Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.06.2018 року у справі №905/1849/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1849/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бойка В.С.,

за участю представників:

позивача - Юркова М.О.,

відповідача - Дряхлова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"

на рішення Господарського суду Донецької області

(головуючий - Левшина Г.В., судді - Курило Г.Є., Тарапата С.С.)

від 05.12.2017

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

(головуючий - Стойка О.В., судді - Зубченко І.В., Склярук О.І.)

від 17.04.2018,

за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"

про стягнення 11 636 404, 61 грн

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 11 636 404,61 грн, з яких 11 350 895,87 грн -основний борг, 70 791,26 грн - 3 % річних, 214 717,48 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 121-УК-ЗуТЕC/10 від 26.08.2016 на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління енергосистемою та передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами та погодженого між сторонами графіку погашення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2017 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 350 895,87 грн основного боргу, 70 791,26 грн 3 % річних, 214 717,48 грн інфляційних втрат та судовий збір.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2017 скасовано частково та в скасованій частині ухвалено нове рішення. Викладено перший та другий абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції: "Позовні вимоги державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система", м. Бахмут до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", м. Курахове про стягнення заборгованості в сумі 11 636 404,61 грн, у тому числі основний борг в сумі 11 350 895,87 грн, три проценти річних в сумі 70 791,26 грн та інфляція в сумі 214 717,48 грн - задовольнити частково". Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612 Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, 3, рах. № 26003962507911 у відділенні ПАТ "ПУМБ "РЦ в м. Київ", МФО 334851, ЄДРПОУ 31831942) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01036 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, рах. № 26008010066033 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" (84501 м. Бахмут, вул. П.Лумумби, 97, рах. № 2600313758 в ПАТ "ПУМБ" у м. Києві, МФО 334851, ЄДРПОУ 23344104) основний борг в сумі 9 489 560,00 грн, три проценти річних в сумі 18 264,28 грн та інфляцію в сумі 214 717,48 грн, та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 145 838, 90 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2017 залишено без змін.

11.05.2018 відповідач ТОВ "ДТЕК Східенерго" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018, в якій просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень відповідач зазначає те, що судами неповно з'ясовано фактичні обставини справи; рішення прийнятті з порушенням і неправильним застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставами для стягнення з відповідача заборгованості суди визначили акти наданих послуг та додаток до листа від 03.01.2017 "графік погашення заборгованості", але такі висновки господарських судів є передчасними. Посилається на те, що суди ухилилися від належної перевірки повноважень директора Зуївської ТЕС ОСОБА_3 на підписання вказаного графіку. Зазначає, що позивачем не було надано оригіналу підписаного графіку, рішення господарських судів було прийнято на підставі копій документів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що постанова апеляційного господарського суду є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Посилається на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сторони за взаємною згодою визначили строк оплати наданих позивачем послуг. Графік погашення заборгованості зі сторони відповідача було погоджено директором ДТЕК Зуївської ТЕС ОСОБА_3, який діяв на підстав довіреності, якою йому було надано право підписувати документи, пов'язані зі зміною, виконанням діючих договорів, укладених товариством.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та направлення справи на новий розгляд відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 26.08.2016 між сторонами було укладено договір № 121-УК-ЗуТЕC/10, за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління енергосистемою та передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, а відповідач здійснює оплату послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління енергосистемою та передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами згідно з умовами даного договору.

Дослідивши договір № 121-УК-ЗуТЕС/10, апеляційний суд встановив, що цей договір був укладений на виконання багатостороннього договору між учасниками ринку електричної енергії від 11.06.2015 та постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" № 263 від 07.05.2015.

Відповідно до п. п. 5.2.2, 5.3 договору № 121-УК-ЗуТЕС/10 оплата послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління енергосистемою і передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами здійснюється виробником пропорційно рівню оплати споживачами за прямими двосторонніми договорами. Розрахунки здійснюються грошовими коштами в грошовій (безготівковій та готівковій) формі або в інших формах, не заборонених законодавством, відповідно до умов багатостороннього договору між учасниками ринку електричної енергії, за рахунок коштів, зібраних від споживачів за прямими двосторонніми договорами.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги на суму 22 388 425,44 грн, про що свідчать акти приймання-передачі на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління енергосистемою та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами від 30.04.2016, від 31.05.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016 та від 28.02.2017.

Листом № 291 від 19.12.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором № 121-УК-ЗуТЕC/10 від 28.06.2016 в сумі 17 445 059,82 грн згідно з графіком, що додається.

Відповідач листом № 09-02/1 від 03.01.2017 запропонував позивачу графік погашення заборгованості, який було погоджено сторонами, шляхом його підписання.

Відповідно до цього графіку відповідач мав сплатити позивачу (дати запланованих оплат): 4 000 000,00 грн - 11.01.2017; 3 955 500,00 грн - 11.02.2017; 3 955 500,00 грн - 11.03.2017; 1 383 515,00 грн - 11.04.2017; 1 383 515,00 грн - 11.05.2017; 1 383 515,00 грн - 11.06.2017; 1 383 515,00 грн - 11.07.2017.

Господарські суди дійшли правильного висновку, що внаслідок підписання вказаного графіку сторонами було погоджено порядок погашення відповідачем зазначеної в графіку суми (визнавши її заборгованістю відповідача перед позивачем). При цьому, встановивши наявність у відповідача заборгованості, апеляційний суд обґрунтовано зазначив про безпідставність висновку місцевого суду, що сума основного боргу складає 11 350 895,87 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (зокрема, договір № 121-УК-ЗуТЕС/10, графік погашення заборгованості), апеляційний суд встановив, що позивачем було помилково включено до розрахунку суми основного боргу, суму за лютий 2017 року у розмірі 1 818 420, 62 грн і у розмірі 42 915, 43 грн, яка утворилася внаслідок коригування актів приймання - передачі за листопад - грудень 2016 та встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем, що охоплюється межами графіку, становить 9 489 560,00 грн, яка не була оплачена відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Апеляційний господарський суд, встановивши наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 9 489 560,00 грн, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 489 560,00 грн основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, встановивши прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання та, здійснивши належний перерахунок 3 % річних та інфляційний втрат, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 18 264,28 грн 3 % річних, 214 717,48 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача про те, що суди ухилилися від належної перевірки повноважень директора Зуївської ТЕС ОСОБА_3 на підписання вказаного графіку погашення заборгованості, то вони є безпідставними, адже судами правильно було встановлено, що цей графік з боку відповідача був підписаний директором - ОСОБА_3, якому згідно з п. 2.2. довіреності № 324 від 16.12.2016 надано право підписувати документи, пов'язані із зміною, виконанням діючих договорів, укладених товариством.

З урахування вимог ст. 300 ГПК України судом касаційної інстанції не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята відповідно до норм матеріального права при дотримані норм процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, то судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача ТОВ "ДТЕК Східенерго".

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 квітня 2018 року у справі за № 905/1849/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

Г. Вронська