Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.04.2019 року у справі №904/6455/17
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №904/6455/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6455/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 (суддя Золотарьова Я. С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Іванов О. Г., судді Дармін М. О., Березкіна О. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" про стягнення 390634,74 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 06.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" (далі - Відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (далі - Третя особа) з позовом про стягнення з Відповідача-1 заборгованості в загальному розмірі 380634,74 грн., яка складається з 183272,97 грн. з ПДВ - невиконане основне зобов'язання згідно з Договором № 0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 (далі - Договір-1); 10752,00 грн. 3 % річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (за Договором-1), 37574,99 грн. - інфляційного збільшення відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-1), 53238,78 грн. з ПДВ невиконаного основного зобов'язання згідно з додатковою угодою № 3 до Договору № 05МПН14 від 26.05.2014 (далі - Договір-2), яка була укладена 17.10.2014; 3934,00 грн. 3 % річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-2); 52486,13 грн. пені відповідно до пунктів 6.9, 6.11 Договору-2; 39375,87 грн. інфляційного збільшення відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-2).

10.07.2017 Позивач звернувся до суду з заявою про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, просив вважати вірним редакцію прохальної частини позовної заяви, в якій просив стягнути солідарно з Відповідача-2 частину основного розміру заборгованості 2372,74 грн., а також стягнути з Відповідача-1 380634,74 грн., яка складається з 183272,97 грн. з ПДВ - невиконане основне зобов'язання згідно з Договором-1 з них 1840,40 грн. солідарно з Відповідача-2; 10752,00 грн. 3 % річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-1), 37574,99 грн. - інфляційного збільшення відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-1), 53238,78 грн. з ПДВ невиконаного основного зобов'язання згідно з додатковою угодою № 3 до Договору-2, яка була укладена 17.10.2014; 3934,00 грн. 3 % річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-2); 52486,13 грн. пені відповідно до пунктів 6.9, 6.11 Договору-2; 39375,87 грн. інфляційного збільшення відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-2).

13.07.2017 Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 частину основного розміру заборгованості 2372,74 грн. Стягнути з Відповідача-2 заборгованість у загальному розмірі 341261,74 грн., яка складається з 181432,57 грн. з ПДВ - невиконане основне зобов'язання згідно з Договором-1; 10752,00 грн. 3 % річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-1), 37574,99 грн. - інфляційне збільшення відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-1); 52706,40 грн. з ПДВ - невиконане основне зобов'язання з згідно з додатковою угодою № 3 до Договору-2, яка була укладена 17.10.2014; 3934,00 грн. 3 % річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-2); 15485,91 грн. пені відповідно до пунктів 6.9, 6.11 Договору-2; 39375,87 грн. інфляційного збільшення відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (за Договором-2).

Позовні вимоги до Відповідача-1 мотивовані неналежним виконанням останнім зобов'язань за Договором-1 та Договором-2 в частині повного та своєчасного розрахунку, право вимоги за яким до Позивача перейшло на підставі договорів про відступлення права вимоги № 04 та № 05 від 20.07.2015 (далі - Договір 04 та Договір 05 відповідно). Вимоги щодо солідарної відповідальності Відповідача-2 мотивовані укладенням між Позивачем, Відповідачем-2 та Третьою особою договорів поруки № 04 та № 05 від 20.07.2017, за якими Відповідач-2 взяв на себе зобов'язання у випадку невиконання Відповідачем-1 зобов'язань, передбачених Договорами-1, 2, солідарно відповідати перед Позивачем за зобов'язаннями Відповідача-1.

Короткий зміст рішень судів І та апеляційної інстанцій

2. 13.07.2017 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, яким позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 2372,74 грн. Стягнув з Відповідача-1 на користь Позивача 234179,01 грн. основного боргу, 15485,91 грн. пені, 14685,46 грн. 3 % річних, 73594,04 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовив.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що відповідно до умов Договорів-1, 2 строк оплати наданих послуг (виконаних робіт) є таким, що настав, доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло,. Нараховані до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат за Договорами-1, 2 суди визнали такими, що підлягають частковому задоволенню. Судами відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача-1 про зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки ці суми не є штрафними санкціями, розмір яких може бути зменшений за рішенням суду. Суди дійшли висновку, що зменшений Позивачем розмір пені, заявлений в межах строків позовної давності, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 30.10.2017 Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

4. 28.02.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити Відповідачу-1 у задоволенні касаційної скарги, залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Банк у повному обсязі виконав свої зобов'язання з перерахування авансу за виконані роботи, Позивач неправомірно з 15.12.2014 почав нараховувати штрафні санкції за невиконання умов договору, в актах виконаних робіт не зазначено дату, що суперечить чинному законодавству України, оригінали цих актів не надавались для огляду в суді першої інстанції, що є порушенням статей 33 - 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судами не досліджено, а Позивачем не доведено коли підписано акт приймання виконаних робіт до Договору-2 за листопад 2014 року та отримано Банком, чи відповідає акт, як первинний документ, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оскільки на акті відсутня дата його підписання сторонами, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про невиконання Банком зобов'язань за Договором-2, стягнення пені, 3 % та інфляційних є передчасними та необґрунтованими.

6. Оскільки неможливо встановити дату підписання актів до Договору-2, суди мали застосувати строк виконання робіт, встановлений частиною 2 статті 530 ЦК України, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а тому право на нарахування пені, 3 % та інфляційних у Позивача виникло тільки з 07.02.2017, а не з 15.12.2014, як заявлено у позові.

7. Позивач пропустив строк позовної давності за вимогою до Відповідача-1 щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договорами-1, 2, що є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України.

8. Так як Позивачем не доведено існування у Банку боргу, то стаття 625 ЦК України застосована судами безпідставно.

9. Позивачем не заявлено жодної позовної вимоги до Відповідача-2, що свідчить про порушення судами статей 15, 17 ГПК України, оскільки порушено провадження з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки на момент порушення провадження у позовній заяві не містилося жодних вимог до Відповідача-2, а отже не було підстав для розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області, який мав винести ухвалу про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

10. З огляду на відсутність предмету спору між Позивачем та Відповідачем-2, суд мав, у відповідності до статті 80 ГПК України, припинити провадження у справі в частині позову до Відповідача-2.

11. Суд мав розцінити заяву Позивача про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви не як заяву про уточнення позовних вимог, а як заяву про зміну предмету позову, оскільки вперше в ній з'явились вимоги до Відповідача-2 у сумі 2372,74 грн.

12. Суд першої інстанції, маючи достатньо часу для розгляду справи, відхилив клопотання Банку про відкладення розгляду справи, розглянув справу за місяць, не надавши Банку можливості належним чином здійснити контррозрахунок заборгованості.

13. Суди попередніх інстанцій не обгрунтували підстави законності об'єднання Позивачем позовних вимог, що виникають з різних Договорів, в одній позовній заяви та їх розгляд в межах однієї справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. Позивач надав суду копії підписаних актів здачі-прийняття робіт на підтвердження реальності наданих послуг за Договором-1 та Договором-2, в Відповідач-1 не надав жодного доказу щодо оплати наданих послуг.

15. Щодо можливого посилання на незастосування строків позовної давності Позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням строку позовної давності.

16. Стягнення з Відповідача-1 штрафних санкцій у загальному розмірі 103765,41 грн. за порушення виконання зобов'язання не завдасть істотної дестабілізації діяльності Відповідача-1, а рекапіталізовані державні банки не звільняються від обов'язку виконувати зобов'язання та від наслідків їх невиконання.

17. Враховуючи, що саме Відповідачем-1 не виконано обов'язку щодо зазначення дати підписання акту, судами правильно визначено дату виникнення зобов'язання за листопад 2014 року як останній робочий день місяця 29.11.2014.

18. Оскільки спірні позовні вимоги виникли з аналогічних підстав і пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, суди попередніх інстанцій не допустили порушення правил об'єднання позовних вимог.

19. Порушення, допущені судом першої інстанції при прийнятті до розгляду заяви Позивача про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, не призвели до прийняття судом неправильного рішення, а тому, відповідно до частини 2 статті 104 ГПК України, суд апеляційної інстанції обгрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін.

20. Відповідач-1 не надав жодних доказів на підтвердження доводів щодо того, що зазнав впливу кібератаки. Представник Відповідача-1 не з'явився в перше судове засідання та безпідставно спробував відкласти розгляд справи.

Позиція Верховного Суду

21. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній на час звернення з позовом, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 07.06.2017 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у даній справі та прийнято до розгляду позову заяву Позивача про стягнення суми. У позовній заяві зазначено Відповідача-1 та Відповідача-2, при цьому в позовній заяві, зокрема в прохальній частині вказаного позову зміст позовних вимог, заявлених до Відповідача-2 викладено не було.

Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. При цьому, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто, до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

При цьому Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Звертаючись 10.10.2017 до суду з заявою про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, Позивач зазначив, що у прохальній частині не було зазначено Відповідача-2, тому просив вважати правильною викладену у цій заяві редакцію позовних вимог, згідно з якою просив стягнути солідарно з Відповідача-2 частину основного розміру заборгованості 2372,74 грн., решта вимог була викладена в редакції поданої позовної заяви.

Приймаючи зазначену заяву Позивача до розгляду з посиланням на статтю 22 ГПК України, суд першої інстанції не надав правової оцінки цій заяві, а також не звернув уваги, що вказана заява за своїм характером не може вважатись заявою про виправлення описки, оскільки фактично доповнює позовну заяву новими вимогами, заявленими до Відповідача-2, позовних вимог щодо якого позовна заява не містила взагалі. З огляду на викладене у суду першої інстанції не було підстав для порушення провадження у справі щодо Відповідача-2, у зв'язку із відсутністю у позові вимог до нього.

22. Згідно з положеннями частини 2 статті 15 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. За частиною 3 наведеної статті справи за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Спір у цій справі виник щодо виконання договору на виконання робіт. В позовній заяві, поданій до Господарського суду Дніпропетровської області, зазначено адресу Відповідача-1 - 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, така ж адреса зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, доданому до позовної заяви; також зазначено адресу Відповідача-2 - 49000, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, офіс 1. Втім, враховуючи, що в поданій позовній заяві було викладено зміст позовних вимог тільки щодо Відповідача-1, місцезнаходженням якого є місто Київ, а вимоги щодо Відповідача-2, який знаходиться у м. Дніпро, заявлені не були, ця справа мала розглядатись за місцезнаходженням відповідача, щодо якого заявлено позовні вимоги.

23. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі були заявлені лише до Відповідача-1, а Відповідача-2 хоч і було зазначено у позові, проте не вказано щодо нього жодних вимог, ця справа мала бути передана на розгляд до Господарського суду міста Києва, тобто за місцезнаходженням Відповідача-1.

24. Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 104 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної та територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу. Положення наведеної норми не враховані апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного перегляду прийнятого у справі рішення суду першої інстанції.

25. За вимогами пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 та діє на час розгляду справи у касаційному порядку, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Разом з цим відповідно до частини 3 статті 31 ГПК України, в редакції, чинній після 15.12.2017, передача справ на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

26. З огляду на наведене прийняті у справі рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі до Господарського суду Дніпропетровської області для виконання вимог статті 31 ГПК України, в редакції, чинній після 15.12.2017, щодо направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі № 904/6455/17.

3. Справу № 904/6455/17 передати до Господарського суду Дніпропетровської області для виконання вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак