Історія справи

Постанова КГС ВП від 14.11.2023 року у справі №902/452/23
Постанова КГС ВП від 14.11.2023 року у справі №902/452/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 902/452/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сімейного фермерського господарства "АКРА-2" в особі фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича

на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2023 (суддя Матвійчук В. В.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.)

у справі № 902/452/23

за позовом Сімейного фермерського господарства "АКРА-2" в особі фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича

до Козятинської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Спесивцев В. В.)

ВСТУП

1. Позивач (орендар) і відповідач (орендодавець) уклали договір оренди землі.

2. Перед закінченням строку дії цього договору позивач звернувся до відповідача із заявою про його поновлення на змінених умовах.

3. Відповідач не погодив поновлення договору оренди землі на запропонованих позивачем умовах, висловивши як власник земельної ділянки відповідне волевиявлення у прийнятому рішенні.

4. Суди першої та апеляційної інстанції, відповідаючи на ключове питання у цій справі щодо наявності або відсутності підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, прийшли до висновку про необхідність відмови в позові.

5. За результатом розгляду касаційної скарги, поданої орендарем, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про що детально викладено нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

6. Сімейне фермерське господарство "АКРА-2" в особі фізичної особи - підприємця Довгалюка Валентина Володимировича (далі - позивач, СФГ "АКРА-2" в особі ФОП Довгалюка В. В.) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Козятинської міської ради (далі - відповідач, Рада), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ради від 23.09.2022 № 948-VІІІ "Про скористання правом відмови від поновлення договору оренди № 92 від 22.02.2016, укладеного із гр. ОСОБА_1";

- визнати укладеною між відповідачем та позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 22.02.2016 № 92 на строк 10 років на тих самих умовах, в редакції, викладеній у позові.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дотримався порядку, встановленого частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі від 22.02.2016 № 92, щодо звернення до відповідача, до закінчення строку дії договору з метою реалізації переважного права на його поновлення, із відповідною заявою та проєктом додаткової угоди.

8. Проте, оскільки додаткова угода між сторонами укладена не була з мотивів відмови Ради, які позивач вважає необґрунтованими та протиправними, наведене є підставою для визнання укладеною такої додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на строк 10 років на тих самих умовах в редакції позивача та скасування спірного рішення відповідача у зв`язку з його протиправністю та необґрунтованістю.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.07.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач, відмовляючи у продовженні дії договору оренди, скористався повноваженнями власника земельної ділянки, а тому, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору.

11. Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 23.09.2022 № 948-VIII, місцевий господарський суд виходив з того, що сам по собі такий спосіб захисту як визнання укладеним договору оренди землі на запропонованих позивачем умовах, не потребує вжиття додаткових способів захисту, а відтак скасування спірного рішення відповідача є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 11.07.2023 в редакції цієї постанови.

13. Мотивуючи постанову, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачем засіб захисту щодо скасування рішення Ради від 23.09.2022 № 948-VІІІ є належним та ефективним способом захисту прав, у зв`язку з чим суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позову в частині визнання незаконним рішення Ради з підстав неналежності способу захисту.

14. Водночас, переглянувши справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про непорушення переважного права позивача у цій справі на поновлення договору оренди землі на змінених умовах з огляду на відсутність волевиявлення орендодавця за наявності відповідних заперечень останнього щодо поновлення договору оренди землі на запропонованих орендарем умовах.

Касаційна скарга

15. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 32, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 29.03.2023 у справі № 917/115/21, від 23.08.2023 у справі № 910/605/20, від 25.10.2022 у справі № 904/947/21, від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, від 10.04.2019 у справі № 275/82/18, у справі № 132/2305/21 (скаржник не зазначає дати судового рішення, водночас відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень у цій справі Верховним Судом прийнято ухвалу від 20.09.2022 про закриття касаційного провадження у справі).

17. На переконання скаржника, судами не було враховано того, що законодавець поклав обов`язок щодо перевірки законності додаткової угоди та узгодження її істотних умов саме на орендодавця.

18. Скаржник наголошує, що у спірному випадку орендодавцем відмовлено в укладенні додаткової угоди з необґрунтованих та непередбачених законом підстав, що є підставою для скасування відповідного рішення орендодавця та не позбавляє орендаря земельної ділянки на захист свого переважного права в судовому порядку.

Позиція інших учасників справи

19. Інший учасник справи не надав відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. 22.02.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 92, згідно з яким орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.02.2015 № 2-615/15-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на території Пиковецької сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області.

21. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 7,0374 га, рілля. Кадастровий номер: 0521486000:03:002:0226.

22. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 286 510,00 грн (пункт 5 договору).

23. Договір укладено на 7 (сім) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 21.02.2023.

24. Пунктом 14 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

25. Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди (пункт 44 договору).

26. Державну реєстрацію права оренда за договором проведено 25.03.2016 за індексним номером 28935282, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2016 № 56948347.

27. 15.02.2023 ОСОБА_1 одноосібно створено СФГ "Акра-2" без статусу юридичної особи на підставі поданої ним декларації.

28. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.02.2023 зареєстровано відповідні зміни до відомостей про ФОП Довгалюка В. В.

29. 05.09.2022 Радою отримано заяву ОСОБА_1 від 05.09.2022, в якій останній просив поновити договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на 10 років.

30. За результатами розгляду такої заяви Радою прийнято рішення від 23.09.2022 № 948-VІІІ "Про скористання правом відмови від поновлення договору оренди № 92 від 22.02.2016, укладеного із гр. ОСОБА_1 ".

31. Листом від 30.09.2022 № 1689/22 відповідач повідомив позивача про прийняття даного рішення.

32. 21.12.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся до Ради із заявою, в якій просив продовжити договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на 10 років. Додатком до заяви долучено додаткову угоду до договору оренди від 22.02.2016 № 92 та копію даного договору.

33. У відповідь на вказане звернення позивача, Рада листом від 18.01.2023 № 99/23 повідомила останнього, що скористалась правом відмови і не бажає продовжувати договір оренди землі.

34. 17.02.2023 Радою прийнято рішення № 1098-VIIІ, яким припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та внесено відомості про припинення договору до державного реєстру речових прав.

35. Рішенням Ради від 17.02.2023 № 1121-VІІІ земельна ділянка, що є об`єктом спірного договору включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, які підлягають продажу або наданню в оренду на земельних торгах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

36. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо суті касаційної скарги

38. Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 948-VІІІ від 23.09.2022 та визнання укладеною між відповідачем та позивачем додаткової угоди до договору оренди землі від 22.02.2016 № 92 на строк 10 років на тих самих умовах, в редакції позивача, наведеній у позові.

39. Визначаючи частини першу-п`яту статті 33 Закону України "Про оренду землі" підставою заявлених у цій справі вимог, позивач посилався на вчинення ним всіх передбачених договором дій щодо його продовження (пролонгації) за необґрунтованої відмови відповідача у поновленні такого договору.

40. Так, за змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

41. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Водночас в контексті спору, що розглядається договір оренди землі від 21.02.2016 № 92 укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV.

42. 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

43. Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

44. Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

45. Згідно з частинами першою-третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

46. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

47. Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

48. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

49. Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

50. У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

51. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

52. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

53. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

54. Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проєкт договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

55. При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

56. У випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору за частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами, та, за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.

57. Така правова позиція щодо алгоритму вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин), викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21.

58. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_1 звернувся до Ради із заявою від 05.09.2022 (за тридцять днів до закінчення строку, як передбачено договором), в якій він просив поновити договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на 10 років. До даної заяви громадянином ОСОБА_1 не було додано проєкту додаткової угоди до договору.

59. За результатами розгляду вказаної заяви, 23.09.2022 Радою було прийнято рішення, за змістом якого остання відмовила у поновленні договору оренди землі. Про дане рішення Рада повідомила громадянина ОСОБА_1 листом від 30.09.2022 № 1689/22.

60. Тобто, суди встановили, що Рада у визначений законом місячний термін розглянула надіслану громадянином ОСОБА_1 заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки та заперечила щодо поновлення договору, що свідчить про те, що Рада діяла в межах своїх повноважень.

61. При цьому суди також встановили, що громадянин ОСОБА_1 21.12.2022 (за тридцять днів до закінчення строку, як передбачено договором) повторно звернувся до Ради із заявою, в якій просив продовжити договір оренди земельної ділянки на 10 років. До заяви долучено проєкт додаткової угоди до договору оренди № 92 від 22.02.2016 та копію даного договору.

62. Водночас, Рада у встановлений законом місячний термін розглянула надіслану громадянином ОСОБА_1 повторну заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки із проєктом додаткової угоди та заперечила щодо поновлення договору, що підтверджується листом від 18.01.2023 № 99/23.

63. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, позивач, з посиланнями на норми статті 33 Закону України "Про оренду землі", просив суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі на тих самих умовах в редакції, запропонованій ним.

64. В свою чергу, відповідно до статті 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

65. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у проєкті додаткової угоди до договору оренди землі було змінено істотну умову договору, а саме термін дії договору збільшено з 7 до 10 років, а відтак зміна строку дії договору оренди унеможливлює поновлення укладеного раніше договору оренди з позивачем у редакції додаткової угоди на тих же умовах.

66. При цьому Суд враховує, що звертаючись до відповідача із повторною заявою від 21.12.2022 про продовження договору оренди земельної ділянки, громадянин ОСОБА_1 також просив продовжити строк дії договору саме на 10 років.

67. Відтак, за встановлених судами обставин у цій справі щодо непогодження відповідача (орендодавця) на поновлення вказаного договору оренди землі на змінених позивачем (орендарем) умовах, суди дійшли висновку про припинення переважного право орендаря на укладення договору оренди на новий строк відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (що є спеціальною нормою права, яка застосовується до спірних правовідносин).

68. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Водночас, предмет регулювання статті 33 Закону "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі (пункти 8.26, 8.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 № 143/591/20).

69. За встановлених судами обставин, що беззаперечно свідчать про відсутність волевиявлення Ради як власника земельної ділянки на поновлення договору оренди землі, доводи скаржника щодо відсутності обґрунтування Радою у відповідному рішення причин незгоди з поновленням договору оренди на запропонованих орендарем умовах, самі по собі не можуть бути підставою для іншого висновку щодо непорушення переважного права позивача (орендаря).

70. При цьому посилання скаржника в цій частині доводів на судову практику Верховного Суду з цитуванням висновків зі справ № 920/739/17, № 917/115/21, № 910/605/20 щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", не свідчить про зворотне, оскільки:

- по перше - покладені судами попередніх інстанцій висновки у цій справі в основу обґрунтування відсутності підстав для задоволення позову у зав`язку із непорушенням преважного права позивача, не суперечать висновкам Верховного Суду у перелічених скаржником справах;

- по друге - висновки судів в частині застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" повністю узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у вирішенні питання щодо реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.

71. Водночас, посилання скаржника на справу № 904/947/21, в якій Верховним Судом прийнято нове рішення про визнання укладеною додаткової угоди між орендарем та орендодавцем щодо поновлення договору оренди землі на той самий строк та тих самих умовах, також не свідчить про неправильне застосування судами статті 33 Закону України "Про оренду землі" з огляду на таке.

72. Ключовою відмінністю справи № 904/947/21 від справи, що переглядається, є те, що за обставинами справи № 904/947/21 за наслідком звернення орендаря до Ради, останньою не було прийнято фактично жодного рішення щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди у встановлені законодавством терміни. За таких обставин Верховний Суд у зазначеній справі визнав помилковими посилання судів на звернення позивача до орендодавця з проєктом додаткової угоди, яка містила змінені умови, як на обставину втрати позивачем права на поновлення договору оренди саме в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (за наявності мовчазної згоди орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором). У справі, що переглядається, таких порушень щодо порядку розгляду Радою питання погодження/непогодження із запропонованими орендарем умовами поновлення договору оренди, судами не встановлено.

73. Також, цитуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 927/79/19 та № 275/82/18, скаржник вказує на необґрунтоване посилання апеляційного суду щодо обставин звернення із заявами про поновлення договору оренди землі саме громадянина ОСОБА_1 замість створеного ним за 6 днів до закінчення строку дії договору оренди СФГ "Акра-2".

74. Колегія суддів відзначає, що з урахуванням встановлених судами у цій справі обставин непорушення переваженого права позивача на поновлення договору оренди, такі посилання апеляційного суду самі по собі не можуть свідчити про обґрунтованість доводів скаржника щодо наявності підстав для протилежного вирішення спору.

75. Окрім цього, визнаються необґрунтованими доводи скаржника в частині помилкового неврахування апеляційним судом обставин незаконності прийнятого Радою рішення від 23.09.2022 № 948-VІІІ, внаслідок посилання останньої в цьому рішенні на норми земельного законодавства, які не були чинними на момент укладення договору, з огляду на таке.

76. Оскільки надавши оцінку рішенню Ради, суди попередніх інстанцій встановили відсутність у останньої наміру в цілому продовжувати вказаний договір оренди землі (що і є основним для відповіді на зазначене у пункті 4 цієї постанови ключове питання у цій справі), доводи скаржника щодо посилань Ради на норми земельного законодавства не у відповідній редакції, не мають вирішального значення для вирішення спору.

77. Верховний Суд також не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правову позицію, викладену у справі № 132/2305/21, в якій відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом прийнято ухвалу від 20.09.2022 про закриття касаційного провадження у справі, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Ухвали Верховного Суду не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

78. Окрім цього, висновки судів попередніх інстанцій (див. зокрема, пункт 4 цієї постанови) концептуально узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

79. Щодо іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

80. Згаданим пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

81. В свою чергу, у пункті 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

82. Тобто, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

83. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування апеляційним судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

84. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.

85. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині.

86. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції надав оцінку всім поданим позивачем доказам, до переоцінки яких в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

87. Інші доводи касаційної скарги Суд відхиляє, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору та/або не підпадають під правове регулювання частини другої статті 287 ГПК України, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

89. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана СФГ "АКРА-2" в особі ФОП Довгалюка В. В. касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення у незміненій частині та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

90. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сімейного фермерського господарства "АКРА-2" в особі фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 і рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2023 у незміненій частині у справі № 902/452/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил