Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.08.2019 року у справі №909/139/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/139/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 (судді:

Желік М. Б. - головуючий, Кравчук Н. М., Скрипчук О. С. )

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 (суддя Фанда О. М. )

за позовом Фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича

до Калуської міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 поновленим та скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 № 1772,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Федоляк Роман Тарасович (далі - ФОП Федоляк Р.

Т., Позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Калуської міської ради (далі - Рада, Відповідач) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 №040529600036 з
05.06.2018 по 05.06.2021 на тих самих умовах, що визначені в додатковій угоді, та скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 №1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р. Т.".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рада неправомірно прийняла 30.08.2018 рішення № 1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р. Т.", враховуючи пролонгацію вищевказаного договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від
03.07.2019, відмовлено в позові Фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича до Калуської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 0,0084 га за адресою м. Калуш, провулок Шкільний від
10.02.2005 та скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 № 1772.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що Позивач не довів, а Відповідач спростував факт належного виконання орендарем обов'язків за спірним договором оренди (враховуючи встановлену судами заборгованість зі сплати орендної плати та відсутність у Позивача паспорта прив'язки для розміщення тимчасової споруди на спірній земельній ділянці), що стало підставою для письмового попередження Радою ФОП Федоляка Р. Т. про відмову в поновленні зазначеного договору оренди.

2.3. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили про неправомірність посилання Позивача на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як на підставу для поновлення спірного договору, оскільки ФОП Федоляком Р. Т. не дотримано обов'язкових умов, за наявності яких Позивач має право на поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, а саме: продовження користування земельною ділянкою і належного виконання обов'язків за договором за відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку.

2.4. Що стосується позовної вимоги про скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 № 1772, то суди встановили відсутність порушення прав Позивача на поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у зв'язку з чим також дійшли висновку про безпідставність позовних вимог у зазначеній частині.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ФОП Федоляк Р. Т. просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на те, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим дійшли до необґрунтованих висновків про відсутність підстав для поновлення спірного договору оренди, оскільки, на думку заявника, ним дотримано вимоги вказаної статті при поданні 17.04.2018 звернення на ім'я Відповідача. Рада, у свою чергу, не дотрималася чітко встановленого алгоритму дій щодо розгляду зазначеного звернення, надіславши у відповідь лист за підписом міського голови, яким скерувала Позивача для вирішення питання щодо продовження орендних правовідносин до неналежного органу міської ради. При цьому скаржник зазначає, що після закінчення строку дії спірного договору (05.07.2018) Відповідач протягом місяця не направив заперечення щодо його поновлення, і Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, у зв'язку з чим є всі підстави вважати зазначений договір поновленим на підставі частини шостої вищевказаної статті.

3.3. Крім того, на думку заявника, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неналежне виконання Позивачем умов спірного договору з огляду на відсутність у нього паспорта прив'язки для розміщення тимчасової споруди та не сплату орендної плати, оскільки наявність чи відсутність такого паспорта не впливає на спірні правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а виникнення зазначеної заборгованості стало результатом помилкового перерахування коштів на інший рахунок.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Рада просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від
15.01.2020 № 460-IX).

4.2. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

4.3. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від
15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до
08.02.2020.

4.4. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 у справі № 909/139/19 було відкрито ухвалою Верховного Суду від
09.08.2019.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2019 зупинено провадження у справі №909/139/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №378/596/16-ц.

4.6. Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2021 поновлено провадження у справі №909/139/19 та визначено дату судового засідання з розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 у цій справі на 28.01.2021.

4.7. Ураховуючи викладене, з огляду на зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах справа розглядається Верховним Судом у розумний строк тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що 10.02.2005 на підставі рішення Калуської міської ради № 595 від 16.11.2004 між Фізичною особою-підприємцем Федоляком Романом Тарасовичем (орендар) та Калуською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі № 040529600036 за умовами якого орендодавець відповідно до вказаного рішення продовжує строк оренди, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться в м. Калуші на провулку Шкільному (п. 1).

Відповідно до п. 8 договору його укладено до 29.11.2005. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

5.2. Як встановлено господарськими судами, строк дії зазначеного договору неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод, а саме: додатком №1 від
25.09.2006 договір поновлено з 29.11.2005 до 15.09.2007; додатком № 2 від
02.06.2008 договір поновлено з 15.09.2007 до 22.05.2009; додатком № 3 від
19.06.2009 договір поновлено з 23.05.2009 до 04.06.2012.

5.3. Додатковою угодою від 28.12.2012 до договору оренди землі №040529600036 від
10.02.2005 його пункт 8 викладено в наступній редакції: "Договір поновлено з
05.06.2012 р. до 05.06.2015 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право продовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

5.4. Постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 22.05.2017 у справі № 909/1022/16 вказаний вище договір оренди поновлений з 05.05.2016 по
05.06.2018.

5.5. Господарськими судами також встановлено, що зазначене судове рішення було виконане шляхом укладення Калуською міською радою та Позивачем відповідної додаткової угоди до договору оренди і реєстрації цього правочину згідно з вимогами чинного законодавства, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 96030609 від 01.09.2017.

5.6.17.04.2018 Позивач звернувся до Відповідача з проханням поновити дію договору оренди спірної земельної ділянки. До вказаної заяви ФОП Федоляком Р. Т. додано проєкт додаткової угоди та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на підтвердження правильності розрахунку розміру орендної плати.

5.7. Листом № 384/02-15/18 від 25.04.2018 Калуська міська рада відмовила Позивачу у поновленні строку дії спірного договору.

5.8. Листом від 25.07.2018 Позивач вдруге звернувся до Калуської міської ради з проханням укласти додаткову угоду щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 на новий строк з 05.06.2018 по 05.06.2021.

5.9. Рішенням Калуської міської ради від 30.08.2018 № 1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р. Т." відмовлено в поновленні спірного договору оренди землі у зв'язку з неналежним виконанням Позивачем його умов.

5.10. Зазначені обставини і стали підставою для звернення ФОП Федоляка Р. Т. з цим позовом до суду.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.3. Відповідно до положень частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

6.4. За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

6.5. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

6.6. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі").

6.7. Отже, зміст прав та обов'язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

6.8. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

6.9. За змістом статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

6.10. Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов'язки, що виникають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 Цивільного кодексу України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

6.11. Випадки та умови, коли права і обов'язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

6.12. При статті 19 Закону України "Про оренду землі"одавцем передбачено різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для його сторони необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці утриматися від певних дій для досягнення бажаного результату.

6.13. У свою чергу правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки продовження договору оренди землі.

6.14. Так, відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

6.15. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

6.16. Водночас поновлення договору оренди згідно із частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" здійснюється у встановленому законодавством порядку.

6.17. Так, частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

6.18. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

6.19. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

6.20. При цьому за визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявником у таких випадках є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

6.21. Як уже зазначалося, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З цього випливає обов'язок орендодавця надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк.

Відповідно до частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

6.22. Таким чином, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків на новий строк.

6.23. Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов'язків, у силу загальних положень Цивільного кодексу України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

6.24. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 Цивільного кодексу України).

6.25. При цьому частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 зазначеного Кодексу передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

6.26. Таким чином, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондується з передбаченим пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення і зміни прав та обов'язків сторін за пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

6.27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

6.28. Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до вказаного договору. Право на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

6.29. При цьому додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6.30. З огляду на викладене належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (до розгляду якої Великою Палатою Верховного Суду зупинялося провадження у цій справі) та від 26.05.2020 у справі №908/299/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №922/1464/18 та від 19.03.2019 у справі №908/2484/17.

6.31. Колегія суддів звертає увагу, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

6.32. Як встановлено господарськими судами, ФОП Федоляком Р. Т. було заявлено позовну вимогу, зокрема, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 № 040529600036 з 05.06.2018 по 05.06.2021 на тих самих умовах, що визначені в додатковій угоді.

При цьому з матеріалів справи убачається, що Позивачем при зверненні до суду з цим позовом прєкту додаткової угоди про поновлення спірного договору оренди (яку суд міг би розглянути і, в разі задоволення позову, викласти в резолютивній частині рішення) надано не було. Наявні ж в матеріалах позовної заяви проєкти додаткових угод, як встановлено господарськими судами, є додатками до листів Позивача від 17.04.2018 та від 25.07.2018, надісланих Раді з пропозицією поновити вказаний договір оренди на новий строк (тобто є частиною переписки сторін, що передувала зверненню до суду), містять інші, ніж передбачено договором, умови. У такий спосіб зазначені додаткові угоди не є відповідним проєктом щодо поновлення строку дії договору оренди землі згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не підтверджують виконання Позивачем умов, необхідних для захисту його прав у спосіб, встановлений чинним законодавством.

6.33. Таким чином, враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання поновленим спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки обраний Позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання поновленим вказаного договору не є ефективним та не призведе до поновлення прав Позивача, які він вважає порушеними.

6.34. Що стосується позовної вимоги про скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 № 1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р. Т.", то колегія суддів зазначає наступне.

6.35. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

6.36. Як зазначалося вище, згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та відповідно має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

6.37. Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.

6.38. При цьому за змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до статті 12 Земельного кодексу України; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

6.39. Водночас відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

6.40. Як встановлено господарськими судами, 30.08.2018 Калуською міською радою прийнято рішення № 1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р. Т.", пунктом 1 якого вирішено відмовити підприємцю Федоляку Роману Тарасовичу в продовженні (поновлені) строку дії договору оренди землі № 040529600036 від 10.02.2005 на земельну ділянку площею 0,0084 га, що знаходиться на провулку Шкільному, для розміщення тимчасового торгового павільйону № 184 (код КВЦПЗ:03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), у зв'язку з неналежним виконанням умов спірного договору оренди землі, що Позивачем спростовано не було.

6.41. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.42. Таким чином, з огляду на встановлені судами обставини справи та наведені норми чинного законодавства позовні вимоги в частині скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2019 № 1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р. Т.", враховуючи встановлену судами відсутність порушення прав Позивача вказаним рішенням, а також відсутність передумов для поновлення спірного договору оренди, є передчасними, а відтак також не підлягають задоволенню.

6.43. Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та зводяться до необхідності перегляду і переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин справи, що, як вже зазначалося, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6.44. З огляду на викладене касаційна інстанція погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Водночас невірне мотивування оскаржених судових рішень не призвело до ухвалення незаконного по суті судового рішення, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягає залишенню без змін з мотивів викладених у цій постанові.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2019 у справі № 909/139/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Н. О. Багай

І. С. Берднік