Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.11.2016 року у справі №904/2743/16
Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №904/2743/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/2743/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. від 12.02.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області суддя: Ніколенко М.О. від 29.11.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення 20 983 378,77 грн,

за участю представників:

позивача - Безпалюк О.Л., адвокат;

відповідача - Волощук П.Ю., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") про стягнення 11 446 282,34 грн основного боргу, 1 049 108,99 грн інфляційних втрат, 646 591,37 грн - 3 % річних та 7 841 396,07 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-119-Н від 04.01.2013.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, у задоволенні позовних вимог про стягнення 4 645 314,60 грн пені, 1 049 108,99 грн інфляційних втрат та 439 462,77 грн - 3 % річних відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач був позбавлений можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений у пункті 6.1 договору № 13-119-Н від 04.01.2013, оскільки розрахунки за спожитий природний газ проводилися у порядку та на умовах, визначених постановами Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008, № 792 від 30.09.2015, пункту 6.2 договору, а остаточні розрахунки з позивачем за поставлений природний газ проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, тому відсутні будь-які правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних втрат та 3 % річних.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 3, 526, 530, 612, 625, 627, 629 ЦК України та зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем, оскільки пунктом 6.2 укладеного між сторонами договору, на відповідача покладено обов'язок здійснити розрахунки своїми власними коштами з поточного рахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про стягнення 7 841 396,07 грн пені, 1 049 108,99 грн інфляційних втрат та 646 591,37 грн - 3 % річних.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дніпрогаз" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку, врахувавши, що розрахунок за поставлений в січні 2013 року, березні 2013 року, квітні 2013 року, грудні 2013 року, жовтні 2014 року, листопаді 2014 року, грудні 2014 року, січні 2015 року, лютому 2015 року, березні 2015 року, квітні 2015 року та травні 2015 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

При цьому ПАТ "Дніпрогаз" посилається на судову практику Вищого господарського суду України: постанова від 13.03.2017 у справі № 910/13661/16; постанова від 13.07.2017 у справі № 922/2179/16; постанова від 09.11.2017 у справі № 906/10/16 та Верховного Суду України: постанова від 07.02.2006 у справі № 6/307, де суди дійшли висновків про те, що для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених договором та частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплата за надані послуги була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним касаційну скаргу, а представник відповідача заперечив проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарськими судами встановлено, що 04.01.2013 ПАТ "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Дніпрогаз" (покупець) було укладено договір № 13-119-Н купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі газу.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ (пункт 6.2 договору).

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року, січня-червня 2015 року здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 678 445 805,26 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.

Також судами встановлено, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався повністю, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, згідно з яким заборгованість по договору сплачена у повному обсязі до звернення позивача з позовом до суду, що не заперечується позивачем, проте заборгованість сплачена з порушенням встановлених договором строків оплати. Остаточний розрахунок (за даними відповідача) здійснено у листопаді 2015 року.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого газу, позивачем, на підставі пункту 7.2 договору, нараховано пеню та на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати.

Водночас судами встановлено, що розрахунки з позивачем за природний газ, поставлений в січні 2013 року, березні 2013 року, квітні 2013 року, грудні 2013 року, жовтні 2014 року, листопаді 2014 року, грудні 2014 року, січні 2015 року, лютому 2015 року, березні 2015 року, квітні 2015 року та травні 2015 року були проведені на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями.

В пунктах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, спільними протокольними рішеннями передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.2013 №13-119-Н.

Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільним протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (розділ 4 спільних протокольних рішень).

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений зазначеним Порядком, держава забезпечує відшкодування частини втрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Отже, підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору змінились.

За таких обставин, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

Разом з тим, судами встановлено, що погашення заборгованості за природний газ, поставлений в січні 2013 року, березні 2013 року, квітні 2013 року, грудні 2013 року, жовтні 2014 року, листопаді 2014 року, грудні 2014 року, січні 2015 року, лютому 2015 року, березні 2015 року, квітні 2015 року та травні 2015 року, відбулось у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Враховуючи викладене, встановивши, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися відповідачем у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 4 645 314,60 грн пені, 1 049 108,99 грн інфляційних втрат та 439 462,77 грн 3 % річних.

Посилання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі на пункт 6.2 договору від 04.01.2013 № 13-119-Н, яким сторонами погоджено, що за наявності заборгованості, покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, тому висновки судів про відсутність у відповідача можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ є необґрунтованими, відхиляються колегією суддів, оскільки не спростовують правильних висновків судів про те, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися відповідачем на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до статті 309 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2017 у справі № 904/2743/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір