Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.05.2018 року у справі №914/694/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/694/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2018

за скаргою Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

у справі № 914/694/14

за позовом Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"

до Державного міського підприємства "Львіввугілля"

про стягнення 4588124,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 Комунальне підприємство "Червоноградтеплокомуненерго" звернулася до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії органу виконання судових рішень у даній справі, посилаючись на те, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - КП "Червоноградтеплокомуненерго" ВП №51746484, в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", за яким , якщо боржник відноситься до державного вугледобувного підприємства, то виконавче провадження підлягає зупиненню, а не поверненню виконавчого документа стягувачу, до того ж в порушення положень Закону України "Про виконавче провадження" судове рішення в примусовому порядку не виконано до цього часу, а тому виконавче провадження підлягає відновленню.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 914/694/14 скаргу КП "Червоноградтеплокомуненерго" задоволено частково та визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2017 ВП № 51746484, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а в решті відмовлено у задоволені скарги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 914/694/14 ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 залишено без змін.

В касаційній скарзі Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 914/694/14 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволені скарги в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо часткового задоволення скарги стягувача на дії державної виконавчої служби та про визнання недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, внаслідок чого судами неправомірно та безпідставно визнано недійсною спірну постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

У відзиві стягувач - КП "Червоноградтеплокомуненерго" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 26.04.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняк В.Я., Білоус. В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 у даній справі, справу за касаційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.07.2018 на 10-30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.07.2018 у зв'язку із відпусткою судді Погребняка В.Я., для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жуков С.В., Білоус. В.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення повідомленні належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у скарзі відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні державною виконавчою службою норм матеріального права.

Так, суд касаційної інстанції не погоджується з доводами скаржника щодо на наявності у головного державного виконавця підстав для повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ним належним чином не встановлено наявність обставин для повернення цього документа стягувачу згідно з пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", і такі доводи не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" .

Задовольняючи частково скаргу стягувача - КП "Червоноградтеплокомуненерго" та приймаючи рішення про визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2017, винесену державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2014 у справі № 914/1694/14, яке набрало законної сили, стягнено з ДП "Львіввугілля" на користь КП "Червоноградтеплокомуненерго" 4 274 894, 08 грн. основного боргу, 177 057, 65 грн. 3% річних, 136 172, 71 грн. інфляційних втрат та 73 080, 00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, а на примусове виконання вказаного судового рішення видано відповідний наказ від 16.06.2014.

Постановою Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області від 25.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП №51746484 щодо примусового виконання зазначеного судового наказу.

Згідно з постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області про приєднання виконавчого провадження до зведеного провадження ВП №51746484 від 03.11.2017, виконавче провадження ВП №51746484 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 54464700.

Постановою від 22.12.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області повернено виконавчий документ стягувачу ВП №51746484, відповідно до якої наказ Господарського суду Львівської області від 16.06.2014 № 914/694/14 повернуто стягувачу - КП "Червоноградтеплокомуненерго".

При цьому, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу- КП "Червоноградтеплокомуненерго" мотивована тим, що згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", подальше виконання рішення органом ДВС є неможливим, оскільки наявна встановлена законом заборона звернення стягнення на майно чи кошти боржника, однак у спірній постанові зазначено щодо можливості пред'явлення для виконання виконавчого документу повторно в строк до 22.12.2020.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій встановивши, що ДП "Львіввугілля" є державним вугледобувним підприємством, згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а на час винесення спірної постанови державного виконавця, набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств"№ 2021-VIII від 13.04.2017, який є спеціальним щодо боржника, тому незважаючи на відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження згідно з Законом України "Про виконавче провадження", яким регулюється порядок вчинення державним виконавцем виконавчих дій та їх зупинення, при наявності спеціального Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", який передбачає саме зупинення виконавчого провадження, в силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", Закон № 2021-VIII від 13.04.2017 є обов'язковим для державного виконавця, внаслідок чого місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання недійсною спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2017 ВП №51746484, як такої що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення решти вимог скарги про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області, оскільки за ч. 1 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" незаконними можуть бути визнані дії виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, а не дії самих органів державної виконавчої служби, а щодо вимог про зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження та виконати вимоги ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" у зв'язку з передчасністю.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й у відповідності до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

24.05.2017 набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" № 2021-VIII від 13.04.2017, відповідно до ст. 1 якого тимчасово, до 01.01.2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відтак, з урахуванням наведених норм права та встановленого судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2017 ВП № 51746484 суперечить вимогам чинного законодавства і є недійсною, при цьому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставності заявлених стягувачем решти вимог про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області та про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвала Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 914/694/14 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 914/694/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.