладався, рішення Запорізькою міською радою щодо оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» у користування вказаної земельної ділянки не приймалося.

Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» нараховує та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги. Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.07.2021 та наданих витягів, нормативна грошова оцінка вище зазначеної земельної ділянки складає 124 268 040,75 грн. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2018 рік - 1.0, 2019 рік - 1.0, 2020 рік - 1.0. Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» земельною ділянкою площею 26 205 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченого земельного податку, за період з 16.08.2018 по 14.04.2021, що становить 7 632 238,82 грн.

Прокурор вважає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» до теперішнього часу користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати, зменшені на суму сплаченого земельного податку за період з 16.08.2018 по 14.04.2021 у розмірі 7 632 238,82 грн.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно: нежитлова будівля громадського торгового центру літ. А-2, розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 9р, реєстраційний номер 37572348101, номер запису про право власності 35502638, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на праві власності.

Заявник вважає що необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним, оскільки до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу в користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора.

Зазначає, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач має зареєстрований статутний капітал на рівні 3 000 000 грн, що менше суми заявлених до відповідача позовних вимог більше ніж удвічі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на торгівельний центр літ А, трансформаторна підстанція літ. Б, який розташований за адресою: вул. Перемоги, 64, м. Запоріжжя, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 77860323101, проте вказане майно на підставі договору іпотеки, серія та номер 6973, виданого 22.11.2018 перебуває в заставі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», розмір основного зобов`язання 72 203 000 грн. Оскільки на вказаний об`єкт нерухомого майна вже накладено обтяження, повторне накладення обтяження у вигляді арешту не зможе в повній мірі забезпечити можливість виконання рішення суду, в разі задоволення позову, з огляду на вартість вказаного майна (2 565 000,00 грн відповідно до договору купівлі-продажу від 15.08.2018) та суму забезпеченого зобов`язання (72 203 000,00 грн).

Також, заявник зазначає, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ. А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37572348101), вартість якого відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.2020 становить 6 000 000 грн, та згідно з відкритих даних, які містяться в державних реєстрах, інше майно у відповідача відсутнє.

Заявник вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ.А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37572348101), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог, без обмеження/позбавлення права користування ним, не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Зазначає, що оскільки вартість вказаного об`єкта нерухомості становить 6 000 000,00 грн, відтак накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Прокурор зазначив, що застосування заходів забезпечення не завдасть шкоди відповідачеві, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021, заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у справі задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю громадського торгового центру літ. А-2, яка розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 9р, реєстраційний номер 37572348101, номер запису про право власності 35502638, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на праві власності.

Враховуючи викладені заявником обставини, а також долучені на підтвердження вказаних обставин докази, суди дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Додатково, суд апеляційної інстанції зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ. А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37572348101), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог, без обмеження/позбавлення права користування ним, не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості, є співмірним із заявленими позовними вимогами, та не позбавляє відповідача права користування ним.

Короткий зміст касаційної скарги

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 908/2382/21, прийняти нове рішення, яким у задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на порушення судами норм процесуального права зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

За твердженнями скаржника, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач мав належним чином довести наявність обставин, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.

При цьому скаржник зазначив, що ні прокурором у заяві про забезпечення позову, ні судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, не наведено фактичних обстави, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, не може бути підставою для забезпечення позову у справі.

Скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Також скаржник зазначив, що наміри відповідача щодо виконання своїх обов`язків підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до яких відповідач систематично сплачує 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позиція інших учасників справи

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області і заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подали відзиви на касаційну скаргу, в яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначають про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а також вказують на неправомірну поведінку останнього, пов`язану із ухиленням від сплати дійсної вартості землекористування, що підтверджує його наміри ухилятися від сплати коштів за використання земельної ділянки.

Підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.12.2021 у справі № 908/2382/21 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 908/2382/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.01.2022 справу № 908/2382/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В обґрунтування підстав для передачі зазначив, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності обставин ймовірного утруднення виконання чи невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Вказаних висновків суди дійшли з урахуванням наданих заявником доказів, що статутний капітал відповідача менше заявлених до відповідача позовних вимог більше ніж удвічі; торгівельний центр літ А., трансформаторна підстанція літ. Б, який розташований за адресою: вул. Перемоги, 64, м. Запоріжжя перебуває під обтяженням на суму 72 203 000 грн і у випадку задоволення позовних вимог неможливо буде отримати задоволення за рахунок зазначеного майна; за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ. А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р вартістю 6 000 000 грн; згідно з відкритими даними, які містяться в державних реєстрах, інше майно у відповідача відсутнє.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України). Колегія суддів погодилася з ними і зазначила, що не вбачає підстав для відступу від них.

Разом з тим, під час касаційного розгляду цієї справи колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у своїх постановах від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20) дійшов до протилежних висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у тому, що накладення арешту на (нерухоме) майно, що належить відповідачам з метою забезпечення позову про стягнення коштів, не має зв`язку з предметом позовної вимоги (стягнення коштів), оскільки таке (нерухоме) майно не належить до предмета спору у цих справах, накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору (позови про визнання права власності на нього або про витребування цього майна з чужого незаконного володіння жодною із сторін у межах цих справ не подавалися).

На думку колегії суддів зазначений висновок також концептуально не узгоджуються з викладеним у пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 висновком щодо можливості накладення арешту на майно в забезпечення позову про стягнення коштів (заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову). Разом з тим, зазначена позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у справі, в якій ухвала щодо забезпечення позову не була предметом касаційного перегляду, а тому не може бути застосована у справі, що переглядається, без урахування висновків, викладених у постановах від 10.09.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), які розглядалися колегіями суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу інших палат, справа № 908/2382/21 передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 16.02.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 908/2382/21 до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.

Щодо суті спору

У цій справі спірним є можливість накладення арешту на майно в забезпечення позову про стягнення коштів.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час звернення до суду з цією заявою) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У даному випадку суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, встановили та виходили з того, що у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов`язку сплатити орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладених договорів оренди за період з 16.08.2018 по 14.04.2021 у розмірі 7 632 238,82 грн.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням наданих заявником доказів, встановили, що статутний капітал відповідача менше заявлених до відповідача позовних вимог більше ніж удвічі; торгівельний центр літ А., трансформаторна підстанція літ. Б, який розташований за адресою: вул. Перемоги, 64, м. Запоріжжя перебуває під обтяженням на суму 72 203 000 грн і у випадку задоволення позовних вимог неможливо буде отримати задоволення за рахунок зазначеного майна; за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ. А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р вартістю 6 000 000 грн; згідно з відкритими даними, які містяться в державних реєстрах, інше майно у відповідача відсутнє.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за відсутності укладених договорів оренди в розмірі 7 632 238,82 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.

Також суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову прокурором доведено, що статутний капітал відповідача складає лише 3 000 000,00 грн, що менше заявлених до відповідача позовних вимог, а також перебування частини майна відповідача під обтяженням на суму 72 203 000 грн, тобто наявність обставин, що в підсумковому висновку може свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача 7 632 238,82 грн орендної плати.

У свою чергу відповідач не спростував наведені прокурором аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів, що спростовували б викладену у зазначених відкритих джерелах інформацію про майновий стан відповідача, ним не надано.

Оскільки предметом спору є стягнення орендної плати в розмірі 7 632 238,82 грн, накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні були обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний судами попередніх інстанцій вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

У зв?язку з викладеним Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За таких обставин, підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі відповідача, немає.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 908/2382/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Баранець

Судді І. Булгакова

О. Васьковський

Т. Дроботова

О. Кібенко

Б. Львов

В. Селіваненко

Н. Ткаченко

В. Уркевич