Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1041/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Військової прокуратури Західного регіону України (далі -Прокуратура)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018

(суддя Фанда О.М.) та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2018

(головуючий - суддя Галушко Н.А., судді: Орищин А.В. і Данко Л.С.)

у справі № 909/1041/16

за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (далі - Інспекція)

до державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі - Підприємство)

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 521 715,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 521 715,19 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2018, у позові відмовлено.

Відповідні рішення та постанову мотивовано недоведеністю позовних вимог, зокрема відсутністю доказів будь-якого виходу відповідача при рубці дерев за межі допустимої для цього площі.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокуратура, зазначаючи про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить відповідні судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд, а судові витрати покласти на відповідача. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі: на порушення вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди: не з'ясували повно і всебічно обставин справи, на які посилалися позивач та Прокуратура як на підставу своїх вимог, оцінки всім наведеним ними аргументам не надали та дійшли висновків, що не відповідають обставинам справи; дійшли помилкового висновку про відсутність виходу відповідача при рубці дерев за межі допустимої площі і недоведення позивачем відмінності площі відведення та площі фактичної рубки; не дослідили та не встановили сам факт наявності/відсутності з боку лісокористувача порушення природоохоронного законодавства; не надали оцінки висновку Національного лісотехнічного університету України, яким встановлено здійснення відповідачем незаконної рубки дерев.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оспорюваних судових рішень; зокрема, вказує про те, що позивачем не було надано жодного доказу стосовно точної площі відведеної в рубку ділянки, фактичної площі рубки та конкретної площі ділянки, на якій відбулася рубка 90 дерев. Відтак Підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

Розгляд касаційної скарги Прокуратури здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- 10.05.2016 на підставі дозволу Івано-Франківського ОУЛМГ Підприємству було видано лісорубний квиток для проведення суцільної-санітарної рубки в Майданському лісництві (далі - Лісорубний квиток);

- згідно з Лісорубним квитком передбачено: можливість проведення суцільної санітарної рубки у кварталі №7 виділі 1 на площі 1,5 га; те, що не підлягають вирубуванню дерева за межами ділянки;

- Інспекцією під час проведення перевірки додержання Підприємством законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів виявлено порушення у виділі 1 кварталу № 7 Майданського військового лісництва, а саме при натурному обстеженні виявлено незаконну рубку 35 дерев ялиці білої, 32 дерев граба звичайного, 10 дерев осики, 2 дерев липи, 6 дерев бука, 3 дерев вільхи чорної, 2 дерев берези. Зокрема, Інспекцією зазначено про розходження між матеріалами відводу ділянки до рубки (проведеної контрольною бусольною зйомкою по даних румбах та довжинах промірів) і контуром фактичного вирубування: за межами контуру відведення ділянки до рубки (по румбах та довжинах промірів плану схеми відводу ділянки до рубки) в 30-ти метровій смузі лісосіки зрубано 90 дерев;

- на думку позивача, проведенням рубки зазначених дерев без отримання спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного квитка, ордера, лісового квитка), а також з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, відповідачем заподіяно навколишньому середовищу шкоду на суму 521 715,19грн.;

- Підприємство є постійним лісокористувачем;

- вирубка лісу проводилася згідно з картографічними матеріалами, виготовленими ВО "Укрдержліспроект", якими користується Підприємство, перевіряльниками ж визначено інше розміщення ділянки;

- у додатках до складеного Інспекцією акта перевірки відсутні плани або схеми, в яких було б відображено вихід за межі дозволеної лісосіки; у матеріалах справи відсутня й належним чином оформлені схема фактичної рубки деревини, схема відведення лісосік (у тому числі й площі лісосіки, яка повинна була бути виділена), картографічне відображення площі виходу, на якій, на думку позивача, було проведено незаконну рубку 90 дерев. Зазначений акт перевірки містить лише відомості про факт і зміст порушення природоохоронного законодавства з посиланням на нормативний припис. Тобто, всупереч вимогам Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, позивачем було наведено інформацію та висновки, що документально не підтверджені Інспекцією;

- у письмових поясненнях позивача та Прокуратури також не було надано доказів стосовно точної площі відведеної для рубки ділянки, фактичної площі рубки, конкретної площі ділянки, на якій відбулася рубка 90 дерев;

- додана до акта перевірки польова відомість (що підписана представником відповідача) не визначає самого правопорушення, а лише містить перерахунок кількості дерев на визначеній співробітником Інспекції дільниці. За поясненнями представника відповідача, польова перелікова відомість пнів підписана Підприємством без зауважень тому, що у момент її складання такий перерахунок не здійснювався у контексті незаконної рубки.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми, заявленої на відшкодування шкоди, що заподіяна, за доводами позивача і скаржника, порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідно до приписів ГПК України:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86);

- судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша і п'ята статті 236);

- у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1 і 2 частини четвертої статті 238).

За доводами касаційної скарги, зокрема, судами: не взято до уваги та не надано оцінки відповіді на заперечення на позовну заяву та клопотання про долучення доказів, які подано Інспекцією і які, на думку скаржника, підтверджують розбіжності у плані ділянки, відведеної під суцільну санітарну рубку у кварталі № 7 віділі 1 пл. 1,5 га Майданського лісництва, на основі якої видано Лісорубний квиток, із межами фактичного вирубання; не надано оцінки як доказу висновкові Національного лісотехнічного університету України, яким, на погляд скаржника, встановлено зміщення лісокористувачем лісосіки та здійснення незаконної рубки 90 дерев за межами контуру відведення ділянки до рубки у названому лісництві.

Дійсно, в оскаржуваних судових рішеннях, на порушення наведених приписів ГПК України, не надано оцінки відповідним доказам, наявним у матеріалах справи.

Водночас суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною третьою статті 310 названого Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і оцінити докази, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової прокуратури Західного регіону України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 зі справи № 909/1041/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов