Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2021 року у справі №916/770/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/770/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача- Подуфалової І. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Архіпова О. Ю. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ"

про стягнення 3 194 755,53 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ" (далі - Товариство) про стягнення 3 194 775,53 грн, з яких: 2 638 899,77 грн основного боргу, 377 309,82 грн пені, 45 931,88 грн 3 % річних та 132 634,06 грн втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 № 17/177-о/д (далі - договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач на порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору не оплатив надані йому комунальні послуги та виконані роботи з обслуговування та утримання орендованих приміщень у період з січня 2018 по січень 2019 року включно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
18.02.2021, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємства основну заборгованість у сумі 2 015 119,34 грн, пеню у сумі 301
422,78 грн, інфляційні нарахування у сумі 120 348,99 грн, 3% річних у сумі 34
348,34 грн, у решті позовних вимог - відмовлено.

4. Судові рішення в частині часткового задоволення позову мотивовано тим, що на порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач не надав суду належних доказів про виконання в повному обсязі своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачеві вартості витрат на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг у встановлений строк, отже, наявний борг, а також пеня, проценти річних та втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Товариство просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статей 629, 904 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що:

- суди попередніх інстанцій під час розгляду справи № 916/770/19 необґрунтовано та безпідставно відхилили клопотання Товариства про призначення судової експертизи/повторної судової експертизи, чим порушили принцип рівності учасників справи перед законом і судом;

- під час апеляційного перегляду справи, справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, незважаючи на те, що представник Товариства з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19) добросовісно повідомив суд про неможливість його участі у судовому засіданні, а тому просив суд відкласти розгляд справи № 916/770/19 на іншу дату;

- судами попередніх інстанцій не досліджено наявні в матеріалах справи докази, (зокрема заяву свідка) та не надано їм належної оцінки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу Товариства просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 916/770/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.06.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9.31.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлових приміщень, адміністративно-побутової будівлі (інв. № 4081, реєстровий № 1125672.2.РАЯИЮК0726) та будівлю складу № 24 (інв. № 4083, реєстровий №
1125672.2.РАЯИЮК0728) з рампою та навісом, відкритого майданчика (мостіння), що прилягає до складу № 24, загальною площею 20 020,10 м2, розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 72-73, що обліковується на балансі Підприємства, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, яку було проведено Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертне агентство "Укрконсалт" станом на 31.01.2017 та становить 71 786 325,00 грн.

10. Майно передано в оренду з метою розміщення вантажно-складського комплексу (розміщення офісів - 738,40 м2, складів та інше використання нерухомого майна - 19 281,70 м2).

11. За умовами зазначеного договору оренди:

- орендар зобов'язався забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (пункт
5.8);

- своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (пункт 5.11);

- орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється орендарем відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 5.15);

- цей договір укладено строком на 15 років, що діє з 31.07.2017 до 31.07.2032 включно (пункт 10.1).

12. Орендоване державне нерухоме майно, що обліковується на балансі Підприємства, було передано Товариству від орендодавця за актом приймання-передавання від 07.08.2017, підписаним сторонами та балансоутримувачем.

13.17.08.2017 між Підприємством (балансоутримувач) та Товариством (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 17/177-о/д, за умовами якого:

- балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна (пункт 1.1);

- балансоутримувач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням приміщення, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства України, надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами, а орендар, у свою чергу, зобов'язався, зокрема, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за обслуговування території та утримання приміщень згідно з калькуляцією. Розмір зазначених витрат та послуг може бути переглянуто балансоутримувачем в односторонньому порядку. Додаткова угода при цьому не укладається (пункти 2.1.1,2.1.2,2.2.3)

- ціна договору згідно з калькуляцією (пункт 4.1): 49,90 грн (вартість відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 м2 адміністративно-побутової будівлі у місяць); 3,37 грн (вартість утримання 1 м2 мостіння у місяць); 9,20

грн (вартість відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 м2 будівлі складу № 24 з рамою та навісом у місяць. Розрахунок вартості за водопостачання, водовідведення та споживання електроенергії визначається за діючими у балансоутримувача тарифами на час спожитих послуг;

- сума договору є орієнтовною (розрахунковою) та залежить від обсягу спожитих послуг, у т. ч. визначених за приладами обліку та розміром діючих тарифів (пункт
4.2);

- за несвоєчасні розрахунки за надані послуги орендар сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 5.5);

- договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна від 31.07.2017, а саме до
31.07.2032. Сторони досягли згоди, що умови договору відповідно до статті 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 31.07.2017, тобто з дати укладання договору оренди нерухомого майна від 31.07.2017 (пункт
7.1);

- зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод (пункт 7.2).

14. На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач у період із січня 2018 року по січень 2019 року включно надав відповідачеві обумовлені договором комунальні послуги та виконав роботи, пов'язані з обслуговуванням та утриманням орендованих останнім приміщень, за результатами яких складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 2 638 899,77 грн, на оплату яких виставлено Товариству рахунки, які були отримані уповноваженими представниками відповідача під підпис.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

17. Зміст положень договору, укладеного між позивачем і відповідачем, передбачає відшкодування орендарем суми експлуатаційних витрат, які поніс балансоутримувач у зв'язку з обслуговуванням та утриманням майна. Оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, то колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг.

18. Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

19. Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними для виконання укладеного договору. Жодних інших замовник виконавцеві не сплачує. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг.

20. Згідно з положеннями статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом пунктів 2.1.1,2.1.2,2.2.3 договору балансоутримувач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням приміщення, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства України, надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами, а орендар, у свою чергу, зобов'язався, зокрема, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за обслуговування території та утримання приміщень згідно з калькуляцією.

Пункт 4.2 договору передбачає, що сума договору є орієнтовною (розрахунковою) та залежить від обсягу спожитих послуг, у т. ч. визначених за приладами обліку та розміром діючих тарифів.

21. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали жодної оцінки доводам відповідача про те, що сума, яка підлягає сплаті, зазначена в наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунках, є фіксованою та незмінною - 202 992,29 грн, що фактично не відповідає умовам пункту 4.2 договору, та як наслідок, суперечить положенням статей 629, 904 ЦК України.

22. З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог за відсутності у матеріалах справи доказів про понесені витрати та обсяг спожитих послуг.

Необхідність у досліджені первісних документів обумовлюється також тим, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату за відповідний період підписані лише з боку сторони позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке, у свою чергу, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних, допустимих і достовірних доказів у конкретній справі.

23. Колегія суддів також звертає увагу на укладену між позивачем, відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області
29.11.2017 трьохсторонню Угоду про співробітництво (далі - Угода), за умовами якої Підприємство забезпечує звільнення офісних приміщень та складу, які є предметом договору оренди, та забезпечує звільнення відповідача від здійснення відшкодування витрат позивачу на утримання офісних приміщень до моменту їхнього фактичного звільнення портом (пункт 3.4).

Зазначену Угоду було укладено сторонами 29.11.2017, тобто після підписання орендарем, орендодавцем і балансоутримувачем акта приймання-передавання від
07.08.2017 орендованого державного нерухомого майно, що може свідчити про те, що після отримання майна в оренду частина орендованого майна була зайнята Підприємством (балансоутримувачем) і останній погодився звільнити орендаря (відповідача) від здійснення відшкодування витрат позивачу на утримання офісних приміщень до моменту їхнього фактичного звільнення. Суди попередніх інстанції не врахували цих обставин та не надали належної оцінки згаданій Угоді.

24. У матеріалах справи наявні листи відповідача до позивача щодо необхідності звільнення частини орендованих приміщень, які займаються співробітниками Підприємства, і не використовуються в господарській діяльності Товариства, очищення прилеглої території складу від такелажного обладнання Четвертого терміналу позивача.

25. Дослідження питання про фактичне використання Підприємством орендованого Товариством державного нерухомого майна безпосередньо впливає на обсяг фактично понесених витрат і спожитих послуг, оскільки за Угодою Товариство звільнялося від здійснення відшкодування витрат позивачу на утримання офісних приміщень до моменту їхнього фактичного звільнення.

26. Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні судового рішення суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. При тому згідно зі статтею 238 ГПК України в судовому рішенні повинно бути зазначено мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі. Відповідно до статті 79 ГПК України доказування здійснюється згідно із стандартом "вірогідності доказів", за яким наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від стандарту "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

27. Суди попередніх інстанції не врахували наведених норм, на порушення статті 238 ГПК України не застосували стандарт доказування "вірогідності доказів", зокрема щодо факту недоказанності фактично понесених витрат і спожитих послуг.

28. За змістом статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України. З урахуванням висновку суду щодо неправильного застосування судами статей 629, 904 ЦК України та, відповідно, підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 216 ГПК України внаслідок відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставними, адже апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні такого клопотання, врахував наявні в матеріалах справи докази про належне повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також те, що явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, та те, що з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про можливість розглядати справу за відсутності відповідача та його повноважного представника за наявними у справі матеріалами.

30. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Під час нового розгляду справи суду необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. Оскаржувані рішення та постанова у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

34. Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Висновки про застосування норм права

36. З урахуванням системного аналізу змісту статей 629, 904 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: за умови укладення сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар має відшкодувати балансоутримувачу суми фактичних витрат, які поніс останній у зв'язку з обслуговуванням та утриманням орендованого майна. Тягар доведення відповідності понесених балансоутримувачем фактичних витрат, необхідних для виконання договору, покладається на балансоутримувача.

Розподіл судових витрат

37. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 916/770/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай