Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3054/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

представники сторін у судове засідання не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (колегія суддів: Бєляновський В.В., Величко Т.А., Філінюк І.Г.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

про стягнення 1 554 562,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 841 459,42 грн пені, 43 911,85 грн 3 % річних і 669 191,49 грн втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2014 № 4030/15-БО-23 (далі - договір).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 59 029,20 грн, 3 % річних у сумі 34 670,66 грн, інфляційні втрати у сумі 598 095,71 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано встановленням обставин порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого позивачем у січні - квітні 2015 року природного газу. При цьому в частині стягнення пені розмір заявленої до стягнення неустойки судом зменшено у 10 разів до 59 029,20 грн. У розрахунках 3 % річних і втрат від інфляції, обчислених сторонами, судом виявлено помилки у періодах нарахування, у зв'язку з чим суд здійснив власні розрахунки та змінив зазначені суми.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позову, в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову суду аргументовано тим, що за змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон України № 1730-VIII) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені, 3 % річних, втрат від інфляції та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема положень Закону України № 1730-VIII, наголошуючи на тому, що відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до вимог зазначеного Закону.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про законність оскаржуваної постанови, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

17.12.2014 між позивачем (продавець) і відповідачем (покупець) укладено договір, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору продавець передав у власність покупця протягом січня - квітня 2015 року та жовтня - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 13 135 258,33 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач за поставлений газ розрахувався повністю, однак з порушенням встановлених договором строків оплати, тому позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 841 459,42 грн, 3 % річних у сумі 43 911,85 грн і втрати від інфляції в сумі 669 191,49 грн.

Зі статуту відповідача вбачається, що підприємство створено з метою виробництва, транспортування, розподілення та постачання теплової енергії.

Згідно з випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 07.04.2015 основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари та гарячої води.

Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії, чого сторони не заперечують.

30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), яким визначено механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, за змістом пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вимоги Закону України № 1730-VIII, оскільки, на думку скаржника, відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно з вимогами зазначеного Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Отже, оскаржувану постанову прийнято із правильним застосуванням норм матеріального права (Закону України № 1730-VIII) та без порушення норм процесуального права.

Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи скаржника про наявність правових підстав для скасування постанови не підтверджено під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314- 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 916/3054/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков