Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/403/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Швеця Володимира Васильовича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (Савченко Г.І. - головуючий, судді: Демидюк О.О., Крейбух О.Г.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Швеця Володимира Васильовича

до 1) Устянської сільської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Громадська організація "Громада рибалок села Устя"

про визнання незаконним та скасування рішення від 17.03.2015, визнання недійсною угоди від 18.03.2015,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Фізична особа-підприємець Швець Володимир Васильович (далі - ФОП Швець В.В.) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням заяви від 22.06.2017) про визнання незаконним та скасування рішення 37 сесії 6 скликання Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - Устянська сільрада) від 17.03.2015 про розірвання договору оренди земель водного фонду від 23.07.2012 б/н (далі - договір оренди від 23.07.2012); визнання недійсною угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012, укладеної Устянською сільрадою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" (далі - ТОВ "Устя"); усунення перешкод з боку Устянської сільради та ТОВ "Устя" щодо здійснення ФОП Швецом В.В. господарської діяльності шляхом вилову риби за допомогою рибальських сіток на водному об'єкті, який використовується позивачем за договором суборенди від 30.07.2012, протягом дії договору та протягом двох місяців після втрати чинності договором суборенди, з метою звільнення з вказаного об'єкта власності, що належить позивачу, не враховуючи періоду нересту.

Позовна заява обґрунтовується винесенням рішення Устянської сільради від 17.03.2015 та наступним укладенням угоди про припинення договору оренди від 18.03.2015 всупереч чинному законодавству та договору суборенди від 30.07.2012, а також перешкодами відповідачів у проведенні позивачем господарської діяльності з розведення та вилову риби на земельній ділянці водного фонду, взятій в суборенду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 (суддя Нешик О.С.) позов задоволено частково. Надано позивачу дозвіл на здійснення вилову водних біоресурсів на водному об'єкті, розташованому на земельній ділянці з кадастровим № 0520485400:03:0111, площею 26,5215 га, сітними знаряддями лову протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили в кількості, що не може перевищувати 600 кг з 1 га, про що скласти відповідний акт. В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільради від 17.03.2015 відмовлено. В частині позовних вимог про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2015 провадження у справі припинено.

Судовий акт місцевого суду обґрунтований положеннями статі 19 Конституції України, статей 189, 316, 319, 321, 328, 626, 627, частиною 1 статті 651, частин 1, 2 статті 774, статей 775, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 12, 39, 93, 122, 123-126, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 1, 2, 13, 25 Закону України "Про оренду землі", підпункту 34 пункту 1 статті 26, пункту 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частини 3 статті 6, частини 1 статті 15 Закону України "Про аквакультуру", Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом від 07.07.2012 № 414 Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Порядок № 414), наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.01.2013 № 45 "Про затвердження Зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України" (далі - Наказ № 45), пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які суд дійшов висновку про правомірність рішення Устянської сільради від 17.03.2015 про припинення договору оренди земель водного фонду від 23.07.2012 та наступного його схвалення шляхом укладення відповідної угоди від 18.03.2015, зважаючи на положення пункту 12.4 договору оренди та статтю 651 ЦК. Стосовно позовної вимоги про визнання недійсною угоди 18.03.2015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012, суд дійшов висновку про закриття провадження у цій частині з підстав відсутності державної реєстрації правочину про розірвання договору оренди землі водного фонду на момент звернення ФОП Швецом В.В. із позовом (державна реєстрація угоди про розірвання договору оренди здійснена 31.05.2017). Щодо позовної вимоги про усунення перешкод з боку відповідачів щодо здійснення позивачем господарської діяльності шляхом вилову риби протягом вказаного у позові періоду, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове її задоволення, шляхом надання дозволу позивачеві здійснювати вилов водних біоресурсів сітними знаряддями лову протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили в кількості, що не може перевищувати 600 кг з 1 га, зважаючи на те, що право власності позивача на водний біоресурс набуто на законних підставах, а вимогами Порядку № 414 визначено саме такий розмір вилову риби сітним знаряддям на вказаній території.

Громадська організація "Громада рибалок села Устя" (далі - ГО "Громада рибалок села Устя") звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 в порядку статті 91 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, з підстав впливу вказаного рішення на права або обов'язки організації та права жителів села, тому що судовим актом вирішено питання щодо надання дозволу позивачу на вилов риби сітками.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 рішення місцевого суду скасовано в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду обґрунтована положеннями частини 4 статті 55, частини 2 статті 124, статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.06.2012 № 362 "Про затвердження спеціальних форм первинної документації для суб'єктів рибного господарства в галузі аквакультури" (далі - Наказ № 362), також положеннями статті 54, пункту 2 частини 1 статті 83, частини 1 статті 91 ГПК в редакції, чинній до до 15.12.2017, зважаючи на які суд дійшов висновку про правомірність звернення з апеляційною скаргою ГО "Громада рибалок села Устя" та про скасування рішення місцевого суду в частині надання позивачу дозволу щодо вилову риби протягом періоду, вказаного в судовому рішенні, з підстав самостійного формулювання вказаної вимоги судом, що кваліфікується як вихід за межі позовних вимог, та відсутністю вирішення питання про усунення перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності на суборендованій земельній ділянці водного фонду. При цьому, акти зариблення, долучені позивачем до матеріалів справи, не прийнято в якості належних доказів зариблення водними біоресурсами спірного об'єкта, оскільки складені з порушенням вимог щодо їх оформлення, визначених Наказом № 362.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статті 396 ЦК, пункту 2 Наказу № 362, частини 1 статті 27, частин 3, 4 статті 80, частини 1 статті 91 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи що судом апеляційної інстанції: 1) безпідставно залучено ГО "Громада рибалок села Устя" як третю особу на стороні відповідача та розглянуто її апеляційну скаргу, через відсутність в рішенні висновків та відповідно його впливу на права і обов'язків такої особи; 2) частково припиняючи провадження у справі, не вирішено питання про розподіл судових витрат шляхом винесення ухвали; 3) невірно застосовано Наказ № 362 про оформлення актів зариблення; 4) не взято до уваги право скаржника як особи, наділеної речовим правом на чуже майно, щодо захисту такого майна; 5) залишено поза увагою підстави звернення позивача з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення 17.03.2015 (неповідомлення суборендаря про сесійний розгляд цього питання).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзивів від відповідачів та третьої особи не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.07.2012, на підставі 15 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 11.07.2012, між Устянською сільрадою (орендодавець) та ТОВ "Устя" (орендар) укладено платний договір оренди земель водного фонду, які знаходяться в межах населеного пункту на території села Усті, загальною площею 26,5215 га, в т.ч. водне дзеркало - 25,6393 га; ГТС-0,8822 га, з метою риборозведення, строком на 25 років (пункти 1.1., 1.2., 4.1.).

Пунктом 3.1. договору оренди, розмір орендної плати складає 500,00 грн. за 1 га, що становить 13 260,75 грн. за 1 рік використання, яка сплачується до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок Устянської сільради.

Зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємозгодою сторін, у разі недосягнення якої та виникнення спору, вирішується в суді. Дія умов договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено, чи придбанням орендарем земельної ділянки у власність. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом (пункти 12.1., 12.2., 12.4.).

30.07.2012 відділом Держкомзему в Бершадському районі Вінницької області (далі - Держкомзем) здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки водного фонду за № 052048544009808.

В свою чергу, 30.07.2012 між ТОВ "Устя" (орендар) та ФОП Швецом В.В. (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки строком на 25 років на підставі 16 сесії 6 скликання Устянської сільради від 11.10.2012, зареєстрованого Держкомземом 18.12.2012 за № 052048544011684, за яким суборендар прийняв зазначену земельну ділянку водного фонду в строкове платне користування (пункти 1.1., 1.2.)

37 сесією 6 скликання Устянської сільради прийнято рішення від 17.03.2015 про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.07.2012, зареєстрованого Держкомземом 30.07.2012 за № 052048544009808 та доручено голові сільради Фіщуку В.В. здійснити заходи з прийняття земельної ділянки у фонд сільради.

18.03.2015 Устянською сільрадою (орендодавцем) та ТОВ "Устя" (орендарем) укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду площею 26,5215 га, згідно якої договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Держкомземом 30.07.2012 за № 052048544009808 розірвано, державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки здійснена 31.05.2017.

Предметом спору є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільради від 17.03.2015 про розірвання договору оренди земель водного фонду, на підставі якого укладена відповідна угода від 18.03.2015 про розірвання договору оренди, а також вимоги про усунення перешкод з боку відповідачів, щодо здійснення позивачем господарської діяльності, шляхом вилову риби із об'єкта водного фонду, взятого ним в суборенду.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільради від 17.03.2015 про розірвання договору оренди земель водного фонду, суди обох інстанцій дійшли висновку, з чим погоджується колегія суддів, про їх необґрунтованість, зважаючи на таке.

Положеннями статті 16 ЦК передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому права та інтереси мають бути законним, не суперечити діючому законодавству й позивач самостійно визначає та обґрунтовує в чому саме полягає порушення цих прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий місцевим органом самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними у судовому порядку.

Конституційний суд України у рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Вимогами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції пленарних засідань сільради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, в основу оскаржуваних судових актів щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільради від 17.03.2015 покладено вірні висновки про прийняття вказаного акта місцевого органу влади в межах повноважень сільради на підставі чинного законодавства та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З приводу вимог про усунення перешкод з боку Устянської сільради та ТОВ "Устя", щодо здійснення ФОП Швецом В.В. господарської діяльності, шляхом вилову риби за допомогою рибальських сіток протягом дії договору та протягом двох місяців після втрати договору суборенди чинності, колегія суддів погоджується з висновками апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого суду в цій частині, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи ці вимоги позивача, місцевий суд дійшов висновку про надання дозволу позивачеві здійснювати вилов водних біоресурсів сітними знаряддями лову протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили в кількості, що не може перевищувати 600 кг з 1 га, зважаючи, що право власності позивача на водний біоресурс набуто на законних підставах, але вимогами Порядку № 414 визначено саме такий розмір вилову водних біоресурсів сітним знаряддям на вказаній території.

Однак, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту порушеного права позивача, суд власноруч сформував вимогу від імені позивача про вилов водних біоресурсів сітними знаряддями лову протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили, в обсягах, що не може перевищувати 600 кг з 1 га та не розглянув взагалі вимогу про усунення перешкод у здійснені позивачем господарської діяльності на суборендованій земельній ділянці водного фонду.

Вказане, правомірно кваліфіковано апеляційним судом, як вихід за межі позовних вимог, зважаючи на приписи пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017.

Щодо рішення місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про закриття провадження в справі на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, в частині вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012, укладеної Устянською сільрадою та ТОВ "Устя", з підстав реєстрації даного правочину після звернення позивача із позовом (31.05.2017), колегія суддів вважає такі висновки помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

При цьому, суди дійшли висновків про відсутність існування предмета спору в частині визнання угоди про припинення договору оренди недійсною з моменту її реєстрації - 31.05.2017.

Разом із тим, вимоги положень спеціального законодавства, а саме: статті 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 12.02.2015, що діяла на момент укладення спірної угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди, про чинність договору оренди землі, як і припинення такого правочину, з моменту його реєстрації, - виключено станом на 01.01.2013.

Отже, реєстрація правочину про розірвання договору оренди не свідчить про врегулювання спірних правовідносин, припинення існування предмета спору в цій частині та не є підставою для висновків про припинення провадження в частині позовних вимог про визнання угоди недійсною.

В зв'язку із чим наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових актів в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди та передачі справи на новий розгляд в цій частині позову до місцевого господарського суду.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

З приводу доводу скаржника про порушення апеляційним судом приписів частини 1 статті 27 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, щодо залучення третьої особи та протиправного розгляду апеляційної скарги громадської організації, колегією суддів визнається безпідставним, оскільки в разі коли рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки щодо однієї зі сторін, суд апеляційної інстанції не позбавлений процесуального права для вирішення питання про залучення до участі у справі третіх осіб.

Доводи скаржника про невірне застосування апеляційною інстанцією вимог Наказу № 362 про оформлення та відображення відомостей в акті зариблення, відхиляються з підстав правомірних висновків апеляційного суду щодо виходу місцевим судом за межі позовних вимог в частині розміру та строків вилову риби, як заходу захисту порушеного права відповідача на здійснення господарської діяльності на суборендованій землі водного фонду.

Аргументи скаржника про залишення апеляційною інстанцією поза увагою дійсної підстави для звернення із позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільради від 17.03.2015 (неповідомлення суборендаря про винесення на сесію питання щодо розірвання договору оренди земель водного фонду від 23.07.2012 б/н), відхиляються колегією суддів, зважаючи на вимоги діючого законодавства щодо виключної компетенції органів місцевого самоврядування при вирішенні питань щодо регулювання земельних відносин, а також дотримання сільрадою відповідної процедури.

Висновки скаржника щодо правомірності захисту порушеного права особою, яка не є власником майна, проте наділена речовим правом на чуже майно (договір суборенди), відхиляється судом як помилкові, зважаючи, що спірні правовідносини стосуються первинного договору оренди, учасниками якого була Устянська сільрада та ТОВ "Устя" й позивач не є стороною вказаного правочину.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

За змістом частини 3 статті 310 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, висновки судів про наявність правових підстав для припинення провадження в справі в частині вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди є помилковими та такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а отже судові рішення в справі підлягають скасуванню в цій частині позову з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог позивача в частині вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.2015 та надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а відтак, встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017).

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Швеця Володимира Васильовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 902/403/17 скасувати в частині припинення провадження щодо позовних вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012, укладеної Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя".

Справу №902/403/17 в цій частині позову направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у цій справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков